Ухвала суду № 38580147, 08.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 квітня 2014 року

справа № 808/5147/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000710024 від 30 квітня 2013 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000720024 від 21 травня 2013 року.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 20 березня 2013 року по 09 квітня 2013 року працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ "Запоріжсталь" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 142 835 462 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2013 року у сумі 152 476 296 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

За результатами зазначеної перевірки складено Акт №178/24-2/00191230 від 12.04.2013 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000710024 від 30 квітня 2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 12 993 грн..

Також, в період з 16 квітня 2013 року по 29 квітня 2013 року працівниками СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ВАТ "Запоріжсталь" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 142 809 445грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2013 року у сумі 133 055 967 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період.

За результатами даної перевірки складено Акт №208/24-2/00191230 від 29 квітня 2013 року, на підставі якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720024 від 21 травня 2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 12 993 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 6 496,50 грн..

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у грудні 2012 року позивач мав взаємовідносини з Концерном "Міські теплові мережі" (філія Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району).

За результатами даних взаємовідносин позивачу виписано податкову накладну №679/1 від 31 грудня 2012 року на суму 77 955,46 грн., в т.ч. ПДВ 20% 12 992,58 грн..

Інформацію про внесення 10 січня 2013 року відомостей продавцем до Єдиного реєстру податкових накладних позивач отримав 18 січня 2013 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних №18103114 (а.с.107).

Разом з тим, вказану податкову накладну позивач отримав 23 січня 2013 року (вх. №2005176), що підтверджується копією податкової накладної, яка наявна в матеріалах справи (а.с.163).

У зв’язку з певними недоліками у заповненні вказаної податкової накладної, а саме номер філії в порядковому номері вказано не вірно, позивачем було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8) та копії первинних документів по такій операції.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме зі змісту актів перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства був обумовлений тим, що в порушення п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивачем віднесено до складу податкового кредиту у січні 2013 року податкову накладну, яка була виписана в іншому звітному періоді - грудні 2012 року.

Проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачається, що право суб’єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно до абз. 11 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачається, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв’язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно до п. 33.3 ст. 3 ПК України, базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначати суму податкового зобов’язання платника податку.

Судом першої інстанції було вірно вказано на те, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Виходячи з вищевикладених норм законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що заява із скаргою на постачальника подається з податковою декларацією у тому звітному періоді, у якому платник включив суму податку до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок податкового органу стосовно того, що з метою відображення податкового кредиту, заява із скаргою повинна бути подана лише в тому періоді у якому безпосередньо було виписано податкову накладну, не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Оскільки, вищевказана податкова накладна була оформлена постачальником з певними порушеннями, позивач для отримання права на формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, вказаних у цій податковій накладній, подало на постачальника заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток 8) та копії первинних документів по такій операції.

Отже, проаналізувавши дані обставини справи та правовідносини, що їм відповідають, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкової накладної №679/1 від 31 грудня 2012 року, а тому висновки податкового органу викладені в актах перевірки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є безпідставними та не підтвердженими фактичними обставинами справи.

Згідно до п. 1,3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби №0000710024 від 30 квітня 2013 року та №0000720024 від 21 травня 2013 року не відповідають п.п.1,3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції викладене достатньо повно, обґрунтовано та мотивовано з посиланням на конкретні пункти законів України, які регулюють спірні правовідносини, що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та обрану правову позицію, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ч.2 ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко