Постанова № 38542426, 22.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р. Справа №805/576/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 55 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Бєломєстнова О.Ю.

за участі секретаря Сімонова Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" до державної екологічної інспекції у Донецькій області про визнання дій щодо проведення розрахунку шкоди протиправними, про визнання незаконними та скасування припису від 16.08.2013 року № 157

за участю: представника позивача - Язєпової В.Я.

представника відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наутілус" звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до державної екологічної інспекції у Донецькій області про визнання дій відповідача протиправними (17 вимог), визнання бездіяльності протиправною, скасування припису від 16.08.2013 року №157, визнання незаконними та скасування розрахунків шкоди.

Заявою від 06.02.2014 позивач змінив позовні вимоги та просив визнати протиправними дії державної екологічної інспекції у Донецькій області щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у сумі 170549,60 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 104334,25 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки у сумі 169700,85 грн., визнати незаконним та скасувати припис від 16.08.2013 року №157.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неправомірність та необґрунтованість висновків проведеної відповідачем перевірки, за наслідками якої складений якої акт №157 від 16.08.2013. Зокрема позивач вказував на відсутність у відповідача повноважень з проведення розрахунків шкоди, завданої внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, а також зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу. Крім того, позивач посилається на порушення порядку визначення площі земельної ділянки, з якої знятий ґрунтовий покрив та яка використовується не за цільовим призначенням; помилкове визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель в 2013 році; не залучення безпосередньо відповідачем осіб, уповноважених на проведення земельно-кадастрових робіт; відсутність родючого шару ґрунту на спірній ділянці; відсутність законодавчо встановленого механізму видачі дозволів на зняття родючого шару землі; не врахування факту не введення в експлуатацію кар'єра, що має значення для коефіцієнтів, що застосовуються при розрахунку шкоди; подальше використання розкривних порід при здійсненні рекультивації кар'єру після початку його експлуатації, що виключає статус вказаних пород як відходів.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, позовні вимоги просив задовольнити з наведених вище підстав.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Відповідно до ст.. 128 КАС України справу розглянуто у його відсутність. У судових засіданнях, що відбувалися, представник відповідача був присутнім, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, що наведені у запереченнях та наданих у подальшому письмових поясненнях. Зокрема наполягав на тому, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, у зв'язку з чим повноваження на розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок нецільового використання ділянки та зняття родючого шару землі належить відповідачеві. Вказував на законність та обґрунтованість складеного за результатами перевірки позивача акту №157 від 16.08.2013, а також на неможливість оскарження розрахунків шкоди в порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Наутілус» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 251004321.

Відповідач - державна екологічна інспекція у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах здійснює повноваження, передбачені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

На підставі наказу Державної екологічної інспекції №323 від 06.08.2013 відповідачем була проведена перевірка позивача щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства при здійсненні видобувної діяльності, результати якої відображені у акті №157 від 16.08.2013 (надалі - Акт перевірки, т.2 а.с. 73-81).

У цьому акті зазначено, що позивачем здійснювалася діяльність з видобування вугілля у межах ділянки «Ольховый Нижний» згідно з актом про надання гірничого відводу №1791 від 04.03.2011, спеціальним дозволом на користування надрами №5202 від 21.10.2010.

Згідно з наведеними у Акті перевірки відомостями ТОВ «Наутілус» було укладено з Шахтарською райдержадміністрацією договір оренди земельної ділянки від 31.03.2013 Розівської сільради Шахтарського району площею 27,125 Га (пасовища) терміном на 10 років. Згідно цього договору ділянку передано для ведення підсобного сільського господарства.

Під час перевірки було з'ясовано, що фактично на земельній ділянці розташований кар'єр з видобування кам'яного вугілля, що свідчить про використання її не за цільовим призначенням. Цим порушені ст. 96 Земельного кодексу України (надалі - ЗКУ) та ст. 35 Закону України «Про охорону земель».

Також у Акті перевірки зазначено, що спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського призначення (не витребувані паї). При проведенні робіт з обладнання кар'єру без відповідного дозволу було здійснено зняття поверхневого родючого шару ґрунту на земельній ділянці. Таке свідчить про недодержання підприємством вимог ст. 168 ЗКУ.

Крім того, за твердженням відповідача в результаті видобування кам'яного вугілля на прилягаючих до кар'єру земельних ділянках були розміщені відходи гірничовидобувної діяльності (розкривні та гірські породи) без зняття поверхневого родючого шару ґрунту, внаслідок чого відбулося засмічення земель. Вищезазначене є порушенням вимог ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», п. «б» ч.1 ст. 96 ЗКУ, ст. 17 Закону України «Про відходи». З посиланням на лист Єнакієвського міжміського управління ГУ Держсанепідемслужби у Донецькій області від 09.08.2013 №1979/2.1 відходи гірничовидобувної діяльності відносяться до 4-го класу небезпеки.

За результатами перевірки відповідачем був прийнятий припис №157 від 19.08.2013 (надалі - Припис), у якому від позивача вимагалося: надати відомості щодо проходження проектом кар'єру (безпосередньо у приписі не зазначено, що повинний пройти проект); привести земельну ділянку у стан, придатний для використання за цільовим призначенням; прибрати засмічені відходами гірничовидобувної промисловості земельні ділянки; не допускати зняття поверхневого родючого шару ґрунту без спеціального дозволу; провести рекультивацію порушеної земельної ділянки (т.1 а.с. 14).

Крім того, на підставі Акту перевірки відповідачем були складені розрахунки шкоди, заподіяної позивачем державі внаслідок: засмічення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовища) гірськими породами (169 700,85 грн.); зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу (104 334,25 грн.); використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовище) не за цільовим призначенням - для обладнання кар'єру з видобутку кам'яного вугілля та розміщення відходів гірничовидобувної промисловості (170 549,60 грн.) (т.1 а.с.11-13).

З посиланням на дані розрахунки позивачеві були надіслані претензії від 13.09.2013 №09-3700, №02-3699, №02-3698, у яких від нього вимагалося відшкодувати завдані державі збитки.

Суд вважає, що як Припис, так і дії щодо проведення розрахунку шкоди мають юридичні наслідки для позивача, а тому можуть бути предметом спору.

Так, частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ є завданням адміністративного судочинства у відповідності до ч.1 ст. 2 КАС України.

Частиною 2 тієї самої статті визначено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України. Він не містить випадків, які відповідають даному спору.

Суд враховує, що у рішенні по справі N 1-10/2004 від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 Конституційний суд України визначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Зважаючи на обов'язковість припису відповідача, яка забезпечена відповідальністю за його невиконання, використання результатів спірних дій у процедурі примусового стягнення з позивача грошових коштів, суд дійшов висновку про наявність предмету судового захисту у даній справі. Він полягає у інтересі позивача не виконувати протиправний припис та не сплачувати кошти за неправомірно розраховану відповідачем шкоду.

Суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Стосовно земель спеціальним законом є Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», що слідує з його преамбули.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать:

а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; виконання умов зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту під час проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, своєчасного проведення рекультивації порушених земель в обсягах, передбачених проектом рекультивації земель;

г) видача спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок відповідно до затверджених в установленому законом порядку проектів.

Згідно зі ст. 7 того самого Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу визначається методикою, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963.

Згідно з п. 7 цієї Методики розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Аналіз наведених норм свідчить про розподіл повноважень між двома органами державної влади у залежності від суб'єкта, якому завдано шкоду.

Так, у разі, якщо шкоду за використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу завдано державі - повноваження з визначення розміру шкоди, а як передумова цього - здійснення заходів державного нагляду (контролю) у формі перевірки належать відповідачеві. У випадку ж завдання вказаної шкоди юридичним або фізичним особам - територіальним органам Держсільгоспінспекції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» до основних принципів державного нагляду (контролю) належать неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю).

З урахуванням наведеного, спірним питанням, від вирішення якого залежить висновок про наявність у відповідача повноважень у даних правовідносинах, є особа, якій може бути спричинена шкода внаслідок використання позивачем земельної ділянки не за цільовим призначенням або внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

При з'ясуванні вказаної обставини судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 1425286900:03:00:4138 розташована на землях Розівської сільської ради та належить до земель сільськогосподарського призначення (не витребувані паї). Це підтверджується планом (схемою) земельної ділянки, договором оренди цієї земельної ділянки від 31.03.2011, на підставі якого вона знаходиться у користуванні позивача (т.2 а.с. 100-104), та листом управління Держземагенства у Шахтарському р-ні Донецької області від 08.08.2013 №01-08-1044 (т.2 а.с. 124).

З листа управління Держземагенства у Шахтарському р-ні Донецької області від 26.03.2014 №01-08-337 вбачається, що дана земельна ділянка входила до земель колективної власності відповідно до державного акту на право колективної власності на землю від 23.05.1996 колишнього КСП ім.. 118-ти павших Комунарів. Копія даного державного акту наведена у додатках до цього листа.

Крім того, головне управління Держземагенства у Донецькій області у листі від 29.01.2014 №29-5-0.7-607/2-14 вказало, що земельна ділянка із зазначеним вище кадастровим номером не відноситься до державної форми власності (т.1 а.с. 50).

З урахуванням цього суд дійшов висновку про неналежність спірної земельної ділянки до державної форми власності. Такий висновок узгоджується з положеннями законодавства.

Так, на час видачі державного акту на право власності на спірну ділянку був чинним Земельний кодекс України у редакції Закону 18 грудня 1990 року № 561-XII.

Згідно зі ст.5 цього кодексу земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 вказаного кодексу власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. У державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

З наведеного слідує, що наявність права колективної власності виключає можливість знаходження тієї самої ділянки у державній власності. Тому за умови існування державного акту на право колективної власності на землю (т.2 а.с. 115-117) твердження про державну форму власності спірної земельної ділянки є безпідставним.

З 01.01.2002 набрав чинності Земельний кодекс України у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року № 2768-III. Статтею 80 цього кодексу визначено, що суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Водночас п.7 розділу X «Перехідні Положення» цього кодексу встановлено, що громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

При цьому відповідно до статті 86 ЗКУ земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб'єктами права спільної власності на землю можуть бути як громадяни, так i юридичні особи.

Таким чином, відмінивши колективну власність на землю, Земельний кодекс передбачив спільну власність на землю, на праві якої, так само як і на праві колективної власності земля може належати громадянам.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що право громадян - колишніх членів КСП ім.. 118 загиблих Комунарів (їх спадкоємців, тощо) на спірну земельну ділянку не припинилося з прийняттям Земельного кодексу України у новій редакції, а трансформувалося з колективної у спільну власність. Таке виключає належність ділянки до державної форми власності, що підтверджує викладені у листах органів Держземагенства відомості.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що орендодавцем за договором оренди спірної земельної ділянки від 31.03.2011 була Шахтарська районна державна адміністрація. Як встановлено судом, ділянка знаходиться на землях Розівської сільської ради (нерозподілені паї).

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

З наведеного слідує, що у випадку надання в оренду земель, які належать до нерозподілених паїв, райдержадміністрація може виступати орендодавцем. Таке не свідчить про державну форму власності на ділянку, що передається в оренду.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки цей закон набрав чинності 03.08.2004 та не має зворотної сили щодо прав на майно, які виникли раніш.

Як вже зазначалося, одним з основних принципів державного нагляду (контролю), що передбачені ст. 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є неприпустимість дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю).

З урахуванням розподілу повноважень зі здійснення заходів державного нагляду (контролю) щодо використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, за суб'єктним складом власників земельних ділянок, висновків суду про неналежність спірної ділянки до державної форми власності, суд вважає відсутньою у відповідача необхідної компетенції для розрахунку відповідної шкоди. Аналогічно, за відсутності необхідних для здійснення контролю повноважень, відповідач не вправі видавати припис у частині усунення відповідних встановлених перевіркою порушень.

Суд приймає до уваги посилання позивача на порушення порядку визначення площі земельної ділянки, з якої знятий ґрунтовий покрив та яка використовується не за цільовим призначенням, помилкового визначення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель в 2013 році, тощо. З урахуванням висновків суду, які загалом охоплюють можливість реалізації відповідачем владних управлінських функцій у спірних відносинах, надавати оцінку цим доводам не є доцільним.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок використання позивачем земельних ділянок не за цільовим призначенням у сумі 170 549,60 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 104 334,25 грн., визнання незаконним та скасування п. 2, 4 припису від 16.08.2013 №157 підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки у сумі 169 700,85 грн., визнання незаконним та скасування п. 1, 3, 5 припису від 16.08.2013 №157 судом встановлено наступне.

Як вже зазначалося, у Акті перевірки відображено, що в результаті видобування кам'яного вугілля на прилягаючих до кар'єру земельних ділянках позивачем були розміщені відходи гірничовидобувної діяльності (розкривні та гірські породи) без зняття поверхневого родючого шару ґрунту, внаслідок чого відбулося засмічення земель. Вищезазначене на думку відповідача є порушенням вимог ст. 35, 46 Закону України «Про охорону земель», п. «б» ч.1 ст. 96 ЗКУ, ст. 17 Закону України «Про відходи».

Відповідачем також складений акт обстеження засміченої земельної ділянки від 07.08.2013 №157-1, згідно з яким земельна ділянка засмічена внаслідок діяльності з видобування кам'яного вугілля - розкривними та гірськими породами (т.1 а.с. 15).

Спеціальним законом, який визначає засади охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля є Закон України «Про охорону земель». Згідно зі ст. 46 цього Закону розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України "Про відходи".

Статтею 1 цього (останнього) Закону визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Суд зауважує, що згідно з цим визначенням відсутність подальшого використання за місцем утворення чи виявлення є обов'язковою ознакою відходів.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відходи" що особливості регулювання відносин щодо поводження з розкривними породами гірничодобувних підприємств, які за технологією зворотного відвалоутворення використовуються для закладення виробленого простору визначаються відповідними законами.

До таких законів належить Кодекс України про надра (ст. 2 кодексу).

Пунктом 6 частини 1 статті 53 цього кодексу до основних вимог при розробці родовищ корисних копалин віднесене забезпечення раціонального використання розкривних порід і відходів виробництва.

У зв'язку з цим проектом кар'єра першої черги розроблення верхньої частини вугільного пласта Н-7 шахтоділянки ТОВ «Наутілус» у межах ділянки «Ольховый Нижний» передбачені особливості розкривних робіт, рекультивації землі.

Так, згідно з п. 2.7.1, 2.8.1, 2.8.2 цього проекту після вилучення пласту у блоці, порожнина засипається породою та рекультивується. Для відновлення земель, порушених гірськими роботами, проектом передбачається рекультивація земель, яка включає наступні види робіт: засипання порожнини кар'єра розкривними породами, їх планування, тощо. Обсяги породи, що видаляється при проведенні розкривних робіт, повністю дорівнюють обсягам породи, що закладається у відвали - тимчасові зовнішні та внутрішній.

Тобто, у даному випадку, гірнича порода, яка утворюється в процесі проведення розкривних робіт є матеріалом, який повністю використовується в процесі рекультивації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що розкривна та гірська порода, яка була тимчасово складована позивачем, не є відходами у розумінні Закону України "Про відходи", оскільки не відповідає визначенню терміну «відходи» як найменше за ознакою "відсутність подальшого використання за місцем утворення". Ця порода є матеріалом, що має використовуватися у виробничій діяльності позивача та тимчасово ним зберігається за межами кар'єру.

Таке спростовує висновки відповідача щодо засмічення позивачем спірної ділянки розкривними та гірськими породами, що обумовлює задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки, та скасування п.3, 5 Припису.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що наданий позивачем проект не пройшов державної екологічної експертизи, оскільки вимоги щодо раціонального використання розкривних поряд встановлюються не тільки проектом, а і законом. Так, статтею 50 Кодексу про надра визначено, що у проектах будівництва гірничодобувних об'єктів повинні передбачатися, зокрема, раціональне використання розкривних порід при розробці родовищ корисних копалин. Одночасно пунктом 6 частини 1 статті 53 того самого кодексу до основних вимог при розробці родовищ корисних копалин віднесене забезпечення раціонального використання розкривних порід і відходів виробництва. Можливе недодержання процедури проходження проектом узгоджень та експертиз складає окреме самостійне порушення, яке не впливає на встановлений законом обов'язок з використання розкривних порід.

Суд приймає до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не враховано не введення кар'єру в експлуатацію, що у свою чергу впливає на один з коефіцієнтів, які застосовуються при розрахунку. Однак з урахуванням викладених вище висновків суду, надавати оцінку цим доводам не є доцільним.

Стосовно п. 1 Припису, у якому прямо не зазначено, що повинний пройти проект кар'єру, представник відповідача усно пояснив, що внаслідок технічного збою у приписі не повністю роздрукований зміст цього пункту. Що конкретно не увійшло до п. 1 припису представник відповідача не пояснив. Наявна у п. 1 припису невизначеність унеможливлює його виконання, з урахуванням чого він не відповідає вимогам до припису, наведеним у п.8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності». Відтак у частині скасування п. 1 Припису позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Судові витрати з судового збору відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" до державної екологічної інспекції у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у сумі 170549,60 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 104334,25 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки у сумі 169700,85 грн., про визнання незаконними та скасування припису від 16.08.2013 року №157 задовольнити.

Визнати протиправними дії державної екологічної інспекції у Донецькій області щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок використання земельних ділянок не за цільовим призначенням у сумі 170549,60 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу у сумі 104334,25 грн., щодо проведення розрахунку шкоди внаслідок засмічення земельної ділянки у сумі 169700,85 грн.

Скасувати припис державної екологічної інспекції у Донецькій області 16.08.2013 року № 157.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наутілус" (86420, Донецька область, м. Єнакієво, пр. Берегового, 40, корп. А, ЄДРПОУ 25104321) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 22 квітня 2014р. Постанова виготовлена в повному обсязі 28 квітня 2014р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.