Ухвала суду № 38593808, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2014 р. м. Київ К/800/3215/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року

у справі №2а/0570/13784/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Спецметаллпром» (надалі - ТОВ НВО «Спецметаллпром»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Ленінському районі м.Донецька)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0007542341 від 05.10.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Донецька №0007542341 від 05.10.2012 року.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Під ключ» у вересні 2011 року.

За результатами перевірки складено акт №1389/22-1/23985228 від 21 вересня 2012 року, яким встановлено порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого до складу податкового кредиту віднесено вартість майнових прав не пов'язаних з господарською діяльністю, внаслідок чого занижено податок на додану вартість у вересні 2011 року.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0007542341 від 05 жовтня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Спір між сторонами виник у зв'язку з тим, що відповідач вважає, що ТОВ НВО «Спецметаллпром» безпідставно включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість при придбанні у ПП «Під ключ» майнових прав за нікчемними угодами, так як за податковою адресою ПП «Під ключ» не знаходиться, там не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності, про що свідчить акт ДПІ у м. Житомирі № \22-2\33020013 від 08.2012 року, позивач сформував податковий кредит на підставі виписаних ПП «Під ключ» податкових накладних у вересні 2011 року за договором купівлі-продажу прав №64/нп/щ від 04.07.2011 року та за договором купівлі-продажу майнових прав №65/нп/щ від 05.07.2011 року.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача про нікчемність правочину між позивачем та ПП «Під ключ» є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Так, згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3. Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень пункту 198.6. Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Судами встановлено, що 05.07.2011 року між ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Спецметаллпром» (Покупець) та ПП «Під ключ» (Продавець) було укладено договір купівлі - продажу майнових прав № 65/нп/щ. Предметом зазначених договорів є майнові права на нежитлове приміщення.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору позивачем надані наступні належним чином оформлені первинні документи, а саме акт №1 від 09.09.2011 року приймання - передач майнових прав до договору купівлі -продажу майнових прав № 64/нп/щ від 04.07.2011 року, акт №1 від 21.09.2011 року приймання - передач майнових прав до договору купівлі-продажу майнових прав № 65/нп/щ від 05.07.2011 року; податкові накладні; витяги з реєстру отриманих податкових накладних; акти про залік взаємних вимог від 09.09.2011 року, від 21.09.2011 року.

Крім того, на підтвердження реальності господарської операції та наявності у ПП «Під ключ» майнових прав, що були передані позивачу, до матеріалів справи долучені копії договору генерального підряду №69 від 10.10.2007, акт готовності об'єкта до експлуатації від 10.12.2010, акт прийому передачі майна від 12.12.2008 року.

Так як на момент здійснення відповідачем перевірки реальність господарської операції між позивачем та ПП «Під ключ» підтверджено належно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності; правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним; відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи зазначені угоди, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про безпідставність висновків податкового органу про нікчемність укладених правочинів та необхідність збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Отже, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов