Рішення № 38561286, 05.05.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1278/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 5 Коваль А. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Вишня Н. В. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоВишня Н. В. суддівЮвшин В. І. , Пономаренко В. В. при секретаріВолвенко А.В. з участю: ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7,

ОСОБА_8, представника ОСОБА_9,

ОСОБА_10, представника ОСОБА_11,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно, -

в с т а н о в и л а :

15 серпня 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно, мотивуючи тим, що 03 травня 2012 року по договору купівлі-продажу він придбав автомобіль марки «ВАЗ-21150», номерний знак НОМЕР_1, 2006 року випуску за 3 700 доларів США у гр. ОСОБА_12, про що свідчить розписка від 03.05.2012 року. Автомобіль був пошкоджений, тому він зробив йому ремонт ще на 1000 дол. США.

06 липня 2012 року державна виконавча служба Уманського міськрайонного управління юстиції вилучила в нього автомобіль, пославшись на ухвалу Уманського міськрайонного суду від 02.03.2012 року про забезпечення позову до вирішення справи по суті і віддала на зберігання даний автомобіль ОСОБА_10, який в позові до суду вказав, що він (автомобіль) є спільною сумісною власністю з його бувшою дружиною.

Продавець ОСОБА_12 підтвердив, що автомобіль йому належить на законних підставах, так як 22 листопада 2011 року він купив даний автомобіль у ОСОБА_8, про що свідчить розписка за цю дату, підписана в присутності 2-х свідків. ОСОБА_8 передала йому технічний паспорт, в якому вона зазначена власником автомобіля, якого придбала в автосалоні в 2006 році в кредит.

З наданих ОСОБА_8 йому документів вбачається, що відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду від 19 листопада 2004 року шлюб між нею та ОСОБА_10 розірваний. Проте останній звернувся до суду з позовом про поділ майна і включив в перелік спільного сумісного майна і вищевказаний автомобіль, який і був забраний у нього виконавчою службою.

Вважаючи себе добросовісним покупцем і фактичним власником автомобіля відповідно до ст. 316 ЦК України, просить виключити автомобіль марки ВАЗ-21150 НОМЕР_1, 2006 року випуску з списку спільно набутого майна подружжям та визнати за ним право власності на даний автомобіль.

07 лютого 2013 року ОСОБА_10 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно, мотивуючи тим, що 22.07. 1995 року ним було укладено шлюб з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 в даному шлюбі народився син ОСОБА_13. 19. 11. 2004 року шлюб рішенням Уманського міськрайонного суду розірвано, однак в РАЦСі він дане рішення не реєстрував і свідоцтва про розірвання шлюбу не отримував.

Припинені в листопаді 2004 року шлюбні стосунки були відновлені в серпні місяці 2005 року. Він та відповідачка знову зійшлися і спільно проживали як подружжя в квартирі АДРЕСА_1 до серпня 2011 року.

23.08.2006 року ними придбано автомобіль ВАЗ 21150, д.н. НОМЕР_1. Автомобіль набуто за кредитним договором з Уманською філією «Райффайзен Банк Аваль» і оформлений на відповідача. Однак, враховуючи невеликий розмір заробітної плати відповідача, фактично оплату кредиту здійснював він до 2010 року включно. Дана обставина підтверджується банківськими квитанціями на оплату коштів по кредиту з його підписом, як платника та приміткою в технічному паспорті автомобіля ВАЗ 21150 д.н. НОМЕР_1 про належність йому, ОСОБА_10, права на керування цим автомобілем з 2006 по 2011 рік, а також фактом спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1 до жовтня місяця 2011 року.

Факт спільного проживання однією сім'єю за вказаною адресою до жовтня 2011 року, ведення домашнього господарства, спільного набуття майна підтверджується даними про реєстрацію місця проживання в його паспорті та показами свідків, які також підтвердять і те, що вони з відповідачем були пов'язані спільним побутом, сімейним бюджетом, взаємними зобов'язаннями, як подружжя, щодо виховання дитини.

Враховуючи названі обставини, вважає, що автомобіль, вартістю 43 390грн.53 коп., є спільною сумісною власністю, так як набуте в період спільного проживання.

Тому просить визнати за ним право власності на 1/2 частину майна - автомобіля ВАЗ 21150 д.н. НОМЕР_1, об'єднавши в одне провадження даний позов з цивільною справою за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання права власності та виключення майна з опису.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 06 березня 2013 року об'єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно з цивільною справою за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно відмовлено в повному обсязі.

Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно задоволено.

Вирішено визнати за ОСОБА_10 право власності на 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21150, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 судові витрати в розмірі 229грн.40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи рішення незаконним та таким, що ухвалене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_10, задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, вважаючи рішення незаконним та необгрунтованим в частині задоволення позову ОСОБА_10, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення в цій частині та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_10.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 до задоволення не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_8 підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає лише частково.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що позовні вимоги про виключення майна зі списку спільно набутого майна подружжя і визнання за позивачем права власності на майно - автомобіль, вказані в резолютивній частині заяви, є відмінними від вимог про виключення майна з опису по забезпеченню позову, які зазначені в назві позову, вони не мінялися в ході розгляду справи, а тому вважає їх недоведеними, відповідно до вимог ст. 60 ЦПК. Крім того, ОСОБА_6 не доведено, що він в законний спосіб придбав та оформив право власності на спірний автомобіль.

При ухваленні рішення про задоволення вимог ОСОБА_10 про визнання за ним права власності на 1/2 частину майна - автомобіля ВАЗ 21150 д.н. НОМЕР_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, що автомобіль є спільною сумісною власністю ОСОБА_8 та ОСОБА_10, так як набутий ними під час спільного проживання.

Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду, зокрема, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 та не погоджується в частині задоволення позову ОСОБА_15

Встановлено, що з 22.07. 1995 року між ОСОБА_10 і ОСОБА_8 було укладено шлюб (а.с.15,т.2). 19.11.2004 року шлюб рішенням Уманського міськрайонного суду розірвано (а.с.11, т.1).

Згідно облікової картки приватного ТЗ та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ОСОБА_8 23.08.2006 року зареєстровано транспортний засіб - автомобіль ВАЗ 21150, 2006 року випуску, придбаний нею по кредиту «Аваль» ВМД 00000011/6/609545 від 15.08.06р. Д/Р КІВ643036 від 22.08.06р. має п/к ОСОБА_10 (а.с.12,13,т.1).

Станом на 09.02.2012 року заборгованість у ОСОБА_8 по кредиту відсутня (а.с.45,т.1).

Згідно розписки від 22.11.2011 року ОСОБА_8 отримала кошти в сумі 25 000 грн. від ОСОБА_12 за продаж автомобіля ВАЗ 211150, р.н НОМЕР_1 (а.с.46,т.1).

Згідно розписки від 03.05.2012 року ОСОБА_12 отримав від ОСОБА_6 3700 дол.США за продаж автомобіля ВАЗ 21150, р.н. НОМЕР_1 (а.с.47,т.1).

06.07.2012 року автомобіль ВАЗ 21150, д.н.з. НОМЕР_1 переданий на зберігання ОСОБА_10 згідно ухвали суду від 02.03.2012 року про забезпечення позову.

В п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27 серпня 1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» роз'яснено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.

Ставлячи питання про виключення з опису майна по забезпеченню позову, ОСОБА_6 нічим не підтвердив свого права власності на вказаний автомобіль. Тим більше, в позовній заяві до суду він ставить питання про визнання права власності на нього (автомобіль).

Така вимога ОСОБА_6 не ґрунтується на законі, оскільки законом передбачено придбання автомобіля у власність в інший спосіб - шляхом укладення між сторонами договору купівлі-продажу. При цьому повинно бути враховано положення Постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388 "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів", у редакції від 12.08.2011 року, яка була чинною на момент придбання позивачем ОСОБА_6 у ОСОБА_8 спірного автомобіля.

В п.8 Постанови передбачено, що для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і знятті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_10 то суд, в даному випадку, ухвалив незаконне рішення, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частину автомобіля, без встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, який є юридичним фактом, що має юридичне значення та без визнання автомобіля спільним майном подружжя.

Згідно із ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 СК.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК спільне проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є юридичним фактом, що має юридичне значення, оскільки закон пов'язує з ним виникнення, зміну або припинення правовідносин, а тому є обставиною, яка підлягає доказуванню та повинна бути предметом позову, як повинна бути предметом позову вимога про визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, як передбачено ст.74 СК України.

Проте позивач ОСОБА_10 не заявляв ні вимог про встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ні вимог про визнання автомобіля об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. На дану обставину в скарзі вказує і апелянт ОСОБА_8

Посилання ОСОБА_10 на ту обставину, що він після розірвання шлюбу на підставі рішення Уманського міськрайонного суду від 19.11.2004 року не реєстрував його в органах РАГСу, є безпідставними, оскільки відповідно до ч.2 ст. 114 СК у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Суд, при ухваленні рішення про задоволення позову ОСОБА_10, в порушення вимог статей 214, 215 ЦПК на зазначене уваги не звернув, не врахував положень статей 60, 70, 74 СК та ст. 256 ЦПК, не спростував доводів ОСОБА_8 про те, що однією сім'єю з позивачем вона не проживала та автомобіль придбавала сама, при цьому фактично не вирішив спір, який виник між сторонами.

З огляду на викладені вище фактичні обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні спору в цій частині невірно з'ясував і перевірив всі фактичні обставини справи, не правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняв незаконне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

В зв'язку з цим і з цих підстав в тому числі, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_8 в повному об'ємі. При цьому рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно та в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 судових витрат підлягає до скасування з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно в частині задоволення позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно та в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 судових витрат в розмірі 229грн.40 коп., скасувати.

Ухвалити по справі в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8, третя особа ОСОБА_6 про визнання права власності на спільне майно відмовити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 березня 2014 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про виключення з опису майна по забезпеченню позову, визнання права власності на майно залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :