Рішення № 38523372, 28.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19201/13-ц

Провадження № 22-ц/779/989/2014

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк І. П.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Проскурніцького П.І., секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2014 року задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на користь ОСОБА_2 29 169грн. 05 коп. страхового відшкодування, 291,69 грн. судового збору та 1000 грн. витрат на послуги адвоката за оформлення позовної заяви.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Страхова Група «ТАС» подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, яке грубо порушує норми матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Зокрема апелянт вказує, що ОСОБА_3 із письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до АТ «СГ «ТАС» не звертався.

Згідно п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. №4: «У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках -МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди». Таким чином, ПАТ «СГ «ТАС» не мало підстав для здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки дану шкоду повинен відшкодовувати заподіювач шкоди ОСОБА_3.

Згідно даних АТ «СГ «ТАС» та відомостей з бази МТСБУ бланк полісу №АЕ/2258612 є невикористаним.

Позивачем не надано полісу №АЕ/2258612 на обґрунтування законності позовних вимог, у зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Компенсація витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% мінімальної заробітної плати за годину участі у судовому засіданні .

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 та стягнути судові витрати з АТ «СГ «ТАС».

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.02.2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_3, керуючи автомобілем «WARTBURG» ном.знак НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, вчинив зіткнення з автомобілем ЗАЗ ном.знак НОМЕР_2, належним ОСОБА_2, чим завдав автомобілю позивача механічних пошкоджень і вартість матеріального збитку становить27719.05 грн., що стверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди ОСОБА_3 згідно полісу обов'язкового страхування АЕ 2258612 застрахована у відповідача, то відповідно до вимог ст.. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» саме страховик зобов'язаний відшкодувати таку шкоду.

Однак, до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного з'ясування дійсних обставин справи та без перевірки доказів, що містяться у ній.

Зокрема, доводи позивача про те, що між ОСОБА_3 та страховою групою «ТАС» було укладено страховий договір, про що видано поліс обов'язкового страхування АЕ 2258612, який дійсний до 15.02.2014 року, не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції не досліджувався. Відсутній такий поліс чи його копія і у матеріалах справи.

Представник відповідача у суді апеляційної інстанції та суді першої інстанції вказував, що у базі даних їхньої страхової групи відсутні дані про те, що такий поліс видавався саме ОСОБА_3, якого судом залучено до участі у розгляді справи як третю особу, що не заявляє самостійних вимог і останній у суд не з'являється.

Відповідно до ч.1 ст..16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В порушення вищеназваних вимог закону позивачем та третьою особою ОСОБА_3 не надано доказів про існування та укладення страхового договору з відповідачем. Тому у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що такий договір є укладеним, виходячи лише зі змісту довідки №9161091 про дорожньо-транспортну пригоду, складеної УДАІ в Івано-Франківській області від 14.03.2013 року (а.с. 7-8).

На думку колегії суддів така довідка не може замінити договору страхування транспортного засобу і на її підставі страховик не може нести цивільно-правових зобов'язань по відшкодуванню шкоди.

Крім того, у змісті даної довідки відсутні усі необхідні дані, які повинні бути зазначені у страховому полісі, зокрема дата видачі полісу, сторін договору та строк, на який договір страхування укладено.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення з порушенням вимог матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню.

В даній справі слід постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову за недоведеністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 березня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д. Горейко

П.І. Проскурніцький