Ухвала суду № 38593813, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/1968/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сватко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року

по справі №813/3630/13-а (876/11371/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ»

до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Миколаївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області, в якому, із врахуванням уточнень до нього, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013р. №0000092200, від 23.05.2013р. №0000222200 та №0000232200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Енергія-Новий Розділ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Корпорація КРТ» за період з 17.08.2011р. по 30.09.2012р., за результатами якої встановлено порушення товариством п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, а саме - заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету; п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, а саме завищення податкового кредиту по податку на додану вартість, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2012р., та заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012р., що викладено в акті перевірки №110/22-10/33525073 від 26.03.2013р.

На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції на підставі наявних в матеріалах справи документів встановлено, що між ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ «Корпорація КРТ» укладено ряд договорів купівлі-продажу (поставки), згідно умов яких ТОВ «Корпорація КРТ» (продавець) зобов'язується продати ТОВ «Енергія-Новий Розділ» (покупцю) відповідний товар в асортименті, кількості та за ціною, що вказується у специфікації, а покупець зобов'язується прийняти товар і в повному обсязі оплатити його вартість продавцю згідно до умов укладених договорів.

На підтвердження виконання вказаних договорів товариством представлено видаткові накладні, податкові накладні та специфікації на товар.

З податкових та видаткових накладних вбачається, що предметом цих договорів були будівельні товари.

Також між ТОВ «Енергія-Новий Розділ» (Замовник) та ТОВ «Корпорація КРТ» (Підрядник) укладено ряд договорів підряду, відповідно до умов яких Замовник доручив, а Підрядник взяв на себе виконання робіт з технічного обслуговування на ТЕЦ м. Новий Розділ, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Виконання цих договорів підтверджується наданими товариством податковими накладними, актами приймання-передачі (будівельного/ремонтного) майданчика на об'єкті, актами здачі-приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача - ТОВ «Корпорація КРТ» був зареєстрований у встановленому порядку, не був виключений з ЄДРПОУ, перебував на обліку в органах державної податкової служби та був зареєстрований як платник податку на додану вартість, здійснював свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

У п.138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, як це визначено у п.198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частина 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як встановлено судами, факти поставки та фактичного отримання товарів товариством підтверджуються податковими та видатковими накладними, відображенням позивачем придбаних товарів в бухгалтерському обліку, використанням позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями ліцензій, актів списання товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів тощо.

Крім того, встановлено, що місцем виконання договору на постачання товарів було складське приміщення за адресою - м. Миколаїв, вул. Грушевського, 37, товар транспортувався за рахунок постачальника, тобто замовником перевезень, виступав контрагент позивача, тому обов'язок оформлення товарно-транспортних накладних покладений саме на останнього.

Враховуючи наведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки суддів про те, що правомірність включення ТОВ «Енергія-Новий Розділ» до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на виконання господарських зобов'язань із ТОВ «Корпорація КРТ» та відображення сум з податку на прибуток, як і факт реального здійснення сторонами господарського зобов'язання (отримання позивачем ТМЦ та послуг) підтверджується належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, відображенням позивачем придбаних товарів (отриманих послуг) в бухгалтерському обліку, а також фактами використання товарів у власній господарській діяльності.

До того ж, факт здійснення господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду Львівської області у справі №914/1688/13 від 12.06.2013р., яким встановлено, що на виконання умов договору між ТОВ «Енергія-Новий Розділ» та ТОВ «Корпорація КРТ» його сторони вчинили всі необхідні дії, спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: ТОВ «Корпорація КРТ» виконано роботи, передано їх ТОВ «Енергія-Новий Розділ» згідно актів приймання-передачі прийнято результати робіт та сплачено кошти.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов