Ухвала суду № 38593956, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/11541/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року

у справі № 2а-25533/10/0570

за позовом Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року, позов Комунального виробничого підприємства «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради (далі - КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради; позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі - ДПІ у м. Краматорську Донецької області; відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001221501/2/42315/15-112 від 25 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року, ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради з податку на прибуток за 2009 рік, за результатами якої складено акт № 994/15-1-00131133 від 18 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Краматорську Донецької області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001221501/0/23919 від 10 червня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 169 983,45 грн. (161 889,00 грн. - основний платіж, 8 094,45 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001221501/1/32383 від 12 серпня 2010 року та № 0001221501/2/42315/15-112 від 25 жовтня 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з необґрунтованим збільшенням переплати з податку на прибуток за чотири квартали 2009 року на 196 133,00 грн. внаслідок подання 06 квітня 2010 року уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за чотири квартали 2009 року, яким суму нарахованого податку зменшено на 34 244,00 грн. при фактично нарахованій сумі податку в розмірі 235 342,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР передбачено, що податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Так, судами встановлено, що 06 квітня 2010 року позивач скористався наданим йому Законом № 2181-III правом та подав до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за чотири квартали 2009 року, внаслідок чого об'єкт оподаткування набув від'ємного значення.

За змістом частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, в розглядуваній ситуації відповідачем не доведено, в чому саме полягає порушення позивачем вимог пункту 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР, оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, податкові декларації з податку на прибуток надавались КВП «Краматорська тепломережа» Краматорської міської ради до податкового органу вчасно, а податкові зобов'язання, визначені у поданих деклараціях з урахуванням уточнень, сплачувались підприємством у строки, встановлені Законом № 2181-III.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.