Ухвала суду № 38511851, 29.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/481/14 Справа № 190/266/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Митошоп В.М. Доповідач - Литвиненко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

29 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: судді Литвиненка О.О.,

суддів: Кислого М.М., Кузьменко В.М.,

при секретарі: Грищенко І.М.,

за участю прокурора: Кузьменка А.С.,

засудженого: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляцію засудженого ОСОБА_2 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року.

Цією ухвалою було відмовлено в задоволенні подання адміністрації П'ятихатської виправної колонії №122 УДПтС в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про умовно-дострокове звільнення від покарання засудженого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, засудженого 15.09.2010 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі.

В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати як не обгрунтовану і незаконну та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити подання адміністрації П'ятихатської виправної колонії №122 та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про його умовно-дострокове звільнення з місць позбавлення волі, при цьому зазначив, що він позитивно характеризується, має заохочення за сумлінну поведінку та зразкове ставлення до праці.

Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію, прокурора, який вважав за необхідне апеляцію засудженого залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали особової справи, вивчивши та проаналізувавши доводи, що містяться в апеляції, зіставивши їх з наявними в справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Підставою для умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведення засудженим свого виправлення. Виправлення засудженого має бути підтверджене його сумлінною поведінкою і ставленням до праці.

Як вбачається з матеріалів особової справи на засудженого ОСОБА_2, які були досліджені в суді апеляційної інстанції, осатаній відбув 2/3 частини строку призначеного йому покарання, за час відбуття покарання, а саме 01.04.2013 року мав одне заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Одне стягнення від 14.10.2010 року було погашене у встановленому законом порядку за плином часу.

Адміністрацією П'ятихатської виправної колонії №122 ОСОБА_2 характеризується позитивно, працевлаштований майстром з ремонту взуття для засуджених на загальних підставах, до праці ставиться добре, поставленні завдання виконує в повному обсязі, проявляє соціально-корисну активність у житті установи та відділення, вину в скоєному злочині визнає, усвідомлює суспільну небезпеку вчиненого ним діяння, приймає участь у програмі диференційованого виховного впливу «подолання алкогольної та наркотичної залежності».

Висновки суду першої інстанції про те, що до ОСОБА_2 не може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, оскільки згідно засідання адміністративної комісії ПВК №122 у 2013 році, а саме протоколу №6 засудженому було відмовлено в поданні матеріалів про заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, так як він не став на шлях виправлення та мав негативну характеристику, колегія суддів вважає безпідставними та не обгрунтованими.

Відповідно до ч.7 ст.154 КВК України, у разі відмови суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни не відбутої частини покарання більш м'яким повторне подання в цьому питанні щодо осіб, засуджених за тяжкі і особливо тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менше п'яти років, може бути внесено не раніше як через один рік з дня винесення постанови про відмову.

З матеріалів справи вбачається, що судом таке подання відносно ОСОБА_2 у 2013 році не розглядалося.

За таких підстав колегія судів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції не навів переконливих доказів які б свідчили про неможливість застосування до ОСОБА_2 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

З урахуванням вище зазначеного, подання адміністрації П'ятихатської виправної колонії №122 УДПтС в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області підлягає задоволенню, при цьому колегія суддів, на підставі вимог ст.81 КК України вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбуття покарання призначеного вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 15.09.2010 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяці 15 днів.

Керуючись ст.ст.404,405,407 КПК України, колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2014 року про залишення без задоволення подання адміністрації П'ятихатської виправної колонії №122 УДПтС в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_2 - скасувати.

Задовольнити подання начальника П'ятихатської виправної колонії №122 УДПтС в Дніпропетровській області та спостережної комісії П'ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбуття покарання призначеного вироком Ялтинського міського суду АР Крим від 15.09.2010 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 15 днів.

Засудженого ОСОБА_2 звільнити з під варти в залі суду.

Судді: