Рішення № 38611384, 07.05.2014, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3984/13-ц

Провадження № 2/210/216/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" травня 2014 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого - судді Сільченко В.Є.

при секретарі - Бендас І. І.

за участю представника позивача Левченко Ю. В.

за участю відповідача 1 ОСОБА_3,

за участю відповідача 2 ОСОБА_4,

за участю відповідача 3 ОСОБА_5

за участю представника відповідача ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №130308-UAH від 13.03.2008 р., договором поруки №130308-UAH, договором поруки №130308-UAH-П-1 від 13.08.2008 р., суд-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, вказавши в його обґрунтування, що 13 березня 2008 року між ним та ОСОБА_3 (надалі - відповідач-1), яка виступила позичальником, було укладено Договір про надання кредитної лінії № 130308-UAH (надалі - Кредитний Договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу-1 кредит в сумі 94000,00 грн. на споживчі цілі, який позичальник зобов'язалася повернути разом з платою за користування кредитом остаточно не пізніше 12.03.2013 р. Проте відповідач-1 не виконала свої зобов'язання за Кредитним Договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитом та нарахованими відсотками по кредиту у загальному розмірі 236935,79 грн, в т.ч.: несплачена частка кредиту - 83023,40 грн.; відсотки за користування кредитом - 109 709,30 грн.; пеня за несвоєчасне погашення часток кредиту - 11163,72 грн.; пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом - 13207,74 грн.; інфляція заборгованості за користування кредитом - 5732,75 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту - 5200,59 грн.; інфляція заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом - 3925,52 грн.; 3 % річних за несвоєчасну сплату відсотків - 4972,78 грн. Крім того, з метою належного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним Договором, між Банком та ОСОБА_4.(надалі - відповідач-2 ) і ОСОБА_5 (надалі - відповідач-3) як поручителями було укладено відповідно Договори поруки 130308-UAH-n від 13.03.2008 року та № 130308-UAH-n-l від 13.03.2008 року, згідно з п. 1.1. яких відповідачі-2,3 як поручителі зобов'язалися перед Банком солідарно з позичальником відповідати за виконання ним зобов'язань перед Кредитором за спірним Кредитним Договором, та у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним Договором, на підставі письмової вимоги Кредитора, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки, на яких враховується заборгованість Боржника перед Кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги. Проте на письмові вимоги, надані позивачем, поручителі не здійснили погашення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим Банк просив стягнути вищевказану заборгованість з усіх відповідачів солідарно.

В судовому засіданні представник позивача Левченко Ю. В. позов підтримав в повному обсязі та наполягав на його задоволенні. Проте пояснив, що в ході розгляду даної справи, Договором №2 від 26.02.2014 р. про зміну Договору про надання кредитної лінії №130308-UAH від «13» березня 2008 року було внесено зміни до Кредитного Договору, згідно з якими було змінено послідовність направлення коштів, сплачених позичальником для погашення заборгованості, які направляються спочатку на погашення простроченої заборгованості за Договором, а потім відсотків за користування кредитними коштами, прострочених відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення відсотків та часток Кредиту, після чого відповідач-1 повністю погасила заборгованість за кредитом та частково нараховані відсотки, проте уточнювати у зв'язку з цим позовні вимоги представник позивача відмовився та заперечував проти клопотання відповідачів про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду. В подальшому заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв'язку з чим, будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, не забезпечив свою явку в наступні судові засідання, заявивши про розгляд справи за його відсутності.

В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 позов визнали частково, посилаючись на те, що позивачем невірно зроблений розрахунок пені, індексації боргу та 3% річних, крім того, вважали, що розмір заявленої позивачем неустойки має бути зменшений за рішенням суду відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, оскільки збитки Банку у вигляді прострочених процентів та заборгованості по тілу кредиту є неспівмірними з заявленою Банком пенею, яка складає 29,35 % від суми заборгованості, тоді як сума нарахованих Банком відсотків за користування кредитом, що станови фактично чистий прибуток Банку в 1,32 рази перевищує суму кредитної заборгованості, яка до того ж повністю погашена відповідачем-1. Просили врахувати, що, незважаючи на виникнення суттєвих фінансових труднощів, що було наслідком світової фінансової кризи 2008 р. та економічної рецесії в Україні, відповідач-1 протягом перших місяців з моменту укладання договору і до кінця жовтня 2008 р. до останнього намагалася сумлінно вносити всі належні платежі, передбачені договором. Станом на 30.10.2008 р. погашення складало 10361,71 грн. Не зважаючи на це, Банк керуючись лише власними інтересами, не враховуючи загальне погіршення матеріального становища населення через фінансову кризу Додатковим договором № 1 від 17.11.2008 року вмовив позичальника підписати зміни до Кредитного Договору, якими збільшив плату за користування одержаним кредитом з 17% до 25% річних, а у разі порушення п. 4.3. договору в розмірі з 34% до 50 % відсотків річних, тобто майже в 3 рази, що є неспівмірним, несправедливим та свідчить про встановлення Банком по суті дискримінаційних стосовно споживача розмірів відсоткової ставки. Не в змозі в подальшому виконувати зобов'язання за кредитним договором, відповідач-1 була змушена повністю припинити їх виконання, оскільки усі здійсненні нею платежі відповідно до встановленого договором порядку погашення пішли б на оплату штрафних санкцій та жодним чином не зменшили б її кредитну заборгованість та борг по процентам, і лише 27.02.2014 р., коли між ОСОБА_3 і Банком було укладено Договір №2 про зміну Кредитного Договору та було змінено черговість спрямування коштів на погашення заборгованості, позичальник повністю погасила кредит та частково нараховані відсотки. При цьому просили також врахувати поважність причин невиконання відповідачем-1 кредитних зобов'язань, а саме перебування ОСОБА_3 з лютого 2008 р. по лютий 2011 р. у післяпологовій відпустці та відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, народженою 19.02.2008 р., звільнення з останнього місця роботи за угодою сторін з 04.05.2011 р., перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітної, роботу у ФОП ОСОБА_7 за програмою Державної служби зайнятості населення щодо створення дотаційного робочого місця, маючи мінімальний дохід, у зв'язку з чим відповідач-1 не мала можливості отримувати великий та стабільний статок, щоб гасити кредит. Крім того, відповідачі, не погоджуючись з порядком нарахування позивачем інфляційних втрат щодо заборгованості за кредитним договором та сумами несплачених відсотків за користування кредитними коштами, зробленим позивачем шляхом перемноження заборгованості з наростаючими підсумками на величину індексу інфляції у відповідному місяці, замість нарахування індексації на кожен періодичний платіж згідно з графіком погашення кредиту та нарахованих процентів, помножений на величину індексу відповідного періоду з підсумуванням результатів. При цьому позивачем також не враховано в розрахунку місяці в періоді заборгованості, в яких мала місце дефляція. У зв'язку з чим відповідачі надали суду контр-розрахунок суми індексації, відповідно до якого суми інфляційних втрат заборгованості за кредитом становлять 577,76 грн., а за нарахованими відсотками за користування кредитами - 11 89,01 грн. Також відповідачі перерахували суму трьох процентів річних з простроченої суми відносно кожного простроченого платежу щодо заборгованості за кредитним договором та сум нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитними коштами в межах трирічного строку позовної давності, вказаного в позовній заяві з 30.05.2010 р. по 30.05.2013 р., у зв'язку з чим їх розмір склав щодо несвоєчасної сплати кредиту - 2264,93 грн., замість 5200,059 грн. нарахованих банком, а щодо несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за користування кредитом - 4176,38 грн., замість 4972,78 грн. нарахованих банком. Крім того, відповідачі просили застосувати до правовідносин сторін позовну давність та розстрочити їм виконання рішення в частині задоволення позовних вимог строком на два роки, зі сплатою протягом перших 23 місяців платежу в сумі 5000,00 грн., та останнім 24-м платежем в сумі 4917,38 грн.

В судове засідання 07.05.2014 р. представник позивача, повідомлений належним чином не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник ОСОБА_6, в судове засідання, призначене на 07.05.2014 року не з'явились, надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Зважаючи на те, що сторони розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, суд, з врахуванням раніше наданих пояснень сторін та поданих доказів, вважає за можливе ухвалити рішення за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

В силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Вислухавши сторони, проаналізувавши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Кредит-Дніпро», правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є Публічне акціонерне товариство «БАНК КРЕДИТ ДІНПРО» та ОСОБА_3 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 130308-UAH, згідно з умовами якого Позивач надав відповідачу-1 з урахуванням його платоспроможності не відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 94000,00 гривень на споживчі цілі, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати, та повернути кредит та плату за користування кредитом, яка встановлюється згідно п.1.3. цього договору.

Згідно з п. 1.3 Кредитного Договору (з урахуванням змін внесених додатковим договором № 1 від 17.11.2008 року) плата за користування одержаним кредитом встановлена в розмірі 25% річних, а у разі порушення п. 4.3. цього договору, плата за користування кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту (його частини) згідно цього договору і до дня фактичного повернення кредиту, встановлюється в розмірі 50 % відсотків річних. Сума заборгованості за кредитом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою.

Позивач надав відповідачу-1 грошові кошти в розмірі 94000,00 грн., що вбачається з особових рахунків відповідача-1.

Відповідно до п. 4.1 Кредитного Договору позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі та у порядку, встановлених цим договором, з урахуванням усіх можливих змін та доповнень до цього договору. Згідно п.4.3 відповідач-1 зобов'язався повернути одержаний кредит в строк встановлений графіком зниження ліміту, з остаточним погашенням 12.03.2013 р. сплатити нараховані відсотки та комісії за цим договором шляхом внесення готівки в касу, або перерахування Банку грошових коштів на позичковий рахунок та рахунки нарахованих відсотків та комісій відповідно до встановлених строків.

Проте в порушення умов Кредитного Договору та норм діючого законодавства відповідач-1 не виконав в повному обсязі свої зобов'язання за Кредитним Договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, станом на момент подання позову 30.05.2013 року заборгованість Позичальника перед Позивачем за Кредитним договором за кредитом склала 83023,40 грн. Проте вказана заборгованість була повністю погашена відповідачем-1 протягом розгляду справи, що підтверджується відповідною квитанцією, а тому підстави для її стягнення судом відсутні, оскільки відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а тому в цій частині зобов'язання за кредитним договором вважаються припиненими.

При цьому заборгованість позичальника перед позивачем за Кредитним договором за відсотками за користування кредитом в розмірі 109709,30 грн. підлягає стягненню в повному обсязі, оскільки підтверджується розрахунком, зробленим Банком, з яким погоджується і суд.

Разом з тим суд вважає за необхідне переглянути розрахунок заявленої банком пені за несвоєчасне погашення часток кредиту та відсотків за кредитом з врахуванням застосування строків позовної давності та за можливе зменшити її розмір, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо). За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Таким чином, обрахуванню підлягає пеня лише щодо прострочених платежів за кредитним договором, за якими не сплинув строк позовної давності на момент звернення з позовом у даній справі, розмір якої в межах періоду, вказаного в позовній заяві з 30.05.2012 р. по 30.05.2013 р., згідно з наданим відповідачами контр-розрахунками, з якими суд погоджується, становить за несвоєчасну сплату кредиту - 1563,72 грн., замість 11163,72 грн. нарахованих банком, а за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитом - 3396,10 грн., замість 13207,74 грн. нарахованих банком.

При цьому згідно із ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 постанови від 30 березня 2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Відповідачі в запереченнях проти позову заявили про застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України при визнанні ними наявності підстав для стягнення неустойки, а тому суд вважає за можливе з врахуванням обставин, наведених відповідачами в заперечення проти позову, які мають істотне значення для вирішення цього питання, скористатися своїм правом зменшити розмір пені за несвоєчасне погашення часток кредиту до 1000,00 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом також до 1000,00 грн.

Відповідним чином суд вважає за необхідне здійснити перерахунок 3% річних з простроченої суми відносно кожного простроченого платежу щодо заборгованості за кредитним договором та сумами нарахованих і несплачених відсотків за користування кредитними коштами, розмір якої в межах періоду, вказаного в позовній заяві з 30.05.2010 р. по 30.05.2013 р. становить згідно з наданим відповідачами контр-розрахунками становить за несвоєчасну сплату кредиту - 2264,93 грн., за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків за користування кредитом - 4176,38 грн..

У зв'язку з викладеним судом також береться до уваги здійснений відповідачами контр-розрахунок суми індексації, відповідно до якого суми інфляційних втрат заборгованості за кредитом становлять 577,76 грн. та нарахованими відсотками за користування кредитами на суму 1189,01 грн..

Отже, суд вважає за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в зазначеній частині.

Крім того, судом встановлено, що між Банком та ОСОБА_4 було укладено Договір поруки 130308-UAH-n від 13.03.2008 р., та між Банком та ОСОБА_5 укладено Договір поруки № 130308-UAH-n-l від 13.03.2008 р., аналогічного змісту, відповідно до яких предметом договору виступили зобов'язання Поручителя перед Кредитором солідарно відповідати за виконання Боржником (Відповідачем -1) зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором 130308-UAH від 13.03.2008 року (п. 1.1. Договору поруки).

Відповідно до п. 2.1. Договорів поруки Поручитель зобов'язався у разі невиконання або неналежного виконання Боржником зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором, на підставі письмової вимоги Кредитора, перерахувати суми, що підлягають погашенню згідно з розділом 1 цього договору на рахунки, на яких враховується заборгованість Боржника перед Кредитором, протягом одного банківського дня з моменту отримання письмової вимоги.

Позивачем були направлені поручителям письмові вимоги № 169 від 21.10.2009 р., № 28 від 16.02.2010 р., № 170 від 21.10.2009 р., № 29 від 16.02.2010 р., які не були виконані відповідачами.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися в т.ч. порукою. Відповідно до ч.ч. 1, 3 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, у ч. 1 ст. 543 ЦК України зазначається, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, поручителі незалежно від того уклали вони спільний договір поруки чи окремий договір є солідарними боржниками з позичальником, а в силу ч. 1 ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як солідарні боржники, мають нести солідарну відповідальність за порушення зобов'язання позичальником ОСОБА_3 за кредитним договором. При цьому поручителі не є солідарними боржниками між собою, а відповідають за порушення кредитних зобов'язань солідарно лише з позичальником ОСОБА_3

Також суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідачів про розстрочку виконання рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Статтею 373 ЦПК України визначено, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення ( хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Системне тлумачення положень ст.ст. 217, 373 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави дійти висновку, що розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його належне виконання неможливим.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на розстрочку закон не вимагає, і суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, відсутність коштів, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи повне погашення заборгованості за кредитом, виходячи з оцінки доходів відповідачів, спроможності сплачувати ануїтетний платіж в розмірі 5000,00 грн. на місяць, що дозволить протягом двох років повністю погасити заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 109709,30 грн., з метою запобігання стягненню виконавчого збору з відповідачів в розмірі 10% від суми боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», у разі неможливості самостійно виконати рішення, що утруднить виконання рішення суду та порушить права обох сторін у справі, враховуючи наявність у відповідачів ОСОБА_3 на утриманні малолітньої дитини, суд з метою своєчасної добровільної сплати сум заборгованості вважає за необхідне розстрочити виконання рішення в частині задоволення позовних вимог строком на два роки, зі сплатою протягом перших 23 місяців платежу в сумі 5000,00 грн., та останнім 24-м платежем в сумі 4917,38 грн.

Згідно з п.37 Постанови Пленум Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що відповідно до статті 217 ЦПК визначення порядку виконання рішення суду, надання відстрочки або розстрочки виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання за наявності для цього підстав зазначається безпосередньо в рішенні суду при його ухваленні.

Згідно зі ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, суд присуджує позивачеві судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких відповідачеві відмовлено.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 3-4, 10,11, 60, 64, 212- 215, 217 ЦПК України, ст.ст. 253, 258, 526, 543, 546, 549, 554, 1054 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором про надання кредитної лінії №130308-UAH від 13.03.2008 р., договором поруки №130308-UAH, договором поруки №130308-UAH-П-1 від 13.08.2008 р. - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2), а також солідарно з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за Договором про надання кредитної лінії № 130308-UAH від 13.03.2008 року, Договором поруки 130308-ЦАН-П від 13.03.2008 року, Договором поруки 130308-иАН-П-1 від 13.03.2008 року в сумі 119917,38 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять гривень 38 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_2), а також солідарно з ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (АДРЕСА_3, ІПН НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» судовий збір у сумі 1199,17 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 17 копійок).

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розстрочити виконання рішення в частині задоволення позовних вимог строком на два роки, зі сплатою протягом перших 23 місяців платежу в сумі 5000,00 грн., та останнім 24-м платежем в сумі 4917,38 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В. Є. Сільченко