Ухвала суду № 38531322, 28.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року справа №812/9969/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретаря Манаєві М.В. за участі представника позивача Івасюк І.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі № 812/9969/14 за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, треті особи - Сєвєродонецька міська рада Луганської області, Комунальне підприємство «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» про часткове визнання не чинним з моменту його прийняття та скасування повністю Рішення №01-24/212 від 30.09.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

29 листопада 2013 року позивач Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» звернувся до суду з позовом до відповідача Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати недійсним з моменту його прийняття та скасувати рішення № 01-24/212 від 30 вересня 2013 року адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №196 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині; п.2 - визнання дій Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» з відмови у реалізації товару: а саме послуги з централізованого постачання гарячої води у між опалювальний період у 2013 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 ст. 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання; п.3 - накладення на Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» штрафу у розмірі 68000 грн. за порушення, зазначені у пункті 2 рішення № 01-24/212 від 30 вересня 2013 року, відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі № 812/9969/14 у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», ідентифікаційний код юридичної особи 00131050, зареєстроване у якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 24.06.1998 року №1 383 120 0000 000976 на підтвердження чого видане свідоцтво серії А00 №048554 (том І а.с. 20).

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає населенню послуги з централізованого постачання теплової енергії та гарячого водопостачання в межах власних теплових мереж у м. Сєвєродонецьку мешканцям міста, та займає монопольне (домінуюче) становище на ринках гарячого водопостачання.

Позивача створено відповідно до наказу Міністерства енергетики України №74 від 19 травня 1998 року бна базі відообобленого підрозділу Сєвєродонецькі теплові мережі та Сєвєродонецька ТЕЦ.

Свою діяльність здійснює згідно з ліцензією Міністрества з питань житлово-комунального господарства України №500697 від 19.02.2010 року на инках виробництва, постачання та транспортування теплової енергії.

З 05 квітня 2013 року позивачем припинено централізоване постачання гарячої води мешканцям м. Сєвєродонецька.

За результатами розгляду скарги мешканця м. Сєвєродонецька з цього приводу, відповідачем було прийнято рішення № 01-24/212 від 30 вересня 2013 року адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №196 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким встановлено порушення позивачем п. 5 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та п. 2 ст. 50 цього закону у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання товару, та визнано, що Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» відповідно до абзацу 2 частини 1 ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» на ринках надання послуг з централізованого постачання теплової енергії та гарячої води у 2012 році та в першому кварталі 2013 року займало монопольне (домінуюче) становище із часткою 100% у межах території міста Сєвєродонецька, де розташовані місцеві тепломережі, які перебували у його законному користуванні; визнано дії Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» з відмови у реалізації товару: а саме послуги з централізованого постачання гарячої води у між опалювальний період у 2013 році, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 ст. 50 та пунктом 5 частини 2 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку шляхом повної відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання; накладено на Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» штрафу у розмірі 68000 грн. за порушення, зазначені у пункті 2 рішення № 01-24/212 від 30 вересня 2013 року, відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (том І а.с. 7-10).

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»: 1. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. 2. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: 1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; 2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин; 3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; 4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям; 5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; 6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин; 7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. 3. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Статтею 50 Закону України «Про захис економічної конкуренції» передбачено, що порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції у числі іншого, є: зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

Під час розгляду справи відповідачем позивач надав пояснення, що припинення ним надання послуг з постачання мешканцям міста гарячої води було викликано наявністю заборгованості споживачів послуг, заборгованістю державного бюджету перед позивачем з компенсації разниці в тарифах, та як наслідок неможливістю проведення підприємством своєчасних розрахунків за поставлені енергоносії, що й призвело до примусового припинення газопостачальним підприємством постачання природного газу позивачеві, а відтак і неможливості вироблення позивачем теплової енергії, а також тим, що розпорядженням міського голови опалювальний період 2012-2013 року було завершено з 04 квітня 2013 року. Інших підстав для такого припинення позивачем не зазначалося.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»: 1. Порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. 2. Перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди). 3. Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: 1) проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами. Допустима тривалість перерв у наданні послуг, їх періодичність встановлюються Кабінетом Міністрів України на підставі стандартів, нормативів, норм, порядків та правил експлуатації, проведення випробувань теплових мереж, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду; 2) міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами; 3) ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили. Перерва у наданні комунальних послуг, яка виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, має бути ліквідована у найкоротші терміни, що визначаються нормативними документами. Якщо ліквідація наслідків аварії або дії обставин непереборної сили потребує більше однієї доби, виконавець/виробник спільно з органами місцевого самоврядування здійснює заходи щодо зменшення її негативного впливу на споживачів. 4. У разі застосування перерви в наданні послуг виконавець/виробник зобов'язаний повідомити через засоби масової інформації про таку перерву споживача не пізніш як за 10 днів (за винятком перерви, що виникла внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили). У повідомленні необхідно зазначити причину та строк перерви в наданні відповідних послуг. Виконавець/виробник зобов'язаний проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі перерви в їх наданні, ненаданні або наданні не в повному обсязі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 5. У разі перевищення нормативно встановлених термінів, за винятком настання форс-мажорних обставин, виконавець/виробник несе відповідальність згідно із законом. 6. Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, мають право тимчасово визначати інші норми споживання, якості та режими надання житлово-комунальних послуг з урахуванням технічних можливостей підприємств, кліматичних та інших місцевих умов. 7. Термін дії рішення щодо обмеження інших параметрів та нормативів споживчих властивостей, режимів надання житлово-комунальних послуг не може перевищувати один рік.

Отже, підстави та порядок припинення (перерви) у постачанні житлово-комунальних послуг, куди входить і надання послуг з централізованого постачання гарячої води, зазначені у вказаній статті, якою і мав керуватися позивач при припиненні надання послуг гарячого водопостачання, яка не містить зазначених ним підстав.

Таким чином, відповідач дійшов правильного висновку, що у даному випадку, позивач здійснивши відключення мешканців міста Сєвєродонецька від мереж централізованого постачання гарячої води, позивач ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» фактично відмовив споживачам в реалізації товару - послуг з централізованого водопостачання гарячої води за відсутності альтернативних джерел придбання, оскільки зазначені ним причини не передбачені, як підстава для тимчасового припинення надання вказаних послуг, чим було порушено законодавство про захист економічної конкуренції.

Доводи позивача про те, що у даному випадку мало місце тимчасове припинення надання послуг з постачання гарячої води, на увагу не заслуговують, оскільки припинення постачання житлово-комунальних послуг передбачено в частині 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а у даному випадку дії позивача є саме відмовою у наданні послуг, а не припиненням їх надання, бо зазначені ним відповідачеві під час розгляду справи підстави, не підпадають під перелік підстав, вказаних у зазначеній нормі матеріального права.

Посилання позивача, про те, що у заяві ОСОБА_5, яка стала підставою для розгляду відповідачем справи відносно позивача йшлося про вчинення тотожного правопорушення двома самостійними суб'єктами: ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» та Комунальним підприємством «Сєвєродонецьктеплокомуненерго», при цьому, зміст порушення, його визначальні чинники та фактори як щодо позивача, так і відносно КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» (як то зазначено в заяві ОСОБА_5) є абсолютно ідентичними, однак, за незрозумілих для позивача причин відповідач щодо двох рівнозначних суб'єктів господарювання прийняв абсолютно різнопланові рішення: ДП «Сєвєродонецька ТЕЦ» була піддана штрафним санкціям, а КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» було звільнене від юридичної відповідальності, на увагу не заслуговують, оскільки правильність прийнятого рішення відповідачем стосовно іншого суб'єкта господарювання судом не перевіряється, крім того, не притягнення цього суб'єкта до відповідальності не є підставою для звільнення позивача від передбаченої законом відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, посилання позивача про порушення відповідачем процедури, якої відповідач мав дотримуватися, є безпідставним.

Доводи позивача про те, що відповідачем не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема ті обставини, які обумовили припинення підприємством надання послуг з централізованого гарячого водопостачання, зокрема не було враховано положення ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині випадків можливості припинення надання послуг, у числі іншого і необхідність проведення ремонтних робіт за погодженим у встановленому порядку графіком. на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються наданими суду доказами, згідно яких позивачем, як зазначено вище таких причин припинення надання послуг з централізованого постачання гарячої води, до відповідача не надавалося.

Посилання позивача на проведення планових ремонтних робіт за Наказом Міністерства та затвердженим графіком, як підставу припинення надання послуг, є безпідставним, оскільки у такому випадку відповідно до вказаної норми матеріального права, позивач мав обов'язково повідомити про це споживачів не раніше ніж за 10 днів, також, графік проведення ремонтних робіт теплоносія повинен бути погоджений з виконавчим органом місцевої ради або місцевої держадміністрації, що відсутнє у даному випадку.

Та обставина, що позивачем було своєчасно та належним чином опрацьовано графіки ремонтів основного обладнання, а також заходи з підготовки підрозділів до роботи в осінньо-зимовий період 2013-2014 років, які були затверджені і погоджені заступником міського голови, не звільняє позивача від виконання обов'язку щодо належного повідомлення мешканців про припинення постачання гарячої води.

Посилання позивача про те, що відповідачем також не були враховані техніко-технологічні особливості постачання гарячої води, яка здійснюється одномагістральними трубопроводами, спорудженими для подачі теплоносія централізованого опалення до житлового фонду, тому проведення ремонтних робіт на магістральних трубопроводах унеможливлює одночасну подачу населенню гарячої води, відповідачем не досліджено і не враховано, яким же чином виробляється теплоносій для нагрівання холодної води в бойлерах, що розташовані в підвальних приміщеннях житлових будинків, що згідно з установленими технологічними процесами вироблення теплоносія являє собою побічний продукт виробництва електричної енергії, а вироблення теплоносія для підігріву холодної води й перетворення її в стан гарячої води можливе лише за умови запуску в роботу механізмів й обладнання, котре виробляє електричну енергію, на увагу не заслуговують, оскільки всі ці обставини повинен враховувати саме позивач при прийнятті рішення про припинення надання послуг з централізованого постачання гарячої води мешканцям міста.

Позивачем про вказані обставини не заявлялося відповідачеві під час розгляду справи та прийняття ним оскаржуваного рішення, отже відповідач не повинен був розглядати це питання.

Доводи позивача про те, що припинення послуг з надання централізованого опалення та гарячої води пов'язано з припинення опалювального сезону з 4 квітня 2013 року згідно розпорядженню міського голови міста Сєвєродонецька №135 від 3 квітня 2013 року, на увагу не заслуговує, оскільки з вказаного розпорядження вбачається, що ним припинено опалювальний сезон, що не означає припинення надання послуг з постачання до будинків мешканців міста гарячої води, а тому це розпорядження не є підставою позивачеві не виконувати свій обов'язок.

Посилання позвича про те, що вказані ним обставини підтверджують відсутність його вини у ненаданні послуг мешканцям міста з постачання гарячої води, на увагу не заслуговують, оскільки законодавство про захист економічної конкуренції не ставить застосування відповідальності за порушення у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини у будь-якій формі.

Безпосередньо з оскаржуваного рішення територіального відділення антимонопольного комітету України вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 5 частини 2 статті 13 вказаного вище закону, а саме: зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, повна відмова від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.

Для кваліфікації дій за частиною 2 ст. 13 достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом, як зловживання монопольним (домінуючим) становищем,

Сама по собі відсутність вини позивача не спростовує факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Відсутність вини у будь-якому випадку не може бути підставою для звільнення від відповідальності, оскільки конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб'єкта господарювання вини в будь-якій формі.

Вказана правова позиція викладена у пункті 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позову.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1, ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі № 812/9969/14 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року у справі № 812/9969/14 за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, треті особи - Сєвєродонецька міська рада Луганської області, Комунальне підприємство «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» про часткове визнання не чинним з моменту його прийняття та скасування повністю Рішення №01-24/212 від 30.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 5 травня 2014 року.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко