Постанова № 38548274, 25.04.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2014 року № 826/1974/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомДержавного підприємства "Держекоінвест"до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003932202 та № 0003942202 від 31.05.13р.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Державного підприємства "Держекоінвест" (надалі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання не законними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 31 травня 2013 року №0003932202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, з яких 17 141 922,00 гривень основного платежу та 8 570 961,00 гривень штрафних фінансових санкцій та №0003942202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 438 220,00 гривень.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначає, що операції по взаємовідносинах між Позивачем та його контрагентом не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства "Держекоінвест" з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., з 01.10.2012 р. по 31.10.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 15.05.2013 р. за №2256/22.2-17/36939719 (надалі по тексту Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено наступне порушення: п.198.1, п.198.3, п.198.6 cm.198. п. 201.-1, п. 201.6 cт.201 Податкового кодексу України та п. 4 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 2 438 298 гри. в тому числі по періодах: за серпень 2012 року в сумі 78 грн. (з врахуванням виписаних податкових накладних в липні 2012 року але відображених в податковій звітності з ПДВ за серпень 2012 року), за жовтень 2012 року в сумі 2 438 220 гри. та занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у загальній сумі 17 141 922 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2012 року в сумі - 17 141 922 грн. (з врахуванням виписаних податкових накладних в липні 2012 року але відображених в податковій звітності з ПДВ за серпень 2012 року).

На підставі висновків акту перевірки Податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003932202 від 31.05.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, з яких 17 141 922,00 гривень основного платежу та 8 570 961,00 гривень штрафних фінансових санкцій; №0003942202 від 31.05.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 438 220,00 гривень.

Не погоджуючись з прийняти податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем було подано скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатом розгляду скарги Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від №3107 було задоволено частково скаргу Позивача, а саме: податкове повідомлення-рішення №0003932202 від 31.05.2013р. залишено без змін; скасовано в частині 78,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0003942202, а в іншій частині залишено без змін; збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в податковому повідомленні-рішенні ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 31.05.213р. №0003932202 на загальну суму 117,00 грн., в т.ч.: у сумі 78,00 грн. - за основним платежем, 39,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також, Позивачем було подано Скаргу до Міністерства доходів і зборів України, за результатом розгляду Скарги Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 21.10.2013 р. №13616/6/99-99-10-61-1 про результати розгляду повторної скарги було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013р. № 0003932202, № 0003942202, з урахуванням рішення про розгляд первинної скарги, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.

В частині позовних вимог щодо визнання не законними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 31 травня 2013 року №0003932202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, з яких 17 141 922,00 гривень основного платежу та 8 570 961,00 гривень, Суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2011 №348, між ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» та Державним агентством екологічних інвестицій України було укладено договір від 29.05.2012 №15/2012 на делегування повноважень щодо здійснення функцій замовника при реалізації проекту цільових екологічних (зелених) інвестицій з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери.

ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» за результатами проведених закупівель у відповідності до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 року №2289, з дотриманням процедури розгляду пропозицій конкурсних торгів та цінової пропозиції (пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника) з метою забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів, укладено договори про закупівлю за державні кошти з ТОВ «АНТІС ТРЕЙД» на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери, а саме: договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №12/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Полтавській області (теплосанація 17 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №13/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Харківській області (теплосанація 25 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №14/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Хмельницькій області (теплосанація 31 об'єкт); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №15/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Черкаській області (теплосанація 1 об'єкта); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №16/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у м. Києві (теплосанація 21 об'єкта); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №17/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Сумській області (теплосанація 8 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №18/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Житомирській області (теплосанація 6 об'єктів); договір про закупівлю за державні кошти від 14.06.2012 року №19/11 - на виконання робіт з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Київській області (теплосанація 2 об'єкта).

У відповідності до п. 1.1 -1.3 Договорів, Договір укладений на основі проведеної процедури закупівлі в одного учасника. Підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами (в т.ч. обладнанням) виконати роботи з Капітального ремонту об'ємів соціальної сфери (далі - Роботи) у Хмельницькій області (теплосанація об'єкта) та здати закінчені Роботи в порядку і строк встановлений цим Договором, а Замовник зобов'язується прийняти закінчені Роботи і оплатити їх. Перелік Об'єктів та їх місцезнаходження наведено в Додатку К№ 2 до цього Договору. Обсяги закупівлі Робіт можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. У разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (роботи), початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

З копії вищи зазначених Договорів вбачається, що всі Договори зареєстровані у Головному управлінні Державного казначейства України в місті Києві від 09.07.2012р., про що свідчить відмітка на Договорах, копії, яких містяться в матеріалах справи.

Позивач зазначає, що зобов'язання сторін за Договорами були виконані належним чином та в повному обсязі, що підтверджується наступними документами: податковими накладними, розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/, підсумковими відомостями ресурсів (витрати - по факту), Розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису, Актами приймання виконаних будівельних робіт, форми КБ-2в (копії первинної документації містяться в матеріалах справи).

Згідно з наданими Позивачем та долученими до матеріалів справи актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в)? роботи провадилися по більш ніж 60 об'єктах соціальної сфери (школи, гімназії, лікарні тощо).

Виходячи із суті господарських операцій, виконувані роботи потребували значних трудових (людино-годин) та ресурсних (експлуатація машин та механізмів) затрат.

Відповідачем вказується, що зазначені роботи не могли бути проведені ТОВ «Антіс Трейд» зважаючи на наступне: згідно з податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку, поданими ТОВ «Антіс Трейд» (додається): за 3 квартал 2012 року - в штаті товариство працювало 11 співробітників, а за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; за 4 квартал 2012 року - в штаті товариства працювало 16 осіб, а за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; докази щодо залучення ТОВ «Антіс Трейд» третіх осіб (субпідрядних організацій) до виконання ремонтних робіт до перевірки не надано.

В актах приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), які наявні в матеріалах справи, в графі субпідрядник зазначено прочерк.

Представником Позивача долучено до матеріалів справи договори підряду: № 622 від 22.06.2012 між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «Запорізький Коксохімремонт» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери згідно переліку, який міститься в додатку до договору (Черкаська обл., Полтавська обл., Хмельницька обл., Харківська обл., Сумська обл., всього 64 об'єкта); №68П від 28.06.2012 між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «БК «Будінвест-Проекст» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери в Київській та Житомирській областях; № 65А від 25.06.2012 між ТОВ «Антіс Трейд» (підрядник) та ТОВ «БК «Будінвест-Проекст» (субпідрядник), за яким субпідрядник зобов'язується виконати роботи по капітальному ремонту об'єктів соціальної сфери в м. Києві, Київській та Харківській областях.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні декларації про готовність об'єктів та прийняття останніх в експлуатації, відсутні банківські виписки.

Суд звертає увагу, що в Актах виконаних робіт, містяться підписи, проте, відсутні дані хто підписав (П.І.Б), відсутня дата підписання та відсутні печатки підприємств, також в Податкових накладних містяться різні прізвища з яких не має можливості встанови посаду даної особи.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами не було належним чином виконано умови договорів в повному обсязі, а тому посилання Позивача на виконання сторонами всіх умов договору не підтверджується.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Судом було досліджено матеріали та встановлено, що контрагент Позивача жодного відношення до аналізу ретроспективи не має.

Враховуючи вище викладене, Суд приходить до висновку, що з даних документів не має можливості ідентифікувати осіб, які складали та здійснювали Аналітичні огляди, оскільки ні де не зазначено, хто виконував, звідки надана інформація та інше.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 № 21-425во10, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0003932202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 712 883,00 гривень, з яких 17 141 922,00 гривень основного платежу та 8 570 961,00 гривень штрафних фінансових санкцій не підлягають задоволенню.

Крім того, аналогічна позиція викладене в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

В частині позовних вимог щодо визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0003942202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 438 220,00 гривень, Суд зазначає наступне.

Рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від №3107 було скасовано в частині 78,00 грн. податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0003942202, а в іншій частині залишено без змін.

Відповідно до пп. 60.1.2 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

При цьому, п. 60.3 ст. 60 Податкового повідомлення-рішення встановлено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.

Також, пп. 5.1.1 п. 5.1 Наказу Мінфіну "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків" від 28.11.2012 № 1236 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо: орган державної податкової служби скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

Пунктом 5.2 згадуваного Наказу визначено, що у випадках, визначених підпунктом 5.1.1 пункту 5.1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття органом державної податкової служби рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення.

З аналізу вищезазначених норм законів, Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 31.05.2013 р. №0003942202 на час вирішення справи є відкликаними та безпосередньо не впливає на права на інтереси позивача.

Таким чином, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2013 року №0003942202, яким ДП «ДЕРЖЕКОІНВЕСТ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 438 220,00 гривень не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук