Постанова № 38564351, 28.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.04.2014 справа №913/40/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Склярук О.І., Ушенко Л.В. за участю представників сторін:

від боржника:не з'явивсявід скаржника: від кредитора: розпорядник майна:Станішевський І.С. - довір. № 14-69 від 22.03.2013 Яковенко П.А. - довір. № 43/10 від 30.12.2013 ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київна ухвалу господарського суду Луганської областівід11.02.2014р.у справі№ 913/40/13-г (суддя Яресько Б.В.)за заявою кредиторапублічного акціонерного товариства "Черкаське хімволокно" м.Черкасидо боржникадержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" м. Сєвєродонецьк Луганської областіпробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.02.2014р. у справі № 913/40/13-г за заявою кредитора ПАТ "Черкаське хімволокно" м. Черкаси до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" м. Сєвєродонецьк Луганської області про банкрутство.

В апеляційній скарзі товариство просить скасувати ухвалу суду від 11.02.2014р. в частині, що стосується кредиторських вимог апелянта, та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення кредиторських вимог ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у сумі 50 217 789,08грн.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржувана ухвала в частині відмови апелянту у визнанні кредиторських вимог прийнята з порушенням вимог ст.ст. 549-552 ЦК України та ст.ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 ГПК України та без повного дослідження усіх істотних обставин справи. Щодо договору № 14/2289/11 від 30.09.2011р., то скаржник вказує про безпідставність застосування строку позовної давності до пені та штрафу, оскільки за цим договором господарським судом Луганської області ухвалою від 27.09.2012р. було порушено провадження у справі № 28/5014/2449/2012 про стягнення заборгованості за поставлений газ, яке було зупинено до вирішення заяви апелянта з кредиторськими вимогами у справі №913/40/13-г. Тому з урахуванням вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України є перерваним строк позовної давності для стягнення пені та штрафу.

Стосовно договору № 63-ПР, скаржник зазначає, що судом безпідставно відмовлено у визнанні пені, оскільки у п. 9.3 цього договору стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, інфляційних нарахувань, річних встановлюється тривалістю 5 років. Аналогічні посилання компанія приводить до договору № 64-БО-20.

По договору № 3487/ТЕ-11 апелянт посилається про безпідставність відмови у стягненні пені у сумі 418 602,18грн., оскільки у цьому договорі встановлений трирічний строк стягнення заборгованості. Крім того, в ухвалі від 11.02.2014р. господарський суд не визначив про задоволення чи відмову у визнанні 3% річних у сумі 144 853,81грн.

Також ПАТ НАК "Нафтогаз України" стверджує, що суд першої інстанції взагалі не розглянув заявлені кредиторські вимоги за договорами № 07-12-БО та № 07-12-ПР.

Апеляційна скарга ухвалою від 03.04.2014р. була прийнята Донецьким апеляційним господарським судом до провадження.

Від ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційний суд залишити без задоволення апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України", а ухвалу господарського суду Луганської області від 11.02.2014р. у справі № 913/40/13-г залишити без змін. Боржник вважає, що господарським судом правильно застосовані вимоги п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Від ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" надійшла заява про розгляд справи 28.04.2014р. без участі представника боржника. Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та у боржника не витребувались будь-які додаткові докази, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника боржника.

Присутній у судовому засіданні 28.04.2014р. представник ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» усно пояснив про відсутність письмового відзиву на апеляційну скаргу та провив апеляційний суд прийняти рішення на власний розсуд.

Статтею 101 ГПК України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів встановила:

Ухвалою від 03.01.2013р. господарський суд Луганської області за заявою кредитора ПАТ "Черкаське хімволокно" порушив провадження у справі про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" на підставі ст.ст. 1, 7, 8, 11, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 30.06.1999р. (далі-Закон). Цією ухвалою суд ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За результатами підготовчого засідання ухвалою від 18.02.2013р. суд визнав грошові вимоги ініціюючого кредитора та зобов'язав його здійснити публікацію в газеті про порушення справи про банкрутство; ввів процедуру розпорядження майном та призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Мучинського І.Д.

В газеті «Урядовий кур'єр» від 27.03.2013р. № 57 здійснено оголошення про порушення справи про банкрутство ДП "Сєвєродонецьк теплоелектроцентраль" (а.с.107 т.1).

Ухвалою від 11.02.2014р. господарський суд Луганської області визнав вимоги кредитора ПАТ НАК "Нафтогаз України" частково в загальній сумі 43 600 083,99грн., у тому числі: 40 059 648,38грн. (4 черга) та 3 540 435,61грн. (6 черга), в решті відхилив.

Ухвала суду в частині кредиторських вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" мотивована наступним.

Апелянт звернувся до господарського суду з заявою про визнання конкурсних кредиторських вимог в сумі 82 522 875,45грн. Судом встановлено, що заявлені вимоги первісно визнані боржником та розпорядником майна частково, а саме: в сумі 46 374 712,94грн. (4 черга) та 452 084,99грн. (6 черга), в решті вимог боржником та розпорядником майна відмовлено з підстав, викладених у відзиві від 20.05.2013 №06-05-92/838 (а.с.155-162 т.3).

За договором №14/2289/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. кредитор просив визнати вимоги у наступному складі: борг - 7 102 053,03грн., інфляційні нарахування 197 872,50грн., 3% річних - 701 025,23грн., пеня - 2 880 101,52грн., штраф 7% - 4 339 200,63грн.

Боржником визнано основний борг частково в сумі 3 969 703,03грн. у зв'язку зі сплатою його частини в сумі 3 132 350грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1486 від 01.07.2013р. на суму 2 167 350грн. та № 2470 від 17.07.2013р. на суму 965 000грн. Тому сума боргу за цим договором 14/2289/11 дійсно становить 3 969 703,03грн.

Інфляційні нарахування та 3 % річних визнанні боржником в повному обсязі.

Суд вказав, що боржник заперечував проти стягнення пені за газ, спожитий в жовтні 2011 - березні 2012 року через закінчення річного строку позовної давності відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Також боржник заперечував проти вимог пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату поставленого в жовтні-грудні 2012 року природного газу, оскільки на момент прострочення оплати у період з 14.01.2013 року, вже діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою суду з 03.01.2013р.

З такими доводами боржника по пені погодився суд першої інстанції та визнав пеню у сумі 184 168,40грн.

Стосовно задоволення вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 7%, то суд з урахуванням вимог п. 7.2 договору визнав вимоги кредитора по штрафу 7% в сумі 1 087 244,53грн., в решті вимог щодо штрафу 7% за договором № 14/2289/11 від 30.09.2011р. відмовив через пропуск строку позовної давності, та нарахування штрафу за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

За договором № 63-ПР про закупівлю природного газу від 31.01.2012р. кредитор заявив наступні вимоги: основна заборгованість - 19 981 793,60грн., інфляційні нарахування 276 377,45грн., 3% річних - 731 484,67грн., пеня - 2 178 099,12грн., штраф 7% - 1594 725,55грн.

Боржником визнана в повному обсязі сума основного боргу та 3 % річних. Проте, ним частково визнані інфляційні нарахування в сумі 186 972,42грн., оскільки кредитор при розрахунку інфляційних нарахувань не враховував місяці, в яких мала місце дефляція, і відповідно індекс інфляції за спірний період, нарахований кредитором, перевищує фактичний індекс інфляції, що мав місце в зазначений період.

З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 суд погодився з доводами боржника та вважає, що підлягають визнанню вимоги щодо інфляційних нарахувань за розрахунком боржника в сумі 186 972,42грн.

По пені суд погодився з доводами боржника, який визнав її частково в сумі 250247,68грн. за поставки газу з квітня 2012 року, проти задоволення решти заперечує з підстав пропуску строку позовної давності.

Суд не погодився з запереченнями боржника щодо невизнання заборгованості з нарахування 7% штрафу, оскільки п. 7.2. договору передбачений такий вид відповідальності, тому суд погодився в повному обсязі з нарахованою сумою заборгованості штрафу 7% - 1594 725, 55грн.

За договором № 64-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 31.01.2012р. кредитором заявлені вимоги у наступному складі: інфляційні нарахування - 21 151,97грн., 3% річних - 18 090,82грн., пеня - 91 681,60грн., штраф 7% - 96 673,96грн.

Боржником визнані в повному обсязі 3% річних. Однак боржник не погодився щодо стягнення інфляційних нарахувань та визнав їх частково в сумі 20 787,93грн.. в зв'язку з тим, що кредитор при розрахунку інфляційних нарахувань не враховував місяці, в яких мала місце дефляція, і відповідно індекс інфляції за спірний період, нарахований кредитором, перевищує фактичний індекс інфляції, що мав місце в зазначений період. З такими доводами боржника погодився й господарський суд та визнав інфляційні нарахування у сумі 20 787,93грн.

Пеню боржник визнав частково в сумі 50 945,10грн. через закінчення строку позовної давності за зобов'язаннями січня, лютого, березня 2012 року. З чим погодився й суд першої інстанції.

Суд не погодився з запереченнями боржника щодо невизнання заборгованості з нарахування 7% штрафу, оскільки п. 7.2. договору передбачений такий вид відповідальності, тому суд погодився в повному обсязі з нарахованою сумою заборгованості штрафу 7% - 96 673,96грн.

За договором постачання природного газу № 3487/ТЕ-11 від 30.11.2009р. та договору про відступлення права вимоги від 06.11.2012р., укладеним між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Луганськгаз", кредитором заявлені наступні вимоги: інфляційні нарахування - 25 269,19грн., 3% річних - 144 853,81грн., пеня 418 602,18грн.

Боржник не погодився щодо стягнення інфляційних нарахувань через те, що кредитор при розрахунку інфляційних не враховував місяці, в яких мала місце дефляція, і відповідно індекс інфляції за спірний період, нарахований кредитором, перевищує фактичний індекс інфляції, що мав місце в зазначений період.

З урахуванням вимог ст. 625 ЦК України та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 суд погодився з доводами боржника та вважає, що підлягають визнанню вимоги щодо інфляційних нарахувань за листопад 2011 року, оскільки в 2012 року в країні мала місце дефляція, і відповідно розмір інфляційних нарахувань становить 3 762грн.

Пеню, нараховану кредитором в сумі 418 602,18грн. за прострочення виконання зобов'язань в 2011 році, боржник не визнав в повному обсязі в зв'язку з закінченням строку позовної давності. З чим погодився суд з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 258, ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Кредитором заявлені вимоги за договором № 07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012р. в складі боргу за поставлений в березні 2013 року природний газ на суму 20 068 945,44грн., пені в сумі 309 041,13грн., 3 % річних - 61 808,23грн., та за договором 07-13-БО-20 від 28.12.2012р. в складі боргу за поставлений в березні 2013 року природний газ в сумі 932 911,64грн., пені в сумі 49 253,69грн., 3 % річних в сумі 9 850,74грн.

Зазначені вимоги є поточними, оскільки виникли вже після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто після 03.01.2013р. За таких обставин суд відмовив в їх визнанні як вимог конкурсного кредитора.

Судом встановлено, що боржником в повному обсязі визнані вимоги кредитора за рішеннями господарського суду Луганської області від 06.12.2012р. у справі №8/5014/2983/2012 в сумі 14 709,34грн. та від 18.12.2012р. у справі № 28/5014/2976/2012 у сумі 15 426,01грн.

З огляду на вищевикладене, господарський суд Луганської області дійшов висновку про часткове визнання кредиторських вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України" в загальній сумі 43 600 083,99грн., у тому числі: 40 059 648,38грн. (4 черга) та 3 540 435,61грн. (6 черга).

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст.ст. 99, 101 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд, розглядаючи апеляційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України", переглядає заяву з кредиторськими вимогами ПАТ НАК "Нафтогаз України" в повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2013р. до господарського суду Луганської області надійшла заява ПАТ НАК "Нафтогаз України" від 23.04.2013р. № 14/2-1081 з конкурсними кредиторськими вимогами на загальну суму 82 522 875,45грн. (а.с.4-14 т.4), яка обґрунтовується на наступних договорах:

1. Договір № 14/2289/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р.

Вказаний договір було укладено строком з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. В підтвердження виконання зобов'язань сторонами за цим договором підписані акти: за жовтень 2011р., підписаний 31.10.2011р., за січень 2012р. (акт від 31.01.2012р.), за лютий 2012р. (акт від 29.02.2012р.), за березень 2012р. (акт від 31.03.2012р.), за квітень 2012р. (акт від 30.04.2012р.), за жовтень 2012р. (акт від 25.12.2012р.), за листопад 2012р. (акт від 25.12.2012р.), за грудень 2012р. (акт від 31.12.2012р.) (а.с.45-52 т.4).

За умовами п. 6.1 цього договору остаточній розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.2 договору № 14/2289/11 від 30.09.2011р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За вказаним договором компанія заявила наступні вимоги:

заборгованість - 7 102 053,03грн.,

інфляційні нарахування - 197 872,50грн.,

3% річних - 701 025,23грн.,

пеня - 2 880 101,52грн.,

штраф 7% - 4 339 200,63грн.

Перевіривши заявлені вимоги за договором № 14/2289/11 від 30.09.2011р., колегія суддів апеляційного суду вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Стосовно основного боргу у сумі 7 102 035,03грн.

Як вбачається з наданого до заяви з кредиторськими вимогами розрахунку основного боргу у сумі 7 102 035,03грн. кредитор вказує заборгованість за поставлений газ тільки за грудень 2012 року, оскільки за попередні місяці 2011-2012рр. за власним розрахунком кредитора борг відсутній.

Згідно до умов п. 6.1 договору № 14/2289/11 від 30.09.2011р. боржник повинен у повному обсязі розрахуватись за газ, спожитий у грудні 2012р., до 14.01.2013р. Акт приймання-передачі природного газу за грудень 2012 року був підписаний сторонами 31.12.2012р.

Отже, строк виконання зобов'язань щодо сплати за поставлений газ за грудень 2012 року у боржника виник з 14 січня 2013 року, а справу про банкрутство порушено 03.01.2013р. Але згідно ч. 15 ст. 11 Закону після офіційного оприлюднення ухвали про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті судової влади України всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника згідно із статтею 14 цього Закону.

Проте, як встановлено господарським судом Луганської області, що під час розгляду заяви цього кредитора боржником було частково сплачено заборгованість за спожитий газ за грудень 2012 року на загальну суму 3 132 350грн. згідно платіжних доручень № 1486 від 01.07.2013р. - 2 167 350грн. та № 2470 від 17.07.2013 - 965 000грн. (а.с.158 т.2).

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду визнає основний борг у сумі 3 969 703,03грн. (7 102 035,03грн.-3 132 350грн.).

Стосовно заявлених інфляційних нарахувань у сумі 197 872,50грн.

Перевіривши періоди та нараховану суму інфляції, апеляційний суд погоджується та визнає в повному обсязі вимоги за періоди жовтень 2011р., січень-квітень 2012р.

Однак, суд не погоджується з нарахованою сумою інфляційних нарахувань за жовтень 2012р. лише за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. на суму 4 215,46грн. з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Тобто за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. інфляцію слід нараховувати виключно з наступного місяця - січеня 2013р.

Згідно ст. 1 Закону про банкрутство у терміні «грошове зобов'язання» зазначено, що склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

У терміні «кредитор» зазначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство (ст. 1 Закону).

Проте, справа про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" була порушена господарським судом 03.01.2013р.

Тому сума інфляційних нарахувань 4 215,46грн. за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. не підлягає визнанню, оскільки вона може бути нарахована за період до моменту порушення справи про банкрутство, а фактично ця сума інфляції підлягає розрахунку із застосуванням індексу інфляції за січень, тобто вже після порушення справи про банкрутство, тобто є поточними вимогами.

З таких самих підстав не підлягають визнанню інфляційні нарахування за грудень 2012р. у сумі 24 297,86грн.

Апеляційний суд не погоджується з визначеним періодом інфляції за листопад 2012р. 16.11.2012р.-15.01.2013р., оскільки за січень 2013р. інфляційні нарахування не можуть нараховуватись, бо виникли після порушення справи, тобто не є конкурсною заборгованістю. Тому суд вважає вірним період 16.11.2012-15.12.2012р., тобто застосовується коефіцієнт інфляції, що був у грудні 2012р. - 100,2, а отже, розрахована сума інфляційних за цей період становить 16 810,66грн., яка й визнається колегією суддів. У сумі 16 844,28грн. за вказаний період кредитору слід відмовити.

Отже, апеляційним судом за договором № 14/2289/11 від 30.09.2011р. визнаються інфляційні нарахування на загальну суму 152 514,91грн. та відхиляються вимоги у сумі 45 357,60грн.

Щодо 3% річних у сумі 701 025,23грн.

Апеляційний суд не погоджується з висновком господарського суду про задоволення цих вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судом не належним чином перевірені заявлені кредитором розрахунки 3% річних по деяких періодах з огляду на наступне.

Колегія суддів визнає обґрунтованими 3% річних, які підлягають визнанню у повному обсязі, за жовтень 2011р., січень-квітень 2012р., також за жовтень 2012р. за періоди 15.11.2012-21.12.2012р. та 22.12.2012р.-31.12.2012р.; за листопад 2012р. за період 15.12.2012-31.12.2012р.

Суд вважає невірним зазначений за жовтень 2012р. період 01.01.2013р.-31.01.2013р. у сумі 5 354,79грн., оскільки кредитором не враховано, що його вимоги є конкурсними, тому мають бути розраховані до моменту порушення справи про банкрутство (до 03.01.2013р., тобто кінцевої датою є 02.01.2013р.). З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що за жовтень 2012р. за період 01.01.2013-02.01.2013р. підлягають визнанню 3% річних у сумі 345,47грн.

Також апеляційним судом у розрахунку за листопад 2012р. змінено період з 01.01.2013р.-31.01.2013р. на 01.01.2013р.-02.01.2013р., тому за цей період підлягає задоволенню 3% річних у сумі 1 381,70грн.

Колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги кредитора щодо 3% річних за листопад 2012р. за періоди з 01.02.2013р. по 18.03.2013р. у загальній сумі 39 008,60грн. та за грудень 2012р. за період 15.01.2013-05.04.2013р. у сумі 76 820,58грн., бо нараховані після порушення справи, що суперечить ст. 1 Закону щодо визначення конкурсних кредиторів.

Отже, підлягають визнанню 3% річних у загальній сумі 580 186,73грн., а у сумі 120 838,50грн. слід відмовити.

Пеня 2 880 101,52грн.

Господарським судом визнано пеню у сумі 184 168,40грн., в решті відмовлено через посилання на закінчення річного строку позовної давності, але з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд з наступних підстав.

В апеляційній скарзі зазначено, що суду та боржнику було відомо про розгляд господарським судом Луганської області позовної заяви кредитора про стягнення суми боргу та штрафних санкцій з боржника за договором № 14/2289/11 від 30.09.2011р., за якою було порушено провадження ухвалою від 27.09.2012р. у справі № 28/5014/2449/2012, яке на даний час зупинено до розгляду господарським судом заяви з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство № 913/40/13-г. Копія ухвали про зупинення від 04.04.2013р. провадження у справі №28/5014/2449/2012 та копія позовної заяви були додані до апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У статті 264 вказаного Кодексу зазначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Оскільки пред'явлення позову до господарського суду Луганської області у справі №28/5014/2449/2012 про стягнення з боржника заборгованості за договором № 14/2289/11 купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. відбулось у межах позовної давності, що свідчить про його переривання, тому у відповідності до вимог ст.ст. 261, 264 ЦК України ПАТ НАК "Нафтогаз України" заявив пеню за договором № 14/2289/11 обґрунтовано.

Перевіривши правильність нарахування пені, колегія суддів встановила, що жовтень 2011р., січень-квітень 2012р. підлягають визнанню у повному обсязі на загальну суму 2 153 711,68грн.

Також визнає апеляційний суд пеню заявлену на заборгованість за жовтень 2012р. за періоди 15.11.2012р.-21.12.2012р. у сумі 46 386,65грн. та 22.12.2012р.-31.12.2012р. у сумі 8 613,16грн. Проте, колегія суддів не погоджується з пенею за період 01.01.2013р.-31.01.2013р. у сумі 26 775,96грн. з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів)

З 03.01.2013р. ухвалою господарського суду Луганської області було введено мораторій, тому з 03.01.2013р. не нараховуються пеня та інші штрафні санкції. Отже, пеня на прострочення оплати за жовтень 2012р. підлягає стягненню за період 01.01.2013р.-02.01.2013р. у сумі 1 727,35грн., а загальний розмір пені на суму боргу за жовтень 2012р. визнається у сумі 56 727,16грн., в решті 25 046,61грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Нарахована пеня за прострочення оплати за листопад 2012р. не в повній мірі підлягає задоволенню, а саме: колегія суддів вважає обґрунтовану пеню за період з 15.12.2012р. по 31.12.2012р. у сумі 58 561,72грн. Проте, не погоджується з заявленим періодом 01.01.2013р.-31.01.2013р. у сумі 107 081,60грн., оскільки з 03.01.2013р. діє мораторій і нарахування пені у сумі 100 173,11грн. після цієї дати за конкурсними вимогами є безпідставним, тому період нарахування має бути з 01.01.2013р. по 02.01.2013р., за яким сума пені становить 6 908,49грн., що підлягає визнанню.

В іншій частині нарахованої пені за листопад 2012р. за період 01.02.2013-18.03.2013р. у сумі 94 869,86грн. апеляційний суд відмовляє, тому що нараховано після введення мораторію, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 12 Закону.

Нарахована пеня за прострочення оплати за грудень 2012р. у загальній сумі 384 102,89грн. є безпідставною, оскільки нарахована в порушення ч. 4 ст. 12 Закону у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Отже, колегія суддів визнає пеню у розмірі 2 275 909,05грн. та відхиляє у сумі 604 192,48грн.

Стосовно нарахованого штрафу 7% у сумі 4 339 200,63грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду щодо відмови у визнанні штрафу 7% через пропуск строку позовної давності, оскільки це суперечить матеріалам справи з огляду на наступне.

Як зазначалось вище за вказаним договором ПАТ НАК "Нафтогаз України" у позовному провадженні звернулось до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за цим договором, в тому числі заявило про стягнення штрафу, та ухвалою суду від 27.09.2012р. порушено провадження у справі № 28/5014/2449/2012, яке на даний час зупинено до розгляду господарським судом заяви з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство №913/40/13-г.

Отже, виходячи з приписів ст.ст. 261, 264 ЦК України пред'явлення позову свідчить про переривання строку позовної давності.

Тому колегія суддів вважає, що нарахований штраф 7% за жовтень 2011р., січень 2012р.-квітень 2012р., жовтень 2012р. підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 2 900 402,57грн.

Однак апеляційний суд відхиляє вимоги штрафу 7% за листопад та грудень 2012р. у сумі 1438798,06грн., оскільки з урахуванням вимог п. 6.1 та п. 7.2 договору № 14/2289/11 від 30.09.2011р. підстави для нарахування штрафу за листопад та грудень 2012р. ще не настали на момент порушення справи про банкрутство. Штраф на цей борг був нарахований кредитором під час дії мораторію, що є порушенням вимог Закону.

2. Договір № 63-ПР про закупівлю природного газу від 31.01.2012р.

Цей договір було укладено на строк поставки газу з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. включно.

У п. 4.1 цього договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ з урахуванням вартості транспортування територією України здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За умовами п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсоткових річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 років.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором № 63-ПР від 31.01.2012р. кредитор надав копії актів приймання-передачі природного газу: за січень 2012р. (акт від 31.01.2012р.), за лютий 2012р. (акт від 29.02.2012р.), за березень 2012р. (акт від 31.03.2012р.),за квітень 2012р. (акт від 30.04.2012р.), які підписані обома сторонами (а.с.66-69 т.4).

За вказаним договором компанія заявила наступні вимоги:

заборгованість - 19 981 793,60грн.,

інфляційні нарахування - 276 371,45грн.,

3% річних - 731 484,67грн.,

пеня - 2 178 099,12грн.,

штраф 7% - 1 594 725,55грн.

Основний борг у сумі 19 981 793,60грн.

Заявлений борг за березень 2012р. та квітень 2012р. у загальній сумі 19 981 793,60грн. були визнані боржником разом з розпорядником майна, а також господарським судом Луганської області у повному обсязі. З чим також погоджується й апеляційний суд.

Стосовно заявлених інфляційних нарахувань у сумі 276 377,45грн.

Перевіривши періоди та нараховану суму інфляції, апеляційний суд погоджується та визнає в повному обсязі вимоги січень-лютий 2012р. та за березень 2012р. лише за період 16.11.2012р.-15.12.2012р. у сумі 38 926,58грн.

Однак, суд не погоджується з нарахованою сумою інфляційних нарахувань за березень 2012р. лише за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. на суму 37 204,44грн. з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Тобто за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. інфляцію слід нараховувати виключно з наступного місяця - січня 2013р.

Але справа про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" була порушена господарським судом 03.01.2013р.

Тому сума інфляційних нарахувань 37 204,44грн. за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. не підлягає визнанню, оскільки вона може бути нарахована за період до моменту порушення справи про банкрутство, а фактично ця сума інфляції підлягає розрахунку із застосуванням індексу інфляції за січень, тобто вже після порушення справи про банкрутство, тобто є поточними вимогами.

Апеляційний суд не погоджується з визначеним періодом інфляції за квітень 2012р. 16.11.2012р.-15.01.2013р., оскільки за січень 2013р. інфляційні нарахування не можуть нараховуватись, бо виникли після порушення справи, тобто не є конкурсною заборгованістю. Тому суд вважає вірним період 16.11.2012-15.12.2012р., тобто застосовується коефіцієнт інфляції, що був у грудні 2012р. - 100,2, а отже, розрахована сума інфляційних за цей період становить 6 663,55грн., яка й визнається колегією суддів. У сумі 6 610,46грн. за вказаний період кредитору слід відмовити.

Отже, апеляційним судом за договором № 63-ПР від 31.01.2012р. визнаються інфляційні нарахування на загальну суму 232 562,55грн. та відхиляються вимоги у сумі 43 814,90грн.

Щодо 3% річних у сумі 731 484,67грн.

Апеляційний суд не погоджується з висновком господарського суду про задоволення цих вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що судом не належним чином перевірені заявлені кредитором розрахунки 3% річних по деяких періодах з огляду на наступне.

Колегія суддів визнає обґрунтованими 3% річних, які підлягають визнанню у повному обсязі, за січень-лютий 2012р. на суму 90 105,34грн., також за березень 2012р. за період 15.04.2012-31.12.2012р. на суму 417 616,32грн.

Апеляційний суд вважає невірним зазначений за березень 2012р. період 01.01.2013р.-11.01.2013р. у сумі 17 596,95грн., оскільки кредитором не враховано, що його вимоги є конкурсними, тому мають бути розраховані до моменту порушення справи про банкрутство (до 03.01.2013р., тобто кінцевої датою є 02.01.2013р.). З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що за березень 2012р. за період 01.01.2013-02.01.2013р. підлягають визнанню 3% річних у сумі 15 997,23грн.

Колегія суддів відхиляє вимоги кредитора 3% річних за березень 2012р. у сумі 119 020,26грн.

За квітень 2012р. колегія суддів визнає 3% річних за період 15.05.2012-31.12.2012р. у сумі 62 833,93грн. Проте, не погоджується з заявленим періодом з 01.01.2013р. по 05.04.2013р. у сумі 25 911,59грн. та на думку колегії суддів, розрахунку підлягає період з 01.01.2013р. по 02.01.2013р., оскільки вказана заборгованість є конкурсною та має нараховуватись до моменту порушення справи про банкрутство з урахуванням вимог ст. 1 Закону, тобто до 03.01.2013р. Тому сума 3% річних на цей період складає 2 727,54грн., а в решті суми 23 184,05грн. 3% річних апеляційний суд відхиляє вимоги кредитора за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, підлягають визнанню 3% річних у загальній сумі 589 280,36грн., а у сумі 142 204,31грн. слід відмовити.

Стосовно нарахованої пені у сумі 2 178 099,12грн.

Донецький апеляційний господарський суд не погоджується з доводами господарського суду про часткове задоволення пені через сплив строку позовної давності, оскільки вважає, що судом першої інстанції не належним чином дослідженні умови договору № 63-ПР від 31.01.2012р. з огляду на наступне.

У пункті 9.3 вказаного договору сторони домовились про застосування строку позовної давності у 5 років щодо стягнення як основного боргу, так і штрафних санкцій.

Перевіривши періоди нарахування пені за несвоєчасне виконання умов договору №63-ПР від 31.01.2012р., апеляційний суд дійшов висновку про визнання заявленої пені з січня 2012р. по квітень 2012р. у повному обсязі на загальну суму 2 178 099,12грн.

Штраф 7% у сумі 1 594 725,55грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами господарського суду щодо повного задоволення вимог кредитора по стягненню штрафу у розмірі 7%, оскільки у п. 7.2 договору передбачено такий вид відповідальності. Отже, господарський суд обґрунтовано визнав штраф 7% у сумі 1 594 725,55грн.

3. Договір № 64-БО-20 про закупівлю природного газу від 31.01.2012р.

Цей договір було укладено на строк поставки газу з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. включно.

У п. 4.1 цього договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично поставлений газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.3 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору він зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За умовами п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсоткових річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором № 64-БО-20 від 31.01.2012р. кредитор надав копії актів приймання-передачі природного газу: за січень 2012р. (акт від 31.01.2012р.), за лютий 2012р. (акт від 29.02.2012р.), за березень 2012р. (акт від 31.03.2012р.),за квітень 2012р. (акт від 30.04.2012р.), які підписані обома сторонами (а.с.83-86 т.4).

За вказаним договором компанія заявила наступні вимоги:

інфляційні нарахування - 21 151,97грн.,

3% річних - 18 090,82грн.,

пеня - 91 681,60грн.,

штраф 7% - 96 673,96грн.

Щодо інфляційних нарахувань у сумі 21 151,97грн.

Як вбачається з матеріалів справи господарським судом визнано вимоги інфляційних нарахувань у сумі 20 787,93грн., в решті відмовлено у зв'язку з неврахуванням кредитором індексу дефляції при розрахунку. Проте, з такими висновками господарського суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

З врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», апеляційний суд власно здійснено перевірку періодів індексу інфляції за січень 2012р., лютий 2012р. та квітень 2012р. та встановлено, що ПАТ НАК "Нафтогаз України" показники інфляційних нарахувань за січень 2012р. та лютий 2012р. у відповідності до заявлених періодів взяті за лютий та березень 2012р. відповідно, де у цих місяцях була інфляція. Стосовно заявленого періоду 16.08.2012-15.09.2012р. за прострочення оплати за квітень 2012р., то індекс інфляції з урахуванням вказаного листа Верховного Суду України взято за вересень 2012р., де інфляція відбулась з показником 100,1, тому розрахована сума - 346,04грн. інфляційних нарахувань за квітень 2012р. є обґрунтованою та підлягає визнанню.

Отже, інфляційні нарахування у сумі 21 151,97грн. заявлені цілком обґрунтовано.

Стосовно 3% річних у сумі 18 090,82грн.

Вказана сума 3% річних визнана боржником та господарським судом Луганської області у повному обсязі. Колегія суддів, перевіривши розрахунок нарахування 3% річних у сумі 18 090,82грн., вважає їх обґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції про їх визнання у повному обсязі.

Стосовно нарахованої пені у сумі 91 681,60грн.

Донецький апеляційний господарський суд не погоджується з доводами господарського суду про часткове задоволення пені через сплив строку позовної давності, оскільки вважає, що судом першої інстанції не належним чином дослідженні умови договору № 64-БО-20 від 31.01.2012р. з огляду на наступне.

У пункті 9.3 вказаного договору сторони домовились про застосування строку позовної давності у 5 років щодо стягнення як основного боргу, так і штрафних санкцій.

Перевіривши періоди нарахування пені за несвоєчасне виконання умов договору №64-БО-20 від 31.01.2012р., апеляційний суд дійшов висновку про визнання заявленої пені з січня 2012р. по квітень 2012р. у повному обсязі на загальну суму 91 681,60грн.

Штраф 7% у сумі 96 673,96грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами господарського суду щодо повного задоволення вимог кредитора по стягненню штрафу у розмірі 7%, оскільки у п. 7.2 договору передбачено такий вид відповідальності. Отже, господарський суд обґрунтовано визнав штраф 7% у сумі 96 673,96грн.

4. Договір № 07-12-ПР купівлі-продажу природного газу від 10.07.2012р.

Цей договір було укладено на строк поставки газу з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. включно.

У п. 6.1 цього договору зазначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За умовами п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсоткових річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором № 07-12-ПР від 10.07.2012р. кредитор надав копії актів приймання-передачі природного газу: за жовтень 2012р. (акт від 31.10.2012р.), за листопад 2012р. (акт від 30.11.2012р.), які підписані обома сторонами (а.с.95-96 т.4).

За вказаним договором компанія заявила наступні вимоги:

заборгованість - 17 290 039грн.

інфляційні нарахування - 97 669,22грн.,

3% річних - 192 289,79грн.,

пеня - 961 448,97грн.,

штраф 7% - 1 674 222,82грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносинам за вказаним договором господарський суд Луганської області в оскаржуваній ухвалі від 11.02.2014р. взагалі не надав правової оцінки.

Щодо основного боргу у сумі 17 290 039грн.

ПАТ НАК "Нафтогаз України" за договором № 07-12-ПР від 10.07.2012р. заявило заборгованість за листопад 2012р. у сумі 17 290 039грн. Проте, боржником частково було погашено борг у сумі 3 500 000грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням (а.с.159 т.4). З урахуванням цього боржником визнано заборгованість у сумі 13 792 039грн. Проти сплаченої суми та зменшення суми боргу за рахунок сплаченої суми не заперечував скаржник в апеляційній скарзі.

Отже, апеляційний суд дійшов висновку про визнання заборгованості у сумі 13 792 039грн., а у сумі 3 500 000грн. відмовляє у зв'язку з частковою сплатою суми боргу.

Стосовно інфляційних нарахувань у сумі 97 669,22грн.

Боржник заперечує проти заявленої суми, оскільки на його думку, за вказані періоди була дефляція, яка не була врахована кредитором у заяві про визнання кредиторських вимог. Проте, з такими висновками боржника не погоджується апеляційний суд, оскільки ПАТ НАК "Нафтогаз України" заявило інфляційні нарахування за конкретні періоди, а не за рік в цілому, коли повинна бути врахована дефляція за рік.

Перевіривши періоди та нараховану суму інфляційних нарахувань, апеляційний суд погоджується та визнає в повному обсязі вимоги за жовтень 2012р. у сумі 8 650,86грн., а за листопад 2012р. лише за період 16.11.2012р.-15.12.2012р. у сумі 50 533,22грн.

Однак, суд не погоджується з нарахованою сумою інфляційних нарахувань за листопад 2012р. за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. на суму 38 485,14грн. з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Тобто за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. інфляцію слід нараховувати виключно з наступного місяця - січня 2013р. Однак справа про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" була порушена господарським судом 03.01.2013р.

Тому сума інфляційних нарахувань 38 485,14грн. за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. не підлягає визнанню, оскільки вона може бути нарахована за період до моменту порушення справи про банкрутство, а фактично ця сума інфляції підлягає розрахунку із застосуванням індексу інфляції за січень, тобто вже після порушення справи про банкрутство, тобто є поточними вимогами.

Отже, апеляційним судом за договором № 07-12-ПР від 10.07.2012р. визнаються інфляційні нарахування на загальну суму 59 184,08грн. та відхиляються вимоги у сумі 38485,14грн.

3% річних у сумі 192 289,79грн.

Колегія суддів визнає обґрунтованими 3% річних, які підлягають визнанню у повному обсязі, за жовтень 2012р. на суму 20 892,63грн., також за листопад 2012р. за період 15.12.2012-31.12.2012р. на суму 31 470,29грн.

Апеляційний суд вважає невірним зазначений за листопад 2012р. період 01.01.2013р.-11.01.2013р. у сумі 18 165,41грн., оскільки кредитором не враховано, що його вимоги є конкурсними, тому мають бути розраховані до моменту порушення справи про банкрутство (до 03.01.2013р., тобто кінцевої датою є 02.01.2013р.). З огляду на це апеляційний суд дійшов висновку, що за листопад 2012р. за період 01.01.2013-02.01.2013р. підлягають визнанню 3% річних у сумі 3 302,80грн.

Колегія суддів відхиляє вимоги кредитора 3% річних за листопад 2012р. у сумі 136 624,08грн.

З огляду на викладене, підлягають визнанню 3% річних у загальній сумі 55 665,72грн., а у сумі 136 624,07грн. слід відмовити.

Стосовно нарахованої пені у сумі 961 448,97грн.

У пункті 9.3 вказаного договору сторони домовились про застосування строку позовної давності у 5 років щодо стягнення як основного боргу, так і штрафних санкцій.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів дійшла висновку, що за жовтень 2012р. пеня у сумі 104 463,13грн. підлягає визнанню; також визнається пеня за листопад 2012р. за період 15.12.2012-31.12.2012р. у сумі 157 351,45грн.

Але колегія суддів не погоджується з нарахуванням пені за листопад 2012р. за період 01.01.2013р.-11.01.2013р. у сумі 90 827,03грн. з огляду на наступне.

З врахуванням вимог ч. 4 ст. 12 Закону з моменту порушення справи про банкрутство 03.01.2013р. вводиться мораторій, протягом дії якого забороняється нараховував пеню та штрафи. Тому на думку апеляційного суду, пеня за листопад 2012р. підлягає стягненню за період 01.01.2013р.-02.01.2013р. у сумі 16 514грн.

Тобто нарахована пеня після 03.01.2013р. є неправомірною, оскільки суперечить ч. 4 ст.12 Закону. Тому пеня за листопад 2012р. у сумі 683 120,39грн. підлягає відхиленню з огляду на вищевикладене.

Апеляційний суд визнає за договором № 07-12-ПР від 10.07.2012р. пеню на загальну суму 278 328,58грн., а в сумі 683 120,39грн. відхиляє.

Стосовно штрафу 7% у сумі 1 674 222,82грн.

Боржником не визнано заявлену суму штрафу у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію.

Проте, з такими запереченнями боржника не погоджується Донецький апеляційний господарський суд, оскільки такий вид санкції передбачений умовами договору № 07-12-ПР від 10.07.2012р. (п.7.2). Крім того, кредитором обґрунтовано заявлено штраф 7% за жовтень 2012р. у сумі 302 780,09грн., тому що строк нарахування штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо сплати заборгованості за поставлений газ за жовтень 2012р. починається з 14.12.2012р., тобто до початку порушення справи про банкрутство (03.01.2013р.). Тому за вказаний період штраф 7% підлягає визнанню у повному обсязі 302 780,09грн.

Стосовно нарахованого штрафу 7% за листопад 2012р. у сумі 1 371 442,73грн., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині вимоги кредитора.

Так, за умовами п. 7.2 договору № 07-12-ПР від 10.07.2012р. за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. А у п. 6.1 цього договору передбачена оплата до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, за поставлений газ за листопад 2012р. боржник повинен був розрахуватись до 14.12.2012р., а тому з цієї дати необхідно відраховувати 30-денний термін, встановлений у п.7.2 договору, для нарахування штрафу. Тобто лише 14.01.2013р. можливо нараховувати штраф 7% за поставлений газ за листопад 2012р. Однак, з 03.01.2013р. діє мораторій у цій справі про банкрутство, тому нарахування штрафу за листопад 2012р. у сумі 1 371 442,73грн. є не правомірним та суперечить ч. 4 ст. 12 Закону.

Таким чином, штраф у розмірі 7% за договором № 07-12-ПР від 10.07.2012р. визнається Донецьким апеляційним господарським судом на суму 302 780,09грн. та відхиляється на суму 1 371 442,73грн.

5. Договір № 07-12-БО від 10.07.2012р.

Цей договір було укладено на строк поставки газу з 01.08.2012р. по 31.12.2012р. включно.

У п. 6.1 цього договору зазначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

За умовами п. 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсоткових річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором № 07-12-БО від 10.07.2012р. кредитор надав копії актів приймання-передачі природного газу: за жовтень 2012р. (акт від 25.12.2012р.), за листопад 2012р. (акт від 25.12.2012р.), за грудень 2012р. (акт від 31.12.2012р.), які підписані обома сторонами (а.с.105-107 т.4).

За вказаним договором компанія заявила наступні вимоги:

інфляційні нарахування - 9 483,02грн.,

3% річних - 5 286,59грн.,

пеня - 28 932,96грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правовідносинам за вказаним договором господарський суд Луганської області в оскаржуваній ухвалі від 11.02.2014р. взагалі не надав правової оцінки.

Інфляційні нарахування у сумі 9 483,02грн.

Боржником частково визнано інфляційні нарахування на борг за листопад 2012р. у сумі 1 176,67грн. та на борг за грудень 2012р. у сумі 7 124, 78грн.

Перевіривши періоди та нараховану суму інфляційних нарахувань, апеляційний суд визнає в повному обсязі вимоги за листопад 2012р. у сумі 2 358,24грн.

Однак, суд не погоджується з нарахованою сумою інфляційних нарахувань за грудень 2012р. у сумі 7 124,78грн. з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травень, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Тобто за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. інфляцію слід нараховувати виключно з наступного місяця - січня 2013р. Однак справа про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" була порушена господарським судом 03.01.2013р.

Тому сума інфляційних нарахувань 7 124,78грн. за грудень 2012р. за період 16.12.2012р.-15.01.2013р. не підлягає визнанню, оскільки вона може бути нарахована за період до моменту порушення справи про банкрутство, а фактично ця сума інфляції підлягає розрахунку із застосуванням індексу інфляції за січень, тобто вже після порушення справи про банкрутство, тобто є поточними вимогами.

Отже, апеляційним судом за договором № 07-12-БО від 10.07.2012р. визнаються інфляційні нарахування на загальну суму 2 358,24грн. та відхиляються вимоги у сумі 7124,78грн.

3% річних у сумі 5 786,59грн.

Боржником визнані у повному обсязі. Але перевіривши розрахунки 3% річних колегія суддів апеляційного суду погоджується з заявленими сумами 3% річних за жовтень 2012р., листопад 2012р. на загальну суму 1 094,64грн.

Колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню вимоги кредитора щодо 3% річних за грудень 2012р. за період з 15.01.2013р. по 01.02.2013р. у сумі 4 691,95грн., бо нараховані після порушення справи, що суперечить ст. 1 Закону щодо визначення конкурсних кредиторів.

Отже, підлягають визнанню 3% річних у сумі 1 094,64грн., а у сумі 4 691,95грн. слід відмовити.

Пеня у сумі 28 932,96грн.

Боржником визнано пеню у повному обсязі за жовтень 2012р. та листопад 2012р. у сумі 5 473,24грн. та відмовлено у визнанні за грудень 2012р. у сумі 23 459,73грн., оскільки нараховано під час дії мораторію.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з доводами боржника, тому визнає заявлену пеню за жовтень та листопад 2012р. на загальну суму 5 473,24грн. Стосовно нарахованої пені за грудень 2012р. за період 15.01.2013р.-01.02.2013р. у сумі 23 459,73грн., то колегія суддів зауважує на тому, що пеня за вказаний період нарахована після порушення справи про банкрутство ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" та в період дії мораторію, тому нарахування кредитором пені у сумі 23 459,73грн. здійснено з порушенням ч.4 ст. 12 Закону, вказана сума пені судом відхиляється.

6. Договір № 07-13-ТЕ-20 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

Цей договір діє з моменту підписання та в частині реалізації газу до 31.12.2013р.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором кредитором надано копії актів приймання-передачі природного газу: за січень 2013р. (акт від 29.03.2013р.), за лютий 2013р. (акт від 29.03.2013р.) (а.с.115-116 т.4).

Отже, зобов'язання щодо поставки та оплати у сторін за цим договором виникли після порушення 03.01.2013р. справи про банкрутство. Тобто є поточними вимогами кредитора до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

За цим договором кредитор заявив наступні вимоги:

заборгованість - 20 068 945,44грн.,

3% річних - 61 808,23грн.

пеня - 309 041,13грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відхилення вимог за договором № 07-13-ТЕ-20 від 28.12.2012р. у загальній сумі 20 439 794,79грн., оскільки вказана заборгованість не є конкурсною.

7.Договір № 07-13-БО-20 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

Цей договір діє з моменту підписання та в частині реалізації газу до 31.12.2013р.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором кредитором надано копії актів приймання-передачі природного газу: за січень 2013р. (акт від 29.03.2013р.), за лютий 2013р. (акт від 29.03.2013р.) (а.с.124-125 т.4).

Отже, зобов'язання щодо поставки та оплати у сторін за цим договором виникли після порушення 03.01.2013р. справи про банкрутство. Тобто є поточними вимогами кредитора до ДП "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль".

За цим договором кредитор заявив наступні вимоги:

заборгованість - 939 911,64грн.,

3% річних - 9 850,74грн.

пеня - 49 253,69грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду щодо відхилення вимог за договором № 07-13-БО-20 від 28.12.2012р. у загальній сумі 992 016,07грн., оскільки вказана заборгованість не є конкурсною.

8. Договір № 3487/ТЕ-11 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.09.2011р.

За цим договором ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» було відступлено право вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" з боржника на підставі договору №14/6814/12 відступлення права вимоги від 06.11.2012р.

З урахуванням цього ПАТ НАК "Нафтогаз України" заявило вимоги:

інфляційні нарахування -25 269,19грн.,

3% річних - 144 853,81грн.,

пеня - 418 602,18грн.

Щодо інфляційних нарахувань у сумі 25 269,19грн.

Як вбачається з матеріалів справи господарським судом визнано вимоги інфляційних нарахувань у сумі 3 762грн., в решті відмовлено у зв'язку з неврахуванням кредитором індексу дефляції при розрахунку. Проте, з такими висновками господарського суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду з наступних підстав.

З врахуванням листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», апеляційним судом власно здійснено перевірку періодів індексу інфляції на борг за листопад 2011р., грудень 2011р. та встановлено, що ПАТ НАК "Нафтогаз України" показники інфляційних нарахувань за листопад 2011р. та грудень 2011р. у відповідності до заявлених періодів взяті за січень та з лютого по березень 2012р. відповідно, де у цих місяцях була інфляція.

Тому розрахована загальна сума - 25 269,19грн. інфляційних нарахувань на борг за листопад 2011р. та грудень 2011р. є обґрунтованою та підлягає визнанню.

Отже, інфляційні нарахування у сумі 25 269,19грн. заявлені цілком обґрунтовано.

Стосовно 3% річних у сумі 144 853,81грн.

Вказана сума 3% річних визнана боржником у повному обсязі. Колегія суддів, перевіривши розрахунок нарахування 3% річних у сумі 144 853,81грн., вважає їх обґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції про їх визнання у повному обсязі.

Стосовно нарахованої пені у сумі 418 602,18грн.

Донецький апеляційний господарський суд не погоджується з доводами господарського суду про незадоволення пені через сплив строку позовної давності. Тому що вважає, що судом першої інстанції не належним чином дослідженні умови договору №3487/ТЕ-11 від 30.09.2011р. з огляду на наступне.

У пункті 9.3 вказаного договору сторони домовились, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 роки.

Перевіривши періоди нарахування пені за несвоєчасне виконання умов договору №3487/ТЕ-11 від 30.09.2011р., апеляційний суд дійшов висновку про визнання заявленої пені за листопад 2011р. та за грудень 2011р. у повному обсязі на загальну суму 418 602,18грн.

9. За рішенням господарського суду Луганської області від 06.12.2012р. у справі №8/5014/2983/2012 на користь кредитора стягнута заборгованість з боржника: інфляційні нарахування - 813,57грн., 3% річних - 992,20грн., пеня - 4 367,58грн., штраф - 6 926,49грн. та судовий збір - 1 609,18грн.

Господарським судом визнані кредиторські вимоги за цим судовим рішенням у повному обсязі, з чим погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.

10. За рішенням господарського суду Луганської області від 18.12.2012р. у справі №28/5014/2976/2012 на користь кредитора стягнута заборгованість з боржника: інфляційні нарахування - 1 541,53грн., 3% річних - 2 275,30грн., пеня - 10 000грн. та судовий збір - 1 609,18грн.

Господарським судом визнані кредиторські вимоги за цим судовим рішенням у повному обсязі, з чим погоджується й колегія суддів апеляційної інстанції.

Враховуючи вищевикладене, Донецький апеляційний господарський суд переглянувши в апеляційному порядку заявлені кредиторські вимоги ПАТ НАК "Нафтогаз України" вважає, що оскільки господарським судом Луганської області не в повному обсязі розглянуті кредиторські вимоги, частині кредиторських вимог дана невірна правова оцінка, тому ухвала від 11.02.2014р. у справі № 913/40/13-г підлягає зміні в частині визнання кредиторських вимог ПАТ НАК "Нафтогаз України".

Керуючись ст.ст. 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на ухвалу господарського суду Луганської області від 11.02.2014р. у справі № 913/40/13-г задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Луганської області від 11.02.2014р. у справі № 913/40/13-г змінити в частині кредиторських вимог ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ, виклавши пункт 4 резолютивної частини цієї ухвали в наступній редакції:

4. Визнати кредиторські вимоги публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на загальну суму 57 019 282,70грн., де

- 46 266 939,61грн. вимоги 4 черги задоволення;

- 10 752 343,09грн. вимоги 6 черги задоволення.

Відмовити ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ у визнані кредиторських вимог на загальну суму 25 503 592,75грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.І. Склярук

Л.В. Ушенко

Надруковано: 16 прим.:

1. боржнику, 1. скаржнику

10.кредиторам, 1.розп.майна

1.у справу, 1.ДАГС, 1.ГСЛО