Постанова № 38580233, 24.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2014 рокусправа № 804/13486/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафтатранссервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі №804/13486/13-а за позовом Приватного підприємства «Нафтатранссервіс» до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ПП «Нафтотранссервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до Криворізької ЦМДПІ Дніпропетровської області ДПС (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2013 року №0001772200, №0001782200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодилось ПП «Нафтотранссервіс» та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтувало тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ «Кванта Коста» було надано всі первинні документи. Транспортування газу скрапленого здійснювалось транспортними засобами позивача, в паспортах якості, виданих Качанівським ГПЗ та УПГГК значаться номери цих транспортних засобів, що не заперечувалось податковим органом. Апелянт вказував, що контрагент ТОВ «Кванта Коста» підтверджено придбання газу скрапленого у ТОВ «Харків-СПБТ», ТОВ «Кримбутангаз», ТОВ «Луганськпропангаз», ТОВ «Модус-Вівенді», ТОВ «Укрхарківгазпостачання-2009», ТОВ «Черкаси-Газснаб», згідно договорів нафтопродукти зберігалися на території Качанівського ГПЗ та УПГГК та відвантажувались позивачем, у свою чергу Качанівський ГПЗ даний факт підтвердив. Факт надання послуг з перевезення нафтопродуктів ТОВ «Кванта Коста» підтвердило ТОВ «Єквіст-Сім». Апелянт вказав, що не може бути підставою для невизнання господарських операцій той факт, що УПГГК не визначило у ТТН позивача вантажоодержувачем, оскільки, прямих господарських відносин позивача з УПГГК не було, нафтопродукти придбавались у вищевказаних контрагентів, однак. у ТТН вказано реквізити позивача і пункт призначення. Апелянт вважав, що судом не взято до уваги пояснення у судовому засіданні свідків водіїв, які підтвердили той факт, що газ скраплений відвантажувався на транспортні засоби позивача на території Качанівського ГПЗ та УПГГК та транспортувався на адресу позивача. Апелянт вказував на те, що суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про юридичну дефектність та недостовірність первинних документів, оскільки, первинні документи від імені ТОВ «Кванта Коста» підписувались ОСОБА_1, який заперечував проти свого відношення до фінансово-господарських операцій між позивачем та ТОВ «Кванта Коста». Апелянт вважав, що суд першої інстанції помилково зробив висновок про нереальність господарських операцій по поставці нафтопродуктів на підставі пояснень, одержаних у рамках кримінального провадження. Позивач вказував, що податковим органом і судом першої інстанції не були враховані надані дорожні листи. Апелянт вказував, що на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Усмарь» були надані первинні документи. Згідно договору поставки дизельне паливо було поставлено ТОВ «Усмарь» на станцію Грековата, яка належить ПП «Нафтотранссервіс», факт одержання палива не заперечувався податковим органом. У подальшому дизельне паливо було реалізовано іншим суб'єктам господарювання та через власні АЗС позивача. ДО «Комбінат «Айстра» підтвердив факт відправки залізничним транспортом дизельного палива на адресу нафтобази позивача на станцію Грековата. Апелянт вказав, що твердження податкового органу про те, що ТОВ «Усмарь» не могло здійснювати господарські операції по поставці нафтопродуктів у зв'язку з відсутністю працівників та відсутністю актів форми 5-НП необґрунтовані , оскільки, податкова звітність форми 1-ДФ може не відображати фактичну кількість працівників, договірні відносини позивача з ТОВ «Усмарь» допускали, що вантажовідправником дизельного палива може виступати не ТОВ «Усмарь», а інша юридична особа, яка зазначена у залізничній накладній, що не суперечить законодавству постачання нафтопродуктів. На думку апелянта, акт приймання нафтопродуктів за кількістю форми №5-НП не є первинним документом, оскільки, він не висвітлює повний зміст окремої господарської операції у відповідності із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також не містить в собі відомостей про розмір витрат платника податків при здійсненні конкретної господарської операції, а лише є підставою для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках в підзвіт матеріально-відповідальних осіб, тобто є внутрішнім обліковим документом. Доказом поставки ТОВ «Усмарь» дизельного палива є акт приймання-передачі від 08.08.2011 року №УМ-0000005. Апелянт вказав, що під час перевірки податковим органом не перевірялась правильність ведення складського обліку, податковий орган не вимагав проведення інвентаризації. Апелянт вказував, що придбане дизельне паливо було оприбутковано, що не заперечувалось податковим органом. Апелянт зазначав, що податковим органом під час перевірки не було здійснено зустрічних звірок з контрагентами позивача по формуванню податкового кредиту та податкових зобов'язань, а також зустрічних звірок контрагентів позивача з його контрагентами, вважав, що відсутність прямих господарських взаємовідносин позивача з виробниками нафтопродуктів не є підставою для визнання нереальності господарських операцій.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, в матеріалах кримінальної справи, є пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3, підписи яких значаться на договорах, податкових накладних та інших первинних документах, виписаних підприємством - продавцем ТОВ «Кванта Коста» при реалізації ТМЦ на адресу підприємства - покупця ПП «Нафтатранссервіс» протягом 2010 та 2011 роках, які пояснили, що ніколи не працювали на посаді директора ТОВ «Кванта Коста» та не підписували жодних документів. Суд також зазначив, що в матеріалах кримінальної справи, що надані співробітниками ГВПМ Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС є пояснення ОСОБА_1, підпис якого зазначався на податкових накладних та інших первинних документах, виписаних підприємством - продавцем ТОВ «Кванта Коста» при реалізації ТМЦ на адресу підприємства - покупця ПП «Нафтатранссервіс» протягом 2011 року, який від надання пояснень стосовно фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кванта Коста» відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. У зв'язку з чим. суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_3 від імені ТОВ «Кванта Коста» не укладав угоду поставки нафтопродуктів №25/02/01-10 від 25.08.2010 року, в якому не зазначено суттєві умови, а саме місце поставки товару, інші додаткові угоди, специфікації до перевірки не надано, у видаткових накладних місце поставки товару не вказано, в деяких накладних лише вказано місце складання накладної - м. Сімферополь. На думку суду, ПП «Нафтотранссервіс» не мало права включати до валових витрат та податкового кредиту вартість газу скрапленого нібито отриманого від ТОВ «Кванта Коста». Суд першої інстанції вказав, що за податковою звітністю форми 1-ДФ за І квартал 2011 року у штаті ТОВ «Усмарь» працювало 0 осіб, за цивільно - правовими договорами 0, кількість фізичних осіб за сумісництвом - 0 . За ІІ-ІІІ квартали 2011р. звітність 1-ДФ до податкової інспекції не подано, отже, відповідачем, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). На підставі цього, суд прийшов до висновку про те, що одна людина в особі керівника підприємства, який працює по сумісництву у ТОВ «Усмарь» не в змозі виконати задекларований обсяг операцій стосовно врахування реального часу, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Суд зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства та умов договору ТОВ «Усмарь» до ПП «Нафтатранссервіс» не складали акти форми №5-НП, які є підставою для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально - відповідальних осіб. Суд зробив висновок про безтоварність господарської операції з поставки дизельного палива на підставі даних АІС «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та акту перевірки від 06.01.2012 року № 4/4/23-141/33725082 ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ТОВ «Усмарь», згідно яких підприємство не мало фінансово-господарських операцій з підприємствами ДП Укрзалізниця; з ТОВ «Оіл Рейд Сервіс»; з ДО «Комбінат Айстра»; з ТОВ «Дизторг».

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами Криворізької ЦМДПІ Дніпропетровської області ДПС з 07.05.2013 року по 17.06.2013 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ПП «Нафтатранссервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.06.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 25.06.2013 року було складено акт №1704/220/30442560. Згідно висновків перевірки, ПП «Нафтатранссервіс було порушено пп.14.1.13 ст.14, пп..135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.44.1 ст.44, п.138.2, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, п.1 ст.1, п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 5143403 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 1497857 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 3007912 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 637634 грн.; порушення п.44.1 ст.44, п.198.2, 198.6 ст.198, п.201 ст.201 ПК України, п.1 ст.1 п.1. 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп.2.1, 2.2, 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, в результаті чого підприємством занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1647634 грн., у тому числі: червень 2011 року - 206712 грн.; липень 2011 року - 66184 грн.; серпень 2011 року - 785167 грн.; вересень 2011 року - 337543 грн.; жовтень 2011 року - 182989 грн.; листопад 2011 року - 69039 грн. На підставі акту перевірки Криворізькою ЦМДПІ Дніпропетровської області ДПС 09.07.2013 було винесено податкове повідомлення-рішення №0001772200, яким ПП «Нафтатранссервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 5143403 грн., штрафні (фінансові) санкції - 0 грн.; податкове повідомлення-рішення №0001782200, яким ПП «Нафтатранссервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму - 2368096 грн., у тому числі за основним платежем - 1647634 грн., штрафні (фінансові) санкції - 720462 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були господарські операції ПП «Нафтотранссервіс» з ТОВ Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь».

Як вбачається з матеріалів справи та акту перевірки, 25.08.2010 року між ПП «Нафтатранссервіс» (покупець) та ТОВ «Кванта Коста» (поставщик) було укладено договір №25/02/01-10 поставки нафтопродуктів (скрапленого газу пропан-бутан), згідно якого поставщик зобов'язався поставити нафтопродукти, а покупець оплатити вартість товару. Згідно договору оплата здійснювалась на підставі рахунків-фактур при умові 100% передоплати вартості кожної партії товару. Поставка товару здійснюється поставщиком на протязі 20 днів з дати внесення переоплати покупцем. Приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки. Від імені ПП «Кванта Коста» договір підписав ОСОБА_3 та проставлена печатка ТОВ «Кванта Коста».

Матеріалами підтверджено, що на виконання умов договору у квітні - листопаді 2011 року на підставі рахунків-фактур, виданих ТОВ «Кванта Коста» ПП «Нафтотранссервіс» оплачувало вартість придбаного скрапленого газу, у тому числі ПДВ, що підтверджується виписками банку. ТОВ «Кванта Коста» видавало видаткові та податкові накладні. Вказані первинні документи підписувались директором ТОВ «Кванта Коста» ОСОБА_1 З ТТН вбачається, що ПП «Нафтатранссервіс» власним транспортом вивозило скраплений газ з Качанівського ГПЗ та ДК «Укргазвидобування». Паспорт якості скрапленого газу виданий Качанівським ГПЗ ПАТ «Укрнафта». На підтвердження перевозки скрапленого газу з Качанівського ГПЗ позивачем надано копії шляхових листів вантажного автомобіля, узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу з УДАІ у вказаний період, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ПП «Нафтатранссервіс» та договору найму (оренди) транспортного засобі від 12.06.2009 року.

У матеріалах справи є лист від 04.09.2013 року №25/2727 Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта», яким останній підтвердив навантаження скрапленого газу на транспортні засоби, які належать ПП «Нафтатранссервіс» у період з квітня по листопад 2011 року, по договорам з підприємствами «Модус-Вівенді», «Укрхарківпостачання-2009», «Харків-СПБТ», «Кримбутангаз». Господарські операції з надання послуг по перевезенню вантажів - скрапленого газу згідно договору від 29.03.2011 року №03-07/11 між ТОВ «Кванта Коста» у цей період підтвердило ТОВ «Еквіст-Сім».

Підставою для невизнання господарських операцій з поставки скрапленого газу між ПП «Нафтатрансервіс» та ТОВ «Кванта Коста» податковим органом, було те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження дали пояснення про те, що вони не мали жодного відношення до цих господарських операцій та те, що ТОВ «Кванта Коста» і ПП «Нафтатранссервіс» не мали прямих господарських взаємовідносин з заводами виробниками, на території яких здійснювалось відвантаження скрапленого газу на транспортні засоби ПП «Нафтатранссервіс», відсутність на ТТН штемпелів заводів - виробників про відвантаження товару ПП «Нафтатранссервіс». Вказані обставини врахував суд першої інстанції.

Матеріалами справи встановлено. що 04.08.2011 року ПП «Нафтатранссервіс» (покупець) уклало договір поставки №УМ-05 з ТОВ Усмарь» (постачальник), згідно якого постачальник поставив нафтопродукти (дизельне паливо), кількість, асортимент та ціна товару визначалась у Специфікаціях. Згідно умов договору дизельне паливо поставлялось залізничним транспортом на станцію Грековата, на нафтобазу, що є власністю позивача. Умовами договору передбачалось, що постачальник може не бути вантажовідправником.

Як вбачається з копії залізничної накладної, одержувачем дизельного палива є ПП «Нафтотранссервіс». Як встановлено та підтверджено матеріалами справи відправником палива було ДО «Комбінат Айстра», перевізником ТОВ «Дизторг». Дизельне паливо було поставлено на станцію Грековата, ТОВ «Усмарь» була виписана податкова накладна на загальну суму 2592957,01 грн., у тому числі ПДВ - 432159,50 грн. Вартість дизельного палива ПП «Нафтотранссервіс» сплатило та у подальшому використано у своїй господарській діяльності, а саме: реалізувало іншим суб'єктам господарської діяльності та реалізувало через власну мережу АЗС, докази чому є у матеріалах справи.

Підставою для визнання податковим органом вказаної господарської операції безтоварною був акт перевірки ДПІ у Рівненському районі Рівненської області від 06.01.2012 року №4-4/23-141/33725082, згідно якого у ТОВ «Усмарь» відсутні відповідні матеріальні та трудові ресурси для здійснення вищевказаної господарської операції. Податковий орган також вважав, що позивачем не було надано до перевірки акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, складення яких передбачено п.5.2.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства енергетики та палива України, державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.09.2008 року №805/15496. Крім того, податковий орган вказував, що між у ТОВ «Усмарь» за даними АІС «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відсутні взаємовідносини з ТОВ «Оіл Трейд Сервіс», яке видавало сертифікат відповідності на дизельне паливо; ДО «Комбінат Айстра», яке було відправником палива та ТОВ «Дизторг», яке було платником за послуги залізниці.

Вказані висновки податкового органу суд першої інстанції врахував у якості доказів безтоварності господарської операції та з цих підстав відмовив у задоволенні позовних вимог.

Однак, колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджена господарська операція по поставці дизельного палива між ПП «Нафтатранссервіс» та ТОВ «Усмарь», оскільки є відповідні первинні документи.

Відправку дизельного палива своїм листом від 28.08.2013 року №349 підтвердила ДО «Комбінат Айстра», вказавши на те, що вона не являлась власником нафтопродуктів, одержувачем було ПП «Нафтатранссервіс».

Своїм листом від 04.08.2011 року №18-А-Ж ТОВ «Оіл Трейд Сервіс» підтвердило відвантаження нафтопродуктів на адресу ПП «Нафтатранссервіс» на станцію Грековата.

Як встановлено матеріалами справи, податковим органом під час здійснення документальної перевірки, не проводилась інвентаризація ТМЦ позивача. Податковий орган не заперечував наявність облікованого позивачем дизельного палива та його реалізацію. Відповідно до вищевказаної Інструкції акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП є підставою для оприбуткування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках в підзвіт матеріально-відповідальних осіб.

Відповідно до пп.14.1.27, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України витратами є суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.198 ПК України.

Згідно із п.138.2. ст.138, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно ст.1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та які містять відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, податковий кредит має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, що колегія суддів зазначає, що відповідно до п.83.1 ст.83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Свої висновки про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Кванта Коста» з постачання газу скрапленого, податковий орган обґрунтував поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які надавалися в рамках кримінального провадження. Такі пояснення не можуть бути підставою для висновків податкового органу для визначення господарської операції безтоварною.

Матеріалами справи встановлено, що постановою слідчого СВ ФР Криворізької Північної МДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 24.12.2013 року закрито кримінальне провадження у відношенні службових осіб ПП «Нафтатранссервіс» на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутності складу кримінального правопорушення. У даному кримінальному провадженні предметом розслідування були господарські взаємовідносини ПП «Нафтатранссервіс» з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь».

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.02.2014 року та постановою цього ж суду від 10.02.2014 року закриті за відсутністю складу адміністративного правопорушення провадження по адміністративним справам про притягнення директора та головного бухгалтера ПП «Нафтатранссервіс» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності було встановлене перевіркою податковим органом заниження ПДВ та податку на прибуток, що не підтверджені відповідними первинними документами по господарських взаємовідносинах ПП «Нафтатранссервіс» з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь».

Відповідно до частин 1, 4 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів вважає, що вищевказані судові рішення, які набрали законної сили є доказом реальності здійснення господарських операцій ПП «Нафтатранссервіс» з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь» з поставки газу скрапленого та дизельного палива.

Колегія суддів не приймає твердження податкового органу про те, що дані судові рішення не можуть бути враховані у якості доказів у справі з тих підстав, що вони прийняті пізніше за часом за постанову суду першої інстанції, оскільки, суд зобов'язаний при винесенні рішення дослідити всі наявні належні докази у справі у їх сукупності та надати їм оцінку.

Аналізуючи докази у справі, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки, господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Кванта Коста» підтверджуються належними первинними документами, а саме: договором поставки, видатковими та податковими накладними, ТТН, шляховими листами, узгодженнями паспортами якості, сертифікатами відповідності, рахунками-фактурами, оплатою вартості скрапленого газу, яка здійснювалась на умовах 100% передоплати, у тому числі сум ПДВ. На думку колегії суддів транспортування газу скрапленого з Качанівським ГПЗ ПАТ «Укрнафта» та ДП «УПГГК» підтверджується ТТН, листом від 04.09.2013 року №25/2727 Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта», договором від 29.03.2011 року №03-07/11 між ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Еквіст-Сім», шляховими листами вантажного автомобіля, в яких вказані номери транспортних засобів позивача, узгодженнями маршрутів дорожнього перевезення небезпечного вантажу з УДАІ у вказаний період, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ПП «Нафтатранссервіс» та договору найму (оренди) транспортного засобі від 12.06.2009 року, поясненнями свідків - водіїв, які здійснювали перевезення скрапленого газу, підтвердженням ТОВ «Кванта Коста» про те, що останній мав господарські відносини з підприємствами «Харків-СПБТ», «Кримбутангаз», «Модус-Вівенді», «Укрхарківгазпостачання-2009», договірні відносини з якими підтверджує своїм листом від 04.09.2013 року №25/2727 Качанівського ГПЗ ПАТ «Укрнафта», яким також підтверджується той факт, що скраплений газ навантажувався та вивозився транспортом ПП «Нафтатранссервіс». Колегія суддів вважає, що відсутність прямих господарських взаємовідносин позивача з виробниками скрапленого газу не є підставою для визнання господарських операцій з поставки скрапленого газу між позивачем та ТОВ «Кванта Коста» безтоварними. Колегія суддів, також, вважає необґрунтованим твердження податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що первинні документи мають юридичну дефектність, оскільки, директор ТОВ «Кванта Коста» ОСОБА_1 не надавав пояснень щодо не підписання ним первинних документів і неведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Кванта Коста». Колегія суддів зазначає, що на підтвердження реальності фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «Усмарь» були надані первинні документи: договір поставки, специфікацію до договору поставки, акт прийому-передачі нафтопродуктів, податкову накладну, залізничну накладну, копію сертифіката відповідності на дизельне паливо, паспорт якості на дизельне паливо, а також регістри бухгалтерського обліку, докази оплати. Згідно договору поставки дизельне паливо було поставлено на станцію Грековата, яка належить ПП «Нафтотранссервіс», факт одержання палива не заперечувався податковим органом. У подальшому дизельне паливо було реалізовано іншим суб'єктам господарювання240414 через власні АЗС позивача. ДО «Комбінат «Айстра» підтвердив факт відправки залізничним транспортом дизельного палива на адресу нафтобази позивача на станцію Грековата. Колегія суддів вважає твердження податкового органу про те, що ТОВ «Усмарь» не могло здійснювати господарські операції по поставці нафтопродуктів у зв'язку з відсутністю працівників та відсутністю актів форми 5-НП необґрунтованими. Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є постанова про закриття кримінального провадження від 24.12.2013 року стосовно службових осіб ПП «Нафтатранссервіс» на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК за відсутності складу кримінального правопорушення, з якої вбачається, що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Кванта Коста» та ТОВ «Усмарь» є реальними та підтвердженими належними первинними документами, ці господарські взаємовідносини досліджувалися у рамках кримінального провадження та провадження про адміністративні правопорушення, з підстав відсутності підстав кримінальне провадження та провадження про адміністративні правопорушення були закриті.

Колегія суддів також зазначає, що вищевказані господарські операції пов'язані з основною господарською діяльністю позивача і матеріалами справи доведено використання позивачем придбаного товару у своїй господарській діяльності. Колегія суддів звертає увагу на те, що контрагенти позивача були в ЄДРПОУ, були платниками ПДВ. На думку колегії суддів не можна ставити у пряму залежність формування валових витрат та податкового кредиту одним платником податків від добросовісності виконання своїх податкових зобов'язань іншим платником податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст., ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Нафтатранссервіс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2013 року у справі №804/13486/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову. Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення, прийняті 09.07.2013 року Криворізькою центральною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби №0001772200 та №1782200.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: О.М.Лукманова

Судді: Л.А.Божко

Т.С.Прокопчук