Постанова № 38505781, 22.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12739/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Губської О.А. та Епель О.В.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Альянс» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Альянс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкового-повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Альянс» (далі - позивач або ТОВ «Ай Ті Альянс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001242320.

Постановою Окружного адміністративного суду від 01 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі висновків, викладених в акті перевірки.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ай Ті Альянс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Ізумруд» за період з 01.01.2009 року по 01.07.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт перевірки від 23.08.2012 року №2745/22-4/33148837, в якому встановлені порушення позивачем вимог ст. 7 п.7.2 п. 7.3 п.7.4 п 7.5 пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп. 7.2.4 пп.7.2.6 пп. 7.3.1 пп. 7.4.1 пп.7.4.5 пп. 7.5.4 ст. 4 п.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 25855 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 3062 грн., за лютий 2010 року в сумі 4888 грн., за березень 2009 року в сумі 4959 грн., за вересень 2010 року в сумі 4710 грн., за жовтень 2010 року в сумі 1135 грн., за листопад 2010 року в сумі 1550 грн., за грудень 2010 року в сумі 5551 грн.

Такий висновок податкового органу зводиться до фіктивності господарських операцій між ТОВ «Ай Ті Альянс» та контрагентом ТОВ «Ізумруд», який, як вказує податковий орган, має ознаки фіктивного підприємництва.

На підставі вказаних висновків зафіксованих в акті перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.09.2012 року №0001242320, яким визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 32318,75 грн., з якої 25855,00 грн. основного платежу та 6463,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, вважаючи податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.09.2013 року №49926552201 протиправним, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року N 168/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. №165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

Так, як вбачається з матеріалів справи 14.12.2009 року між ТОВ «Ізумруд» (виконавець) з однієї сторони та ТОВ «Ай Ті Альянс» (замовник) з другої сторони було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг №141209, відповідно до якого замовник зобов'язує, а виконавець приймає на себе обов'язки щодо виконання робіт за плату по настройці, навчанню, впровадженню та супроводу програмного продукту ІС: Підприємство 7.7 і 1С: Підприємство 8.

На підтвердження виконання вказаних договорів ТОВ «Ізумруд» на адресу ТОВ «Ай Ті Альянс» було виписано ряд податкових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи. Також, в матеріалах справи наявні копії актів здачі-приймання робі, рахунки-фактури, які посвідчують на думку позивача, реальне виконання договору №141209, а також виписки з банківських рахунків, які в свою чергу підтверджують оплату та взаєморозрахунок між сторонами договору.

За таких обставин, колегіє суддів вважає встановленим факт виконання умов за зазначеними вище договором та оплати його вартості, що підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, що відповідачем не заперечується.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача, на момент проведення операцій із позивачем мав право на виписку податкових накладних і був зареєстрований як платники податку на додану вартість.

Отже, на момент проведення перевірки у ТОВ «Ай Ті Альянс» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем видаткових накладних, податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Ізумруд», які були предметом перевірки.

Крім того, твердження відповідача про те, що діяльність ТОВ «Ізумруд» має фіктивний характер колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в ході проведеної перевірки податковим органом не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди або укладання фіктивних договорів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій на підставі вказаних вище договорів.

За таких обставин, судова колегія вважає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, тому у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції надаючи оцінку доказам дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності підтверджують фіктивність господарських операцій ТОВ «Ай Ті Альянс» та ТОВ «Ізумруд», яке має ознаки фіктивного підприємства. Зазначив про відсутність підстав вважати надані позивачем податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем послуг у ТОВ "Ізумруд".

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовуючи свої висновки послався на постанову про закриття кримінальної справи в частині, порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання кримінальних справ від 20.06.2012 року, згідно якої порушено кримінальну справу за ч.2 ст.28, ч.2 ст.205, ч. 1, ч.2 та ч. 3 ст.358 КК України відносно ОСОБА_3, тобто за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу.

На зазначену постанову слідчого, а також на інші матеріали в рамках кримінальної справи №54-3414, послався також і відповідач в своєму акті перевірки від 23.08.2012 року №2745/22-4/33148837.

Водночас колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної адміністративної справи відсутня вказана постанова та інші матеріали кримінальної справи №54-3414 (крім постанови від 09.07.2012 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки), що ставить під сумнів доводи відповідача та суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічна за змістом норма міститься також в ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Крім того, колегія суддів критично оцінює зауваження суду першої інстанції про те, що послуги, надані ТОВ «Ізумруд» фактично не були потрібні ТОВ «Ай Ті Альянс», оскільки такі послуги надавались ТОВ «Дарумсан», у якого було придбане програмне забезпечення.

Зокрема, відповідно до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом. Тобто, позивач мав право самостійно визначати необхідність отримання додаткових послуг від інших суб'єкті господарської діяльності.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтування правомірності прийнятих податкових санкцій, відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Альянс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ай Ті Альянс» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС про скасування податкового-повідомлення рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012 року №0001242320.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особами, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Епель О.В.

Губська О.А.