Ухвала суду № 38574141, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 876/7714/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г, Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Рівненафтобаза" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Рівненафтобаза" звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2012 за №0003551550.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом невірно трактуються норми чинного податкового законодавства стосовно від'ємного значення об'єкта оподаткування та від'ємного фінансового результату.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у Рівненському районі Рівненської області, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, що позивач мав право враховувати починаючи з І півріччя 2012 року і наступних звітних періодах 2012 року лише 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд першої інстанції встановив і цього не спростовує сторона відповідача, що ДПІ у Рівненському районі Рівненської області 26.09.2012 року проведено камеральну перевірку декларації товариства з податку на прибуток за І півріччя 2012 року.

В цей день за результатами перевірки складено акт перевірки №276/115/15-150/03482620, яким встановлено, що в декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року, поданій 07.08.2012 р., порушено норму Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями, передбачену пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX даного кодексу, а саме: «у платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше, у звітних (податкових) періодах, починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року враховується лише 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 1 січня 2012 року». За даними податкових декларацій з податку на прибуток дохід за 2011 рік ПРАТ "Рівненафтобаза» становив 34681495,0 грн. (рядок 03 податкової декларації за період І кварталу 2011 року та рядок 01 податкової декларації з податку па прибуток за період II-IV квартал 2011 року). Збиток (-) від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами за підсумками минулого року обліковувався в сумі «- 573773,0 грн.», та збиток від операції з векселями за підсумками минулого року обліковувався в сумі «-12221016,0 грн.» Проте в Додатку ЦП «Цінні папери» до податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року суб'єкт господарювання в рядку 1.3 та 3.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» переносить всі збитки, а не 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату, які рахуються станом на 01.01.2012 року, чим порушено пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VI від 2.2010 року із змінами та доповненнями, що в свою чергу призводить до заниження об'єкту оподаткування від усіх видів діяльності та значних розмірів втрат податку на прибуток, нарахованого за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду.

На підставі акта перевірки податковим органом 31.10.2012 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення з яким не погодився позивач, а саме за №0003551550 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2189446,25 грн., в тому числі за основним платежем - 1751557 грн. та штрафними (фінансовими) санкція - 437889,25 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ПАТ "Рівненафтобаза" з ТОВ "Перун Плюс" 07.12.2011 року укладено договори про купівлю простих векселів номінальною вартістю 600000 грн., переданих позивачеві згідно акта прийому передачі в цей же день:№9/07БО/28/11Б за АА1491792; №9/07БО/29/11Б за АА1491793; №9/07БО/30/11Б за АА1491794; №9/07БО/31/11Б за АА1491795; №9/07БО/13/11Б за АА1491723; №9/07БО/14/11Б за АА1491724; №9/07БО/15/11Б за АА1491725; №9/07БО/16/11Б за АА1491726; №9/07БО/17/11Б за АА1491727; №9/07БО/18/11Б за АА1491728; №9/07БО/19/11Б за АА1491729; №9/07БО/20/11Б за АА1491730; №9/07БО/21/11Б за АА1491794; №9/07БО/22/11Б за АА1491732; №9/07БО/23/11Б за АА1491733; №9/07БО/24/11Б за АА1491734; №9/07БО/25/11Б за АА1491735; №9/07БО/26/11Б за АА1491736; №9/07БО/27/11Б за АА1491737; №9/07БО/12/11Б за АА1489067.

Відповідно до долученого позивачем фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс на 31.12.2011р.), витрати на придбання вищевказаних векселів включені до рядка 220 "поточні фінансові інвестиції", де на кінець звітного періоду вказана сума 11390,7 тис. грн.

Згідно поданої ПАТ "Рівненафтобаза" 07.08.2012 р. декларації з податку па прибуток за І півріччя 2012 року дохід за 2011 рік становив 34681495 грн. (рядок 03 податкової декларації за період І кварталу 2011 року та рядок 01 податкової декларації з податку па прибуток за період II-IV квартал 2011 року). Збиток (-) від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери корпоративними правами за підсумками минулого року обліковувався в сумі «- 573773 грн.», та збиток від операції з векселями за підсумками минулого року обліковувався в сумі «-12221016 грн.».

Відповідно до п. 1 ст. 163 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання в межах своєї компетенції та відповідно до встановленого законодавством порядку можуть випускати та реалізовувати цінні папери, а також придбавати цінні папери інших суб'єктів господарювання.

Згідно зі ст. 163 ГК України та ст. 3 Закон України „Про цінні напери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року № 3480-IV цінними паперами є документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передання прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Здійснюючи випуск цінних паперів, емітент бере на себе зобов'язання щодо забезпечення реалізації прав, які посвідчуються такими цінними паперами.

Інвестиціями відповідно до ст. 1 Закону України „Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року № 1560 є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Фондовий ринок (ринок цінних паперів) згідно Закон України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV - це сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів). Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегульовані організації та професійні учасники фондового ринку.

Емітентами є юридичні особи, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед власниками.

Інвесторами в цінні папери можуть бути фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства.

Згідно з п. 3 ст. 165 ГК України встановлено, що операції купівлі - продажу цінних паперів здійснюють їх емітенти, власники, а також торгівці цінними паперами - посередники у сфері випуску та обігу цінних паперів, а частиною 1 ст. 165 Господарського кодексу обмежено коло джерел фінансування для придбання цінних паперів. Такі операції можуть здійснюватися суб'єктами господарювання тільки за рахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків та відсотків за банківський кредит „якщо інше не передбачено законом".

Відповідно до п.п.14.1.244 п. 14 ст. 14 ПК України, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Таким чином, цінний папір у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, розглядається у ПК України як товар.

Водночас у п.п. 14.1.81. п. 14 ст. 14 ПК України визначено, що інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. При цьому господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів, відносяться до фінансових інвестицій і можуть бути або прямими (внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою), або портфельними (купівля цінних паперів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку). Під реінвестицією маються на увазі господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

У Додатку ЦП «Цінні папери» до податкової декларації з податку на прибуток за І півріччя 2012 року позивач в рядку 1.3 та 3.3 «від'ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду» переніс всі збитки, а не 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату, які рахуються станом на 01.01.2012 року.

З матеріалів справи судом встановлено укладення 12.12.2011р. ТОВ «Перун Плюс» договорів про уступку права вимоги №П-08/12-12, №П-09/12-12, №П-10/12-12, №П-11/12-12, №П-12/12-12, №П-13/12-12, №П-14/12-12, №П-15/12-12 та укладення 13.12.2011 р. договорів №П-16/13-12, №П-17/13-12, №П-18/13-12, №П-19/13-12, №П-20/13-12, №П-21/13-12, №П-22/13-12, №П-23/13-12, №П-24/13-12, №П-25/13-12, №П-26/13-12, №П-27/13-12, за якими ТОВ «Перун Плюс» (кредитор) передало новому кредитору ЗАТ «Транспортні комунікації» всі права належні ТОВ «Перун Плюс» за укладеними з позивачем договорами купівлі продажу векселів, зокрема права вимоги до позивача про оплату придбаних позивачем векселів.

Оплата придбаних векселів здійснена позивачем відповідно до платіжних доручень №53 від 30.01.2012 р., №54 від 30.01.2012 р., №55 від 30.01.2012 р., №56 від 30.01.2012 р., №57 від 31.01.2012 р., №58 від 31.01.2012 р., №59 від 31.01.2012 р., №60 від 31.01.2012 р., №61 від 31.01.2012 р., №63 від 31.01.2012 р., №64 від 31.01.2012 р., №65 від 31.01.2012р., №66 від 31.01.2012 р., №67 від 31.01.2012 р., №68 від 31.01.2012 р., №69 від 31.01.2012 р., №70 від 31.01.2012р., №71 від 31.01.2012 р., №73 від 31.01.2012 р., №74 від 31.01.2012 р., №75 від 31.01.2012 р., №76 від 01.02.2012р., №77 від 01.02.2012р., №78 від 01.02.2012р.

Відповідно до п. 153.8ст.153 ПК України, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Пунктом 150.1 статті 150 ПК України встановлено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень Податкового кодексу України, в редакції, яка діяла до 01.07.2012 року, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» №4834-VI, який набрав чинності 01.07.2012 року, пункт 3 Підрозділ 4 Перехідних положень Податкового кодексу України викладено в новій редакції, яким визначено особливості застосування пункту 150.1 статті 150 ПК України у 2012-2015 роках, а саме зазначено, що протягом 2012-2015 років (починаючи з другого півріччя 2012 року) від'ємне значення об'єкта оподаткування, що утворилося станом на 01.01.2012 року, враховується платниками з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення на рік.

За цих умов платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від'ємного значення об'єкта оподаткування, що склався станом на 01.01.2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012-2015 років. Таке від'ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від'ємне значення об'єкта оподаткування, що виникло після 31.12.2011 року.

Аналізуючи навведені приписи, суд першої інстанції вірно зазначив, що порядок перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток і порядок перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами за своєю економічною природою є різними.

У першому випадку мова йде про перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на витрати в наступних податкових періодах до повного погашення, а в другому - про перенесення від'ємного фінансового результату від операцій з торгівлі цінними паперами на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Отже, позитивний результат від торгівлі цінними паперами, розрахований згідно до ст. 153.8 ПК України, включається до доходів у податковій декларації з податку на прибуток банку, що містить дані додатка ОД декларації, що включає позитивний результат від торгівлі цінними паперами. Цей результат, як окремий показник, не може призвести до виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування, який регулюється нормами п. 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень ПК України.

Таким чином, від'ємний фінансовий результат від операцій з торгівлі цінними паперами в будь-якому разі не може бути перенесений на витрати в такому ж самому порядку, як від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток з причини того, що даний від'ємний фінансовий результат за своєю суттю є витратами на придбання цінних паперів (не проданих на даний час), що були понесені в минулих податкових періодах.

При цьому, врахування в окремому податковому обліку лише частини витрат з придбання цінних паперів прямо суперечить нормі пункту 153.8 ст. 153 ПК України.

Прикінцевими положеннями ПК України передбачено, що операції з цінними паперами та деривативами, які придбані до набрання чинності розділом III ПК України, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Зміни, внесені до пункту 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» Перехідних положень ПК України щодо застосування п. 150.1 ст. 150 ПК України відносяться тільки до визначення розміру від'ємного значення об'єкта оподаткування, розрахованого за загальними правилами та відображеного у відповідному рядку податкової декларації з податку на прибуток підприємства.

Позиція апелянта, спростовується наказом ДПС України від 21.12.2012 р. №1160 узагальнюючою податковою консультацією щодо порядку відображення в податковому обліку суб'єктами господарювання операцій з цінними паперами, у якій зроблено висновок, що у податковій декларації з податку на прибуток за звітні періоди 2012 - 2015 років (починаючи із звітного періоду - першого півріччя 2012 року), у платників з доходом, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за 2011 рік, 1 мільйон гривень та більше враховується лише по 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 у порядку, передбаченому пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX Податкового кодексу, якщо у такому від'ємному фінансовому результаті не містяться витрати на придбання цінних паперів, що не були продані станом на 01.01.2012.

При цьому, у від'ємному фінансовому результаті позивача містяться витрати на придбання веселів згідно вищенаведених договорів укладених з ТОВ "Перун Плюс", які отримані позивачем згідно долучених до справи актів прийняття передачі від 07.12.2011 р. і станом на 01.01.2012 року позивачем не були продані, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Відтак до позивача за таких обставин теж не може бути застосовано обмеження щодо врахування лише по 25 відсотків суми від'ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами, які рахуються станом на 01.01.2012 у порядку, передбаченому пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX ПК України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятого рішення.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року у справі №813/1610/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 28.04.2014р.