Постанова № 38574337, 10.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року м. Львів Справа № 9104/129117/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Клюби В.В., Левицької Н.Г.,

з участю секретаря - Саламахи О.І.,

представника позивача - Мельничука В.В.,

представника відповідача - Мельничука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року по справі № 2а/0370/1277/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (далі - ТзОВ «ПАККО Холдинг») звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року № 0001072301 та № 0001082301.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Позивач оскаржив вказану постанову суду в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував, що його договірні відносини з Приватним підприємством «Фрутлайн» (далі - ПП «Фрутлайн») мали реальний товарний характер, що підтверджено необхідними первинними документами та не спростовано відповідачем в установленому чинним законодавством порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 02 лютого 2012 року № 564/23-2/34928470, складеного за результатами позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Фрутлайн» за квітень 2011 року, Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року № 0001082301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 625818.00 грн. за основним платежем та № 0001072301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 719691.00 грн. за основним платежем.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Фрутлайн» на суму 625817.97 грн., а також висновки про відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів від ПП «Фрутлайн», які підпадають під визначення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 719691.00 грн.

Вказані висновки обґрунтовані посиланням на безтоварність господарських операцій та нікчемність договору, укладеного позивачем з його контрагентом ПП «Фрутлайн». На обґрунтування такого твердження відповідач посилається на відомості, які містяться в акті перевірки податковим органом ПП «Фрутлайн», яким зафіксовано відсутність поставок йому товарів і послуг у квітні 2011 року, та відповідно відсутність подальшої реалізація таких товарів і послуг у квітні 2011 року, що свідчить про укладення з даним контрагентом угод без мети настання реальних наслідків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні належним чином оформлені первинні документи, які б надавали йому право на включення задекларованих сум до податкового кредиту та валових витрат, а відтак, податкові повідомлення-рішення прийняті Луцькою ОДПІ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та скасуванню не підлягають.

Аналіз норм Податкового кодексу України (п.п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 198.1, п.п. 198.3, п.п. 198.4, п.п. 198.6 ст. 198) дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Тобто, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат; виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В підтвердження факту існування вказаних обставин у даній справі Луцькою ОДПІ не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності у них основних фондів та трудових ресурсів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника податків додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції було надано суду копію укладеного з ПП «Фрутлайн» договору від 04 серпня 2009 року № 040809-03/1п, відповідно до якого останній зобов'язувався за встановлену плату передати позивачу у власність товар партіями у відповідності до замовлення.

В підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Фрутлайн», позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, платіжних доручень, договорів про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГТ СТАР», Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ Автотранс», товарно-транспортних накладних, договору оренди нежитлового приміщення від 01 липня 2010 року, в якому, як стверджує позивач, зберігався придбаний у ПП «Фрутлайн» товар.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент ПП «Фрутлайн» були зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та платники податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що господарські операції між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та ПП «Фрутлайн» реально проведені, а відповідно вказані у виписаних даним контрагентом податкових накладних відомості відповідають дійсності.

Окрім цього, про реальність зазначених вище господарських операцій свідчить факт подальшої реалізації придбаних товарів, що доводиться наявними в матеріалах справи копіями реєстрів накладних на продаж фруктів в асортименті, що були придбані від ПП «Фрутлайн» у квітні 2011 року.

Висновок суду про недоведеність позивачем факту транспортування придбаного у ПП «Фрутлайн» товару з огляду на відсутність у поданих ним товарно-транспортних накладних даних про отримання вантажу саме на складі даного контрагента, не може бути підставою для визнання здійснених господарських операцій безтоварними, оскільки товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім цього, у відповідача відсутні докази участі позивача у схемах мінімізації податкових платежів та транзитних фінансових потоків шляхом створення за допомогою спірних операцій лише видимості товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану.

Отже, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нової постанови.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року по справі № 2а/0370/1277/12 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 16 лютого 2012 року № 0001072301 та № 0001082301.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.В. Клюба

Н.Г. Левицька

Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2014 року.