Ухвала суду № 38510235, 22.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2014 р. Справа № 876/2457/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Савицької Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі за позовом господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Афекс» л.т.д. до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У вересні 2013 року господарське товариство з обмеженою відповідальністю «Афекс» л.т.д. звернулося з позовом до ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач вказував, що відповідачем 18.09.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001902210/4067, яким ГТзОВ «Афекс» л.т.д. донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 41 272,00 грн., та 10 317,00 грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття оскарженого рішення стали висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТзОВ «Будівельна компанія «АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ТзОВ «БТК «Євробуд», у зв'язку з чим, видані документи останніми не можуть підтверджувати права позивача на формування податкового кредиту.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення незаконним, позивач звернувся до суду та просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.09.2013 року №0001902210/4067.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №0001902210/4067 від 18.09.2013 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи доводи апеляційної скарги, вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Афекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» за результатами якої складено акт №523/22-10/19174441 від 18.09.2013 року.

Актом перевірки встановлено наступні порушення: пп. 14.1.36, 14.1.56, пп. 14.1.191, 14.1.231 ст. 14, п. 44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 41 272,00 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 22 928,00 грн, серпень 2011 року у сумі 13 221,00 грн., жовтень 2011 року в сумі 1102 грн., грудень 2011 року в сумі 4021 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання ГТзОВ «Афекс» з податку на додану вартість в сумі 51589 грн., з яких 41272 грн. зобов'язання за основним платежем, 10317 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення стали висновки податкового органу про відсутність належних документів, які б підтверджували господарські операції позивача з ТзОВ «БК АТР Груп», ТзОВ «Гарант Буд Сервіс», ТзОВ «Будівельно торгова компанія «Євробуд» та давали б можливість сформувати податковий кредит за результатами цих операцій.

З такими висновками податкового органу судова колегія не погоджується з наступних підстав.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

У листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, зокрема: щодо взаємовідносин з ТзОВ «Гарант Буд Сервіс» - договору № 67 оренди обладнання від 24.11.2011 року з додатком № 1, акту прийому-передачі майна в оренду від 28.11.2011 року, акту прийому-передачі майна з оренди від 15.12.2011 року, акту наданих послуг № 15/12-01 від 15.12.2011 року, податкової накладної, платіжного доручення № 242 від 01.02.2012 р.; щодо взаємовідносин з ТзОВ «БК АТР Груп» - договору №36 оренди обладнання від 01.04.2011 року з додатком № 1, акту прийому-передачі майна в оренду від 01.04.2011 року, акту прийому-передачі майна з оренди від 20.05.2011 року, акту № 20/05-06 наданих послуг від 20.05.2011 року, податкової накладної, платіжного доручення № 112 від 04.07.2011 року; договору № 2804-3 від 28.04.2011 р., рахунку-фактури від 03.05.2011 року, видаткової накладної № 3/05-03 від 03.05.2011 року, податкової накладної, платіжного доручення № 91 від 08.06.2011 року, прибуткової накладної № ПН-0000015 від 03.05.2011 року, актів списання (а.с. 127-138), ін.; щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Будівельно-торгової компанії «Євробуд» - рахунку № 4/10-12 від 04.10.2011 року, видаткової накладної № 4/10-12 від 04.10.2011 року, податкової накладної, платіжного доручення № 201 від 15.11.2011 року, прибуткової накладної №ПН-0000048 від 04.10.2011 року, актів списання (а.с. 116-119).

Згідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійсненні операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається даті тієї з подій, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 зазначеного Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 Податкового кодексу України, протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (в тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та контрагентами укладені договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що отримані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити вказані у п.201.1 ст. 201 ПК України.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не довів суду належними і допустимими доказами законність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

З врахуванням викладеного судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2014 року у справі №813/7331/13-а - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

Н. Савицька