Постанова № 38574112, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 876/7747/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г, Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства "Артіс-Монтаж" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року по справі за позовом приватного підприємства "Артіс-Монтаж" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Артіс-Монтаж" звернулося в суд з адміністративним позовом до державної податкової інспекція у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2013 року №00004023020/3391, яким збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість на 41497,89 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ПП "Аеромакс-Сервіс", внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість. Податковий кредит сформовано відповідно до вимог пп.7.2.1., п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР у зв'язку з придбання товару. При цьому, сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив позивач - ПП "Артіс-Монтаж", який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням позовних вимог, зокрема, вважає, що податкове зобов»язання сформовано на підставі податкових накладних контрагента ПП "Аеромакс-Сервіс" за поставлений товар в жовтні 2010 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Приватне підприємство "Артіс-Монтаж" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Львівської міської ради 14.01.2002 року, взято на облік як платник податків в ДПІ у Залізничному районі м. Львові з 23.01.2002 року, де і перебуває по даний час як платник ПДВ.

Працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку ПП "Артіс-Монтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ПП "Аеромакс-Сервіс", ПП "ФПК Каскад" за період з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року.

05.02.2013 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 211/22-10/31804743, яким встановлено порушення підприємством вимог пп.7.2.1., п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого занижено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 33198,31 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом 15.02.2013 року прийнято щодо підприємства податкове повідомлення-рішення з яким не погодився позивач, а саме за №00004023020/3391, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість в сумі 41497,89 грн., в тому числі за основним платежем на суму 33198,31 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 8299,58 грн.

Відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між "Артіс-Монтаж" та ПП "Аеромакс-Сервіс".

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення, на думку відповідача, пп.7.2.1., п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, внаслідок чого занижено суму податкового зобов»язання з податку на додану вартість в сумі 33198,31 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З аналізу ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Одночасно необхідно звернути увагу на те, що відповідно до ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Наявність податкових накладних є обов'язковою обставиною для здійснення господарської операції, але не очевидним доказом її виконання. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням виконання господарської операції.

Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ПП "Аеромакс-Сервіс" укладена усна угода про поставку товарів за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. На підставі цієї домовленості ПП "Аеромакс-Сервіс" виписано для ПП "Артіс-Монтаж" податкові накладні за жовтень 2010 року на загальну суму 199189.84 грн., в тому числі ПДВ - 33198,31 грн.

На підтвердження виконання умов вказаної угоди позивач надав такі докази: банківські виписки за 26.01.2011 р., 27.12.2010 р., 10.12.2010 р., 10.12.2010 р., 07.12.2010 р., 03.12.2010 р., 22.10.2010 р., 18.10.2010 р., 24.09.2010 р., 26.08.2010 р., 18.08.2010 р.; видаткові та податкові накладні від 01.07.2010 р. №РН-7-010112, №7010000012; від 12.07.2010 р. №РН-7-12015, №7120000015, від 02.08.2010 р. №РН-8- 02067, №8020000066, від 03.08.2010 р. №РН-8-03021, № 8030000021, від 01.09.2010 р. №РН-9-01039, №9010000038, від 06.09.2010 р. РН-9-06024, №9060000024, від 30.09.2010 р. №РН-9-30018, №9300000018, від 01.10.2010 р. №РН-10-0152, №1001000048, від 11.10.2010 р. №РН-10-1117, №1011000017, від 18.10.2010 р. №РН-10-1811, №1018000011, №РН-10-1810, №1018000012, від 08.11.2010 р. №РН-11-08023, №1108000030, від 11.11.2010 р. №РН-11-1111032, №1111000030, від 03.12.2010 р. №РН-12-1203020, №1203000017, №РН-12-1203019, №1203000016; декларації з податку на прибуток підприємств за перший квартал 2010 п., перше півріччя 2010 р., за три квартали 2010 р., за 2010 р.; довідка та акт №1 по контрагенту ТзОВ "Про Тех Вікна Україна" за вересень 2010 р., довідка та акт по контрагенту ТзОВ "Про Тех Вікна Україна" за листопад 2010 р., довідка та акт №1 по контрагенту УСС ЛОО ФСТ "Динамо" за грудень 2010 р., видаткові накладні №РН-0000082 від 07.07.2010 р., №РН-0000083 від 08.07.2010 р., №РН-0000084 від 07.07.2010 р., №0000086 від 09.07.2010 р., №РН-0000088 від 13.07.2010 р., №РН-0000093 від 15.07.2010 р., №РН-0000091 від 15.07.2010 р., №РН-0000104 від 17.08.2010 р., №РН-0000113 від 20.09.2010 р., №РН-0000115 від 01.10.2010 р., №РН-0000114 від 04.10.2010 р., №РН-000016 від 07.10.2010 р., №РН-0000118 від 13.10.2010 р., №РН-0000122 від 29.10.2010 р., №РН-0000123 від 03.11.2010 р., №РН-0000124 від. 03.10.2010 р., №РН-0000127 від 12.11.2010 р., №РН-0000128 від 16.11.2010 р., №РН-0000129 від 17.11.2010 р., №0000130 від 18.11.2010 р., №РН-0000131 від 19.11.2010 р., №РН-0000134 від 30.11.2010 р., №РН-0000139 від 15.12.2010 р., №РН-0000140 від 16.12.2010 р., №РН-0000141 від 16.12.2010 р., №РН-00000142 від 21.12.2010 р., декларації ПДВ за липень-грудень 2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних з 01.07.2010 р. до 30.09.2010 р., з 01.10.2010 р. до 31.12.2010 р., штатний розклад ПП "Артіс-Монтаж" за 2010 р., договір оренди №16 від 02.01.2010 р.

Суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними віднесено до податкового кредиту ПП "Артіс-Монтаж" у жовтні 2010 року в сумі 33198,31 грн. та відображено у реєстрі виданих податкових накладних за жовтень 2010 року у сумі 33198,31 грн., який відповідає даним податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, звертаючи увагу на те, що фінансово-господарська діяльність ПП "Аеромакс-Сервіс" 11.06.2012 року була предметом перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС та встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Аеромакс-Сервіс" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-грудень 2010 року.

Також, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказав, що позивач не надав первинні документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ПП "Аеромакс-Сервіс", а саме товаро-транспортні накладні, які підтверджують факт дставки товарно-матеріальних цінностей, актів приймання-передачі товарів, сертифікатів якості та відповідності на придбаний товар.

Між тим, такі висновки суду першої інстанції є не вірними, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, є суперечливими та не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Натомість органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимоги до первинних документів визначені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р., відповідно до якої первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду.

Одночасно необхідно зазначити, що відсутність товаро-транспортних накладних не є безумовною підставою для визнання безтоварності господарських операцій і це стверджується наступним.

Відповідно до ст. 48 Закон України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу па законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 р. № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.1 цих Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Отже наявність товаро-транспортної накладної є обов'язковим документом, який повинен складатися під час перевезень. Водночас, право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту чи до складу валових витрат виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товаро-транспортні накладені, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару. Відтак, відсутність товаро-транспортних накладних в жодному разі не позбавляє платника податків на включення сплачених постачальникам сум до складу податкового кредиту чи до складу валових витрат, а лише може бути доказом відсутності господарських операцій, як таких. Цей доказ оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не має наперед встановленої сили.

Стосовно покликання суду першої інстанції на відсутність сертифікатів якості на придбаний товар, то у позивача не було такої необхідності на їх оформлення, оскільки чинне законодавство не вимагає такого і це не може вказувати на безумовну підставу щодо визнання безтоварності господарських відносин між позивачем та контрагентом ПП "Аеромакс-Сервіс".

Заперечуючи фактичну поставку товарів, податковий орган повинен навести відповідні докази, що цей товар поставлявся не тими особами, які зазначені в первинних документах а іншими особами.

Щодо покликання відповідача на обставини, викладені в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС за №507/2204/35897868 від 11.06.2012, в якому зафіксовано, що ПП "Аеромакс-Сервіс" відсутнє за податковою адресою та згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, основним постачальником ПП "Аеромакс-Сервіс" за період липень-грудень 2010 року є ПП "Фірма "Західпостачторг". Основним контрагентом ПП "Фірма "Західпостачторг" є ПП "Аеромакс-Сервіс", яке перейшло з ДПІ у Сихівському районі м. Львова в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, то необхідно зазначити таке.

Відповідачем не надано письмових доказів цього, а лише використано матеріали перевірки іншого податкового органу. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобовязань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ПП "Аеромакс-Сервіс" відомості про зазначеного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент позивача був в установленому порядку зареєстрованим платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обгрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та не довів правомірність прийнятого рішення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід частково скасувати та прийняти нову.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, ст.202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Артіс-Монтаж" - задовольнити.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2013 року у справі №813/1611/13-а та прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова стосовно приватного підприємства "Артіс-Монтаж" від 15.02.2013 року за №00004023020/3391, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язанні з податку на додану вартість в сумі 41497,89 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Н.Г.Левицька

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 28.04.2014р.