Ухвала суду № 38535326, 24.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року Справа № 876/1350/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Гінди О.М., Старунського Д.М.

з участю секретаря судового засідання: Рак Х.І.

представника позивача: Демчика О.І.

представника відповідача: Ситая М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівненафтобаза" до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2013 року Приватне акціонерне товариство "Рівненафтобаза" (далі - ПАТ "Рівненафтобаза") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області (далі - ДПІ в Рівненському районі Рівненської області) про скасування податкових повідомлень-рішень №00005552251 та №0000562251 від 19.07.2013 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржила ДПІ в Рівненському районі Рівненської області. Апеляційну скаргу мотивує тим, що при прийнятті постанови суд першої інстанції невірно застосував та порушив норми матеріального та процесуального права, також в ході проведення перевірки встановлено фіктивність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода-Буделектромонтаж» (далі - ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж»). Зазначив, що будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності. Якщо фактичного здійснення господарської діяльності не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів документів, що передбачені чинним законодавством. Просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ДПІ в Рівненському районі - Ситая М.В., який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача ПАТ "Рівненафтобаза" - Демчика О.І., який просив відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що 27.06.2013 р. ДПІ в Рівненському районі було складено акт №51/22-141/03482620 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПАТ "Рівненафтобаза", щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж» за період вересень 2012 року, грудень 2012 року, яким встановлено порушення вимог п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України.

За результатами розгляду вказаного акту перевірки, ДПІ в Рівненському районі було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» №00005552251 від 19.07.2013 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 77304,00 грн., в тому числі 51536 грн. основного платежу та 25768 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0000562251 від 19.07.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 81170 грн., в тому числі 54113 грн. основного платежу, 27057 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж», а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Слід погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки на підставі повно та всебічно досліджених доказів він дійшов правильних та обґрунтованих висновків про те, що твердження відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а відповідно заниження податку на прибуток та заниження ПДВ не обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Реальність, товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж» підтверджена копіями договорів, податковими накладними, платіжними дорученнями, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, актом приймання таких робіт, реєстрами виданих та податкових накладних, квитанції.

ТОВ «Слобода-Буделектромонтаж» на час укладення вказаних договорів з позивачем та їх виконання був належним чином зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість і мав право на випуск податкових накладних.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається із висновків Акта №51/22-141/03482620 від 27.06.2013р. відповідачем надавався аналіз реальності здійснення господарської діяльності позивача у співвідношенні з господарською діяльності ТОВ із його постачальниками, які ґрунтувалися на висновках ДПІ у Київському районі м. Харкова ДПС № 108/220/34951473 від 06.03.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Будком-Алон», де зроблено висновок, що господарські операції ТОВ є нікчемними.

З приводу наведеного вище акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Будком-Алон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за жовтень-грудень 2012р. суд зазначає, що нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Пунктом 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України визначено, що зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011р № 236, який містить форми Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, не передбачено можливості органам ДПІ встановлювати юридичні факти щодо господарської діяльності платника податків та визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути покладений в основу висновку акта документальної позапланової невиїзної перевірки, не може свідчити про те, що господарські операції не відбувались.

Практика Європейського Суду з прав людини підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009р. по справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) цей суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення ДПІ в Рівненському районі №00005552251 та №0000562251 від 19.07.2013 р. є неправомірним, а тому підлягають скасуванню.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Рівненському районі Рівненської області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2013 року по справі № 813/8500/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : О.М. Гінда

Д.М.Старунський

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.04.2014 р.