Ухвала суду № 38508140, 28.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/896/14 Справа № 205/373/13 Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н.Г. Доповідач - Черненкова Л.А. Категорія 37

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Петешенкової М.Ю., Дерев`янка О.Г.

при секретарі - Бойко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Друга дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 січня 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, за яким просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 з 1991 року та по час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за нею право власності на 1/3 частину торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; 1/3 частину квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; 1/3 частину гаража НОМЕР_2 що знаходиться в АДРЕСА_4, гаражного кооперативу «Парус»; 1/3 частину гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1; 1/3 частину автомобіля марки АУДІ 100, випуск 1990 року, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ ДАІ УМВС в Дніпропетровській області 25 квітня 1996 року; акції з належними дивідендами ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її батько ОСОБА_7. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; гаража НОМЕР_2 що знаходиться в АДРЕСА_4, гаражного кооперативу «Парус»; гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1; автомобіля марки АУДІ 100, випуск 1990 року, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ ДАІ УМВС в Дніпропетровській області 25 квітня 1996 року; акцій з належними дивідендами ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського». Позивач, її мати ОСОБА_4 та сестра ОСОБА_5, які є відповідачами у справі, є спадкоємцями першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_7 та мають право на спадщину після його смерті у рівних частках, тобто кожен зі спадкоємців має право на 1/3 частину спадкового майна. Позивач зазначила, що у зв'язку з юридичною необізнаністю та з тим, що її мати та сестра запевнили її, що немає ніякої потреби їй особисто звертатися до нотаріуса у передбачений законом шестимісячний строк, вона не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Однак, фактично прийняла спадщину, вступила в управління та володіння спадковим майном, протягом шести місяців з часу відкриття спадщини вона не заявила про свою відмову від спадщини, а отже, як спадкоємець першої черги, що постійно проживала з батьком, вважається такою що прийняла спадщину. ОСОБА_2 зазначила, що на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, вона постійно проживала однією сім'єю із спадкодавцем - її батьком ОСОБА_7, матір'ю ОСОБА_4 та сестрою ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1, вели сумісне господарство та мали спільний бюджет. 20 червня 2011 року ОСОБА_2 звернулася до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину, проте з'ясувалося, що відповідно до заведеної спадкової справи вона не увійшла до кола спадкоємців у зв'язку з тим, що має в паспорті реєстраційний запис, відповідно до якого вона на момент смерті батька була зареєстрована у квартирі бабусі за адресою: АДРЕСА_2, хоча з народження і по день смерті батька проживала разом з ним. Позивачка вказала, що між нею та відповідачами склалися суто неприязні відносини, пов'язані з тим, що вони обманули її та оформили усе спадкове майно на себе, після чого і виник спір з приводу розподілу спадкового майна. Окрім того, відповідачі мирним шляхом відмовились розподілити спадкове майно, яке залишилось після смерті батька. Таким чином, позивач була вимушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року ухвалено: в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 листопада 2013 року внесено виправлення в рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року в частині помилково зазначеної дати ухвалення рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Позивач, представник позивача за довіреністю, в судове засідання апеляційної інстанції не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями. ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_3 в день судового засідання надала заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на те, що хворіє, а її представник по справі перебуває у незапланованому відрядженні. Судова колегія у відповідності до вимог статей 303-1, 305 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю зазначених осіб з огляду на те, що справа тривалий час не розглянута та вже відкладалась за причиною неявки апелянта та її представника, а також відсутні підстави для визнання поважною причину неявки цих осіб в судове засідання, оскільки належних доказів хвороби апелянта та відрядження її представника суду апеляційної інстанції не надано.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, яка складається з: торговельного павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; гаража НОМЕР_2 що знаходиться в АДРЕСА_4, гаражного кооперативу «Парус»; гаража, що знаходиться в АДРЕСА_1; автомобіля марки АУДІ 100, випуск 1990 року, двигун НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4, державний номерний знак НОМЕР_1, зареєстрований МРЕВ ДАІ УМВС в Дніпропетровській області 25 квітня 1996 року; акцій з належними дивідендами ВАТ «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського». ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 Позивач у шестимісячний строк після смерті батька ОСОБА_7 із заявою про прийняття або відмову від спадщини до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори не зверталася. Як вбачається з матеріалів справи, 26 листопада 2011 року позивач звернулася до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_7 Проте, листом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори №3655/01-16 від 29 листопада 2011 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину зважаючи на те, що вона пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини та їй було рекомендовано звернутися до суду з заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Друга Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року було скасовано, та визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви для прийняття спадщини строком три місяці після смерті батька - ОСОБА_7. Проте, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2012 року було скасовано, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2012 року - залишено в силі. Відповідно до довідки, виданої Державним підприємством «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» №993 від 02 лютого 2012 року, на час смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_5 Згідно довідки від 02 грудня 2011 року, виданої комунальним житлово-експлуатаційним підприємством №38, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 24 листопада 1989 року по 21 червня 2010 року, а з 16 липня 2010 року постійно проживає за вказаною адресою по теперішній час. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту №3 від 18 листопада 2011 року, комісією було встановлено, що ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з листопада 2004 року. Відповідно до спадкової справи, наданої Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_7 з заявою про прийняття спадщини звернулася його дружина ОСОБА_4 Другою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою було видано свідоцтво про право на спадщину за законом №1258/2005 від 18 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4-435 спадкоємцям за законом - дружині ОСОБА_4 та доньці ОСОБА_5 Між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 18 лютого 2006 року було укладено угоду про розподіл спадкового майна, посвідчену державним нотаріусом Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Корсун А.Є. та зареєстрованої в реєстрі за №4-447.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, районний суд виходив з того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав того, що є недоведеними та не обґрунтованими. В передбачений законом шестимісячний строк ОСОБА_2 своє право на звернення до Другої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, не реалізувала.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо визнання права власності за позивачем на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року у порядку спадкування за законом.

Однак, судом встановлено, що спірне спадкове майно на час розгляду справи спадкодавцеві не належить, оскільки воно отримано спадкоємцями, відповідачами у справі згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №4-435. Позивач не просила суд визнати недійсним вказане свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 лютого 2006 року, а відтак позовні вимоги є безпідставними, з огляду також на те, що за рішенням суду, яке набрало законної сили, позивачу відмовлено про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Факт постійного проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2014 року відстрочено апелянту сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у розмірі 1103,44 гривень, визначеного ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2013 року (а.с.266, 270).

Таким чином, з ОСОБА_2 на користь держави підлягає сплаті несплачений судовий збір у розмірі 1103,44 гривень відповідно до вимог ч.2 ст.82 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір несплачений за подачу апеляційної скарги у сумі 1103,44 гривень (одна тисяча сто три гривень 44 копійок) на рахунок: одержувач - управління державного казначейства України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, ЄДРПОУ - 37989274, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, р/р 31218206780004, код платежу 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ суду 02891291.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді колегії