Ухвала суду № 38510315, 29.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 р. Справа № 876/3029/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

за участю секретаря судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року у справі за позовом ТзОВ «Агротехніка» до Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

Позивач вказував, що за результатами проведеної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року №0009402201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 334 338,00 грн.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Юкрейн» та ПП «Агротехмонтаж».

Вважаючи такі висновки податкового органу протиправними, оскільки такі не ґрунтуються на первинних документах, позивач звернувся до суду та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.11.2013 року №0009402201.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області від 12.11.2013 року №0009402201.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 18 серпня 2013 року по 25 вересня 2013 року працівниками Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ «Агротехніка» з питань фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Юкрейн» та ПП «Агротехмонтаж» у період з 01 серпня 2010 року по 01 серпня 2013 року, за результатами якої складений акт від 01 жовтня 2013 року №943/22.1/21750952.

Відповідно до висновків акту перевірки, податковим органом встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 та пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 222 892,00 грн. Також, на думку інспекції, підприємством порушені пункти 138.1, 138.2, 138.4, підпункт 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 116 607,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі акту від 01 жовтня 2013 року №943/22.1/21750952 Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2013 року №0009402201, яким нарахований податок на додану вартість за основним платежем у розмірі 222 892,00 грн та за штрафними санкціями у розмірі 111 446,00 грн (а.с.27).

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про відсутність належних документів, які б підтверджували господарські операції позивача з ТзОВ «Юкрейн», ТзОВ «Агротехмонтаж» та давали б можливість сформувати податковий кредит за результатами цих операцій.

З такими висновками податкового органу судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» 30 січня 1997 року зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Луцької міської ради Волинської області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.126-130).

Підприємство є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100158846 від 09 січня 2009 року (а.с.133).

Основними видами діяльності ТзОВ «Агротехніка» згідно КВЕД-2010 є 01.11 «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (основний), 10.41 «Виробництво олії та тваринних жирів», 10.91 «Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах», 46.17 «Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами», 46.21 «Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин», 46.38 «Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками», 52.21 «Допоміжне обслуговування наземного транспорту» (а.с.131-132).

Як слідує з даних актів перевірки контрагенти позивача - ПП «Агротехмонтаж» та ТзОВ «Юкрейн» зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість, тобто володіють належною податковою правосуб'єктністю (а.с.16, 157).

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (покупець) в м. Луцьку 12 листопада 2012 року був укладений договір поставки №КВ-В3-2-2-574. Предметом даного договору було зобов'язання постачальника передати у власність покупця насіння соняшника (товар) в кількості 600 тон +/- 5% по заліковій вазі, за ціною 1 тонни 4 600,00 грн. та зобов'язання покупця прийняти та оплатити товар (п.1.1). Передача товару здійснюється на умовах СРТ (фрахт) склад покупця за адресою ТзОВ «Агротехніка» смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33 (за правилами Інкотермс-2000) (п.3.1) (а.с.28-30).

На виконання умов даного договору ТзОВ «Юкрейн» було поставлено соняшник загальною вартістю 606 620,00 грн, що підтверджується видатковими накладними від 14 листопада 2012 року №РН-0000065, від 30 листопада 2012 року №РН-0000126, від 22 листопада 2012 року №РН-0000072 (а.с.32-34).

Факт перевезення даного товару підтверджується товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) №223505 від 16 листопада 2012 року, №223503 від 15 листопада 2012 року, від 26 листопада 2012 року №223507, від 04 грудня 2012 року №223509, від 04 грудня 2012 року №223518 (а.с.38-44).

Приймання та облік даного товару підтверджений картками-перепустками вхідного контролю сировини №АТ000005430 від 15 листопада 2012 року, від 15 листопада 2012 року №АТ000005435, від 16 листопада 2012 року №АТ000005465, від 26 листопада 2012 року №АТ000005803, від 04 грудня 2012 року №АТ000006074, від 04 грудня 2012 року №АТ000006073, а також оборотно-сальдовими відомостями підприємства (а.с.46-55).

На підставі вищезазначеної операції та податкових накладних від 14 листопада 2012 року №65, від 30 листопада 2012 року №126, від 22 листопада 2012 року №73 ТзОВ «Агротехніка» був сформований та задекларований податковий кредит (а.с.36-38).

Крім того, від ТзОВ «Юкрейн» по усній домовленості було поставлено пшеницю фуражну вартістю 56 620,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000105 від 20 грудня 2012 року, товарно-транспортною накладною від 20 грудня 2012 року №223516/1, карткою-перепусткою вхідного контролю сировини №АТ000006408 від 20 грудня 2012 року (а.с.31, 45, 52). З цієї поставки позивачем також був сформований податковий кредит на підставі податкової накладної від 20 грудня 2012 року №105 (а.с.35).

Суд приймає до уваги та визнає допустимими пояснення представника позивача, що письмовий договір на поставку пшениці був підписаний з боку ТзОВ «Агротехніка» та надісланий контрагенту, однак з невідомих причин не повернувся на адресу позивача. На думку суду, чинне законодавство України не забороняє господарюючим суб'єктам проводити операції на підставі усних домовленостей, а сам факт поставки чітко зафіксований належними первинними документами - видатковою накладною, податковою накладною та товарно-транспортною накладною.

Розрахунки по поставкам від ТзОВ «Юкрейн» проведені у повному обсязі та підтверджуються платіжними дорученнями від 19 листопада 2012 року №167, від 22 листопада 2012 року №186, від 30 листопада 2012 року №213, від 24 грудня 2012 року №379, від 28 грудня 2012 року №1689 (а.с.56-62).

Крім того, між Приватним підприємством «Агротехмонтаж» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (покупець) в м. Луцьку 05 січня 2013 року був укладений договір поставки №КВ-В3-2-2-634. Предметом даного договору було зобов'язання постачальника передати у власність покупця насіння соняшника (товар) в кількості 150 тон +/- 5% по заліковій вазі, за ціною 1 тонни 4 750,00 грн. та зобов'язання покупця прийняти та оплатити товар (п.1.1). Передача товару здійснюється на умовах EXW (франко-склад) за адресою смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33 (за правилами Інкотермс-2000) (п.3.1) (а.с.81-85). Також до данного договору 29 січня 2013 року була укладена додаткова угода №1 в якій сторони фактично збільшили ціну товару до 5 000,00 грн за 1 тонну (а.с.86).

На виконання умов даного договору ПП «Агротехмонтаж» було поставлено соняшник загальною вартістю 674 112,50 грн, що підтверджується видатковими накладними від 16 січня 2013 року №РН-0008, від 17 січня 2013 року №РН-0009, від 31 січня 2013 року №РН-0019, від 05 лютого 2013 року №РН-0026 (а.с.63-66).

Факт перевезення даного товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 15 січня 2013 року №0007353, від 15 січня 2013 року №0007352, від 05 лютого 2013 року №0007371, від 05 лютого 2013 року №0007370 (а.с.71-74).

Приймання та облік даного товару підтверджений аналізними картками сировини, картками-перепустками вхідного контролю сировини від 16 січня 2013 року №б/н, від 05 лютого 2013 року №АТ000007321, від 18 січня 2013 року №АТ000006906, від 30 січня 2013 року №АТ000007174, від 06 лютого 2013 року №б/н, а також оборотно-сальдовими відомостями підприємства (а.с.75-80).

На підставі вищезазначеної операції та податкових накладних від 16 січня 2013 року №8, від 17 січня 2013 року №9, від 31 січня 2013 року №19, від 05 лютого 2013 року №4 був сформований та задекларований податковий кредит (а.с.67-70).

Розрахунок за поставлений товар проведений у повному обсязі та підтверджується платіжними дорученнями №466 від 25 січня 2013 року, №477 від 28 січня 2013 року, №502 від 04 лютого 2013 року, №518 від 06 лютого 2013 року, від 07 лютого 2013 року №519 (а.с.87-91).

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та контрагентами укладені договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Слід зазначити, що статутна діяльність позивача та види господарської діяльності згідно КВЕД, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідають змісту та суті господарських операцій які були проведені з ТзОВ «Юкрейн», ПП «Агротехмонтаж» - закупівля сировини для подальшого виготовлення олії, комбікормів для свійських тварин тощо (а.с.131-132).

Факт оренди підприємством складських та виробничих приміщень для переробки зерна та насіння соняшника за адресою смт. Турійськ, вул. Паралельна, 33 підтверджений договором оренди від 01 липня 2011 року, який укладений з ТзОВ «Турія-Агро» (а.с.170-175). Також за цією ж адресою наявна виробничо-технічна лабораторія, яка відповідно до свідоцтва про атестацію Державного підприємства «Волинський науково-виробничий центра стандартизації, метрології та сертифікації» від 12 березня 2012 року №350 атестована на проведення вимірювань у сфері та/або поза сферою поширення державного метрологічного нагляду (а.с.241).

Крім того, в матеріалах справи містяться докази подальшого використання придбаної сировини в господарській діяльності підприємства, а саме накладні на передачу готової продукції - пелет з лузги соняшника за період з 01 січня 2013 року до 31 січня 2013 року. Тобто, на думку суду, у підприємства була наявна чітка мета господарської операції - отримання прибутку внаслідок переробки насіння соняшника та пшениці фуражної (а.с.201-240).

Суд не приймає до уваги посилання представника інспекції на те, що у товарно-транспортних накладних відсутні коди ЄДРПОУ перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, суми відпущеного товару, посадова особа, яка приймала та відпускала товар, тому що сама по собі відсутність цих реквізитів не може свідчити про нереальність господарської операції оскільки товарно-транспортні накладні позивачем не виписувалися і він не несе відповідальності за правильність їх оформлення. Перевезення товару здійснювалося контрагентами товариства, які і були відповідальними за правильність складення даних товарно-транспортних накладних.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, що були представлені позивачем, що, в свою чергу, стало підставою для необґрунтованого висновку про порушення податкового законодавства ТзОВ «Агротехніка» з ТзОВ «Юкрейн» та ПП «Агротехмонтаж».

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Луцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.02.2014 року у справі №803/210/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 30.04.2014 року