Ухвала суду № 38614314, 05.02.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 рокусправа № 811/777/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової службина постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі №811/777/13-аза позовом:Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до: про:Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

06.03.2013р. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення / а.с. 3-11 том 1/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.03.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/777/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., податковим органом, серед іншого, було зроблено висновок про те, що господарські договори укладені позивачем з ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро» суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а тому є нікчемними, ці договори, на думку відповідача, були укладені з метою заниження об'єкту оподаткування та з метою несплати податків, зазначені порушення призвели до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 45791,34грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 09.01.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000270171, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 56018,55 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що контрагенти позивача - ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість (далі - ПДВ), придбані позивачем товари та послуги у цих контрагентів були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства, тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської №0000270171 від 09.01.2013р..

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі №811/777/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0000270171 від 09.01.2013р. (суддя Кармазина Т.М. ) / а.с. 18-21 том 2/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 32-33 том 2/, у якій з урахуванням уточнень до апеляційної скарги /а.с. 34 том 2/, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 16.05.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, у судове засідання не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлялись неодноразово / а.с. 37-40, а.с. 42-47 том 2/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомили. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників позивача та відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця 11.12.2003р. виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, позивач у даній адміністративній справі перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 01.11.2012р. по 14.11.2012р. було проведено планову виїзну перевірку ФРП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої було складено акт №624/171/НОМЕР_1 від 21.11.2012р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 12-65 том 1/ у ході перевірки податковим органом, серед іншого, було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Фартекс Плюс» та ПП «Смарт Агро», угоди позивача з цими контрагентами укладені з порушенням вимог ст. ст. 203, 215,216,228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо реалізації та придбання товарів (послуг) у ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції, а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно завищено валові витрати підприємства , ці порушення на думку податкового органу призвели до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 45791,34 грн., в тому числі: за 4 квартал 2010р. в сумі 4882,50 грн., за 2011р. в сумі 40908,84 грн.

За результатами перевірки, на підставі акту №624/171/НОМЕР_1 від 21.11.2012р., відповідачем у справі 09.01.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000270171, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування, на загальну суму 56018,55 грн., у тому числі: основний платіж (збільшення) - 45791,34 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 10227,21 грн. / а.с. 66 том 1/.

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 9-31 том 1/ вбачається, що висновки за результатами перевірки, щодо взаємовідносин позивача у справі з ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», які мають ознаки фіктивності, у зв'язку з чим угоди позивача з цими контрагентами є нікчемними, податковим органом також було зроблено з урахуванням: акту перевірки №16/23-6/37096971 від 17.03.2011р. «Про результатам документальної невиїзної перевірки ПП «Фартекс Плюс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р.» та акту №2719/15-2-27/37426959 від 04.11.2011р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Смарт Агро», яким встановлено що господарські операції, відображені у податковій звітності щодо реалізації та придбання товарів (послуг) не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідне для здійснення таких господарських операції / а.с. 84-112 том 1/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у справі протягом перевіряємого періоду дійсно мав господарські взаємовідносини з ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», на підставі укладених між ними господарських договорів, щодо придбання товарів, контрагенти позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані платниками ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит / а.с. 113-139, 154-156,158-160, 233,234,243-250 том 1, а.с. 1-7 том 2/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що контрагенти позивача- ПП «Фартекс Плюс» та ПП «Смарт Агро», під час розгляду даної справи судом першої інстанції, на запит суду, надали належним чином завірені копії первинних документів на підтвердження факту виконання договорів з ФОП ОСОБА_1 у період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. / а.с. 166-232 том 1/.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», які було укладено та виконано протягом перевіряємого періоду, фіктивними та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.04.2012р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 р. залишена без змін, у справі №1170/2а-5249/11 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Кіровоградської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, адміністративний позов задоволено, визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0003041710 від 12.12.2011р., яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 38 601,00 грн., в т.ч. основний платіж - 38 600,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 1,00 грн., та цим рішення суду встановлено, що між ПП «Смарт Агро» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки №210211 від 21.02.2011 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму за умовами цього договору, і сторонами за цим договором свої зобов'язання виконано, а також судом під час розгляду даної справи встановлено, що у позивача (ФОП ОСОБА_1) були всі наявні документи первинної звітності для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Смарт Агро» /а.с. 48-49 том 2/.

Отже з урахуванням вищезазначеного рішення суду, яке набрало законної сили, колегія суддів враховуючи положення ч. 1 ст. 72 КАС України, вважає що обставини, встановлені судовим рішенням у справі №1170/2а-5249/11, що набрало законної сили, не доказуються при даної адміністративної справи, оскільки в ній беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України №13 від 26.12.1992р. «Про прибутковий податок з громадян», п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості товарів отриманих від його контрагентів - ПП «Фартекс Плюс» та ПП «Смарт Агро», та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат у податковій звітності у відповідний звітний період (4 квартал 2010р. та 2011р.), оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій з ПП «Фартекс Плюс» та з ПП «Смарт Агро», що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб є необгрунтованими, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000270171 від 09.01.2013р. та постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 16.05.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.05.2013р. у справі №811/777/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 22.04.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко