Ухвала суду № 38593809, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/43916/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року

у справі № 2а-7907/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк" (надалі - ТОВ "Торговий дім "Маяк")

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва (надалі - ДПІ у Оболонському районі м.Києва)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У травні 201 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м.Києва №0000812306/3 від 21 квітня 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 вересня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегії суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, податковим органом було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Торговий дім «Маяк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №494/23-6/30683443 від 03 вересня 2009 року, у висновках якого зазначені порушення позивачем вимог п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3, пп.7.2.4, пп.7.2.6 п.7.2, п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого товариством завищено податковий кредит з податку на додану вартість та відповідно занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету.

На підставі вказаного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу приписів пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого/нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів/робіт/послуг, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів/робіт/послуг.

Положення пп.7.2.1 та пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону визначають, що податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Виходячи з аналізу вищенаведених правових норм, можливо зробити висновок, що платнику податку дозволяється формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За вимогами ст.1 та ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що12 квітня 2007 року позивач уклав з ТОВ «Форіус Груп» договір купівлі-продажу №1-10/0307, згідно умов якого продавець зобов'язався передати товар перелічений у додатку до договору у власність покупцеві, а останній зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Разом з тим, відповідні суми, включалися позивачем до складу податкового кредиту на підставі виписаних їм контрагентом податкових накладних від 29.05.2007 року, 22.05.2007 року 23.05.2007 року, в сумі 157995,98грн. у листопаді 2007 року, 164034,10грн. в сумі у липні 2008 року, в сумі 339 612грн. частинами по декількох періодах: у серпні 2008 року - 153000грн., вересні 2008 року - 88000 грн. в жовтні 2008 року - 92500 грн., в листопаді 2008 року - 6112 грн., 393025грн. у січні 2009 року.

Як вказує позивач, суми податку на додану вартість були включені ним до складу тих податкових періодів, в яких ним було отримано податкові накладні.

Однак, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно реєстрів отриманих податкових накладних за вказаний період встановлено, що дата отримання даних податкових накладних, зазначена у реєстрах не співпадає з фактичною датою виписки цих накладних, а також не завжди з періодами віднесення їх до складу податкового кредиту підприємства.

Зокрема, податкова накладна №2305 від 23 травня 2007 року на загальну суму 2037675,00грн. отримана від ТОВ «Форіус Груп» тільки 29 серпня 2008 року, а була включена товариством частинами в серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року.

До того ж, судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що на момент отримання даної податкової накладної, контрагент ТОВ «Форіус Груп» був визнаний банкрутом та ліквідований 09 серпня 2007 року, знятий з обліку 27 вересня 2007 року, а свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване 09 серпня 2007 року.

Отже, надіслати відповідну податкову накладну позивачу вказаний контрагент фактично не мав змоги, адже підприємство було ліквідоване.

Разом з тим, ухвалою апеляційної інстанції від 22 травня 2012 року було зобов'язано ТОВ «Торговий дім «Маяк» надати до 12 червня 2012 року додаткові докази та письмові пояснення щодо правомірності формування податкового кредиту, в тому числі надати пояснення, яким чином позивач отримував від свого контрагента - ТОВ «Форіус Груп» податкові накладні в 2008 році, якщо останнього рішенням Господарського суду від 09 серпня 2007 року було ліквідоване та знято з обліку в державній податковій інспекції 27 вересня 2007 року; нормативне обґрунтування та письмові пояснення щодо віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковій накладній №2305 від 12 травня 2007 року частинами у серпні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року.

Проте, позивачем так і не було надано мотивованої відповіді до суду апеляційної інстанції.

Також, судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що розрахунок по господарських відносинах із контрагентом був здійснений позивачем простими векселями без визначення строку їх погашення.

На момент віднесення до складу податкового кредиту у 2008-2009 років сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних у 2007 року, ТОВ «Торговий дім «Маяк» не було погашено зазначених простих векселів на користь контрагента, що мало б підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із контрагентом.

Виходячи зі змісту наданих позивачем платіжних доручень щодо сплати коштів за простими векселями, вказані кошти були перераховані позивачем на рахунки іншої особи, а саме - ТОВ «Укрпромінвесттрейд», що не може підтверджувати належну сплату товарів (послуг) по господарських відносинах із необхідним контрагентом ТОВ «Форіус Груп».

Таким чином, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволені позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Маяк" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В.Вербицька

____ О.В.Муравйов