Ухвала суду № 38510316, 17.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 876/12936/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді - Каралюса В.М.,

суддів: Матковської З.М., Довгої О.І.,

за участі секретаря судового засідання Бєлкіної Н.І.,

та за участі осіб:

від позивача - Кондратюка В.В., Панкевича Т.І.,

від відповідача - Скрипника С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2013 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб професійного футболу «Карпати» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем № 0001342300/9309 від 07.06.2013 року та №т 0001352300/9310 від 07.06.2013 р. повністю.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 0001342300/9309 від 07.06.2013р. та № 0001352300/9310 від 07.06.2013р.

Не погодившись із таким рішеннм суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскільки в ДП «Енергоцентраль-Електрон» так і в ТОВ «Торгсервіс» відсутній відповідний персонал, транспортні засоби, приміщення, матеріальні ресурси та дозвільні документи для виконання ремонтних робіт та поставки спортивного обладнання такі операції є безтоварними та не можуть бути підставою для відображення їх в бухгалтерському та податковому обліках.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення постанови суду першої інстанції без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Професійного Футболу «Карпати» з питань взаєморозрахунків з Дочірнім підприємством «Енергоцентраль-Електрон» Публічного акціонерного товариства «Концерн-Електрон» за липень 2010 року та ТОВ «Торгсервіс» за липень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 270/106/22-1009/31805003 від 04.06.2013р., згідно якого встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла на момент проведення господарських операцій позивачем з ДП «Енергоцентраль-Електрон» за договором № 77 від 02.07.2010р. про виконання ремонтних робіт конференц-залу за адресою: м.Львів, вул. Липова Алея, 5 та вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України при проведенні взаємовідносин позивача з ТОВ «Торгсервіс» в липні 2011 року, а саме - господарські операції позивача з вказаними контрагентами є безтоварними, відтак позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за такими операціями. Так, відповідачем при формуванні висновків щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при взаємовідносинах з ДП «Енергоцентраль-Електрон» використано акт ДПІ у Залізничному районі № 537/15-40/23961937 від 16.08.2012р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Енергоцентраль-Електрон» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Іртас», ТзОВ «Сура 58», ТОВ «Екопласт Львів», ПП «Будівельна фірма «Віалекс». У вказаному акті перевірки зазначено, що провести перевірку ДП «Енергоцентраль-Електрон» не надається можливим, оскільки дане підприємство відсутнє за юридичною та фактичною адресами, основними контрагентами постачальника даного підприємства є ТОВ «Іртас», ТОВ «Сура 58», ТОВ «Еопласт Львів», ПП «Будівельна фірма «Віалекс», які мають ознаки фіктивності. Відтак податковий орган дійшов висновку, що ДП «Енергоцентраль-Електрон» проводив діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, зокрема на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту в ТзОВ «КПФ «Карпати», використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобов'язань. При цьому, за висновками відповідача дане підприємство не має достатніх трудових ресурсів, виробничих потужностей для виконання ремонтних робіт для позивача.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення № 0001342300/9309 від 07.06.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 159590 грн. та № 0001352300-9310 від 07.06.2013р., яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2010 року в сумі 68000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2010р. між ТзОВ «КПФ «Карпати» (Замовник) та ДП «Енергоцентраль-Електрон» (Виконавець) укладено договір № 77. За умовами даного договору Виконавець бере на себе зобов'язання за завданням Замовника з власних матеріалів в межах договірної ціни власними і залученими силами і засобами провести ремонтні роботи конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова Алея, 5, а Замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх.

Вартість робіт за вказаним договором, факт виконання таких робіт та їх оплата підтверджується наявними в матеріалах справи: Довідкою про вартість виконаних робіт за липень 2010 року; актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2010 року; підсумковою відомістю ресурсів; довідкою про узгодження договірної ціни на поточний ремонт конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова Алея, 5, що здійснюється у 2010 році; локальним кошторисом; платіжним дорученням № 228 від 16.09.2010р. Вказані операції були належним чином відображені позивачем в бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку 631, та на підставі податкової накладної № 432 від 30.07.2010р. відображені у складі податкового кредиту податкової декларації за липень 2010 року.

Правильність відображення даних операцій в бухгалтерському та податковому обліках досліджувалась відповідачам в ході проведення перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

За результатами дослідження первинних документів відповідачем зазначається про відсутність в акті виконаних робіт за липень 2010 року посилання на номер договору по якому виконувались роботи, посилання на субпідрядну організацію та відсутність даних про наявність у виконавця ліцензії на будівельну діяльність. Позивачем долучено до матеріалів справи копію ліцензії на будівельну діяльність ДП «Енергоцентраль-Електрон» Серії АВ № 228700 від 27.12.2006р. Щодо інших зауважень по оформленню вказаних вище первинних документів, суд критично оцінює такі, оскільки відповідачем не доведено, а судом в ході розгляду справи не здобуто доказів того, що між позивачем та ДП «Енергоцентраль-Електрон» 02.07.2010р. було укладено інші договори крім того, який досліджувався під час перевірки та долучений до матеріалів справи. Відсутні також докази того, що для виконання ремонтних робіт для позивача залучались субпідрядні організації.

Апелянт заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ДП «Енергоцентраль-Електрон» з вказаних вище підстав.

Разом з тим, відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за 1-ий, 2-ий, 3-ій та 4-ий квартали 2010 року, поданих ДП «Енергоцентраль-Електрон», кількість працівників, які перебували в трудових відносинах з даним підприємством у вказані періоди становила 39, 39, 36 та 36 працівників відповідно. Згідно з штатним розписом станом на 04.01.2011р. кількість працівників на даному підприємстві становила 59 осіб. Крім цього, відповідно до протоколів засідання правління ВАТ «Концерн Електрон» та актів передачі-приймання майна у статутний фонд ДП «Енергоцнтраль-Електрон», останньому було передано частину основних засобів та товарно-матеріальних цінностей для здійснення статутної діяльності.

Вказане, спростовує висновки податкового органу щодо неможливості самостійного виконання ДП «Енергоцентраль-Електрон» підрядних робіт по ремонту конференц-залу для ТзОВ «КПФ «Карпати».

На момент виникнення спірних правовідносин, визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету встановлювались Законом України «Про податок на додану вартість».

В силу норми п. 1.7 ст. 1 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

Отже, вказані норми Закону пов'язують настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Крім цього, Закон визначає обов'язкову наявність факту поставки товару чи виконання робіт, з підтвердженням належним чином оформленої податкової накладної, для надання права платнику на податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. Копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ремонтні роботи на підставі договору № 77 від 02.07.2010р. проводились ДП «Енергоцентраль-Електрон» в приміщенні конференц-залу за адресою м.Львів, вул. Липова алея, 5, яке перебуває в користуванні у ТзОВ «КПФ «Карпати» на підставі договору оренди № Г-6508-8 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) та використовується позивачем у господарській діяльності. Первинні документи по вказаній операції оформлені відповідно до вимог законодавства, відтак висновок податкового органу про відсутність підстав для відображення позивачем суми податку на додану вартість за вказаними операціями у складі податкового кредиту, є безпідставним та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгсервіс», варто зазначити наступне:

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкого кодексу Україниу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 цього кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 цього кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.06.2011р. між ТзОВ «КПФ «Карпати» та ТзОВ «Торгсервіс» укладено договір № 58(1). За умовами вказаного договору Постачальник (ТзОВ «Торгсервіс») зобов'язується поставити, передати у власність Замовника (ТзОВ «КПФ «Карпати») та встановити спортивне обладнання згідно специфікацій, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах, визначених договором.

Згідно з видатковою накладною № 151101 від 15.11.2011р. ТзОВ «Торгсервіс» поставило позивачу визначений в специфікації товар.

Позивачем проведено попередню оплату повної вартості поставленого обладнання, що не суперечить умовам договору та підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 612 від 12.07.2011р.

Дана операція була відображена позивачем по бухгалтерському обліку, що підтверджується карткою рахунку 631 за період з 01.01.2011р. по 31.03.2012р., та в податковій декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року, на підставі податкової накладної № 64 від 12.07.2011р.

Із копій інвентаризаційного списку основних засобів, фотографій спортивних тренажерів, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 20.05.2010р., договору № 67/13 від 04.03.2013р. вбачається, що придбані у ТзОВ «Торгсервіс» спортивні тренажери перебувають на балансі позивача та безпосередньо використовуються ним для підготовки та реабілітації футболістів, відповідно до основного виду діяльності (діяльність в галузі професіонального спорту).

Таким чином, висновок податкового органу про безтоварність господарської операції позивача та ТзОВ «Торгсервіс» з поставки спортивного обладнання не підтверджується належними та допустимими доказами.

Фактично висновки акта перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагентів позивача надавати послуги та поставляти товари з причин відсутності за місцезнаходженням. По даних контрагентах податковим органом зроблено посилання на акти перевірок інших органів ДПС щодо неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Зустрічні звірки проводяться податковими органами відповідно до п.п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації. При цьому, зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження господарських виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до п. 1 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. № 1232 зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, в той час, як функція податкового органу щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Таким чином, за своєю правовою природою акт про неможливість проведення зустрічної звірки не є актом перевірки контролюючого органу та не може містити в собі аналізу господарських операцій платника податків та висновків про нікчемність укладених ним договорів.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

З огляду на вищевикладене та з врахуванням встановлених обставин справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені в акті перевірки від 04.06.2013р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України є необґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2013 року у справі № 2а-813/5942/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.М. Каралюс

суддя З.М. Матковська

суддя О.І. Довга

Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2014