Ухвала суду № 38506859, 29.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа: № 826/147/14

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської О.А., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» ( далі - позивач ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року № 0007122280.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 31 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» ( далі - ТОВ «ВІП АВТОГРУП» ) є юридичною особою та перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві як платник податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Алана Люкс Груп» за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 09 квітня 2013 року № 989/22.8-15/33790811.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «ВІП АВТОГРУП» вимог податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 658 041,00 грн., а також заниження суми ПДВ у розмірі 658 041,00 грн. та заниження податку на прибуток у сумі 620 586,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 09 квітня 2013 року № 989/22.8-15/33790811 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року № 0007122280, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 724 589,00 грн., у тому числі за основним платежем - 620 586,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 003,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Законами України «Про податок на додану вартість» ( далі - Закон № 168/97-ВР ), «Про оподаткування прибутку підприємств» ( далі - Закон № 334/94-ВР ), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин до 01 січня 2011 року, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог п. 198.2. ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Порядок складення платником податку-продавцем податкової накладної та надання її покупцю визначено статтею 201 ПК України.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні правові норми закріплені у статті 7 Закону № 168/97-ВР та статті 5 Закону № 334/94-ВР, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин у період з 01 липня 2010 року по 01 січня 2011 року.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Отже, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що між ТОВ «ВІП АВТОГРУП» і ТОВ «Стіл Хоукс» було укладено договори поставки від 03 серпня 2010 року № 16, від 23 квітня 2012 року № 23/04-2012, від 11 травня 2012 року № 110512, від 19 червня 2012 року № 190612, на підтвердження здійснення господарських операцій за якими, позивачем до суду було надано наступні документи: видаткові та податкові накладні, специфікації, платіжні доручення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції встановив, що платіжні доручення складені із порушенням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88, а саме: у вказаних первинних документах відсутні підписи та печатки уповноваженого банку, що свідчить про те, що вказана документація не підтверджує рух коштів між позивачем і ТОВ «Стіл Хоукс» за спірними договорами поставки у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, а також про невідповідність зазначених документів вимогам належності та допустимості доказів, що закріплені у статті 70 КАС України, а отже колегія суддів не приймає до уваги платіжні доручення, які наявні в матеріалах справи.

При цьому, слід відзначити, що ані до суду першої інстанції, ані під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження позивачем не було надано будь-яких інших бухгалтерських документів, якими підтверджувався б рух коштів між ТОВ «ВІП АВТОГРУП» і ТОВ «Стіл Хоукс» при здійснені господарських операцій за спірними договорами поставки, а також у матеріалах справи відсутня жодна первинна документація, яка посвідчувала б факт вчинення і товарність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Алана Люкс Групп» у спірний період.

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, підписані директором контрагента позивача ТОВ «Стіл Хоукс» - ОСОБА_3

Однак, відповідно до постанови СВ Управління СБУ у м. Києві від 21 травня 2012 року, було порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва шляхом придбання невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) ТОВ «Стіл Хоукс» і ТОВ «Алана Люкс Групп» з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно, тобто за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. При цьому, у межах даної кримінальної справи ОСОБА_3 притягнуто як обвинуваченого.

Крім того, відповідно до протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_3 від 23 серпня 2012 року, ОСОБА_3 зазначив, що він не приймав участі у господарській діяльності ТОВ «Стіл Хоукс» та не підписував жодних договорів від імені вказаного товариства, а також ніколи не отримував печатку підприємства, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта господарювання, не керував банківськими рахунками ТОВ «Стіл Хоукс», не здавав податкової звітності, не підписував податкових накладних.

При цьому, колегія суддів дотримується позиції, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Аналогічна правовий підхід міститься у постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окрім вищевикладеного, колегія суддів також звертає увагу на те, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2013 року, директора ТОВ «Стіл Хоукс» ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого статтею 205 частини 2 КК України.

У вказаному вироку судом встановлено, що ТОВ «Стіл Хоукс» та ТОВ «Алана Люкс Груп» здійснювало діяльність спрямовану на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, у частині 4 статті 72 чітко вказано, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що ані первинною документацією, поданою позивачем до суду першої інстанції, ані документами наданими ТОВ «ВІП АВТОГРУП» при розгляді справи у порядку апеляційного провадження, не підтверджується реальність господарських операцій між ТОВ «ВІП АВТОГРУП» і ТОВ «Стіл Хоукс», ТОВ «Алана Люкс Груп» у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

Доводи апелянта про те, що обставини, встановлені вироком Печерського районного суду міста Києва від 08 квітня 2013 року, не свідчать про фіктивність господарських операцій між ТОВ «ВІП АВТОГРУП» і ТОВ «Стіл Хоукс» у період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вже було зазначено вище, зі статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення № 88 вбачається, що однією з умов надання первинному бухгалтерському документу юридичної сили є встановлення факту його підписання особисто або за допомогою електронного підпису компетентною особою, а тому заперечення ОСОБА_3 його участі у фінансово-господарській діяльності контрагента позивача - ТОВ «Стіл Хоукс» та, відповідно, підписання будь-яких первинних документів виключає можливість вважати їх складеними із дотримання вимог законодавства у галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що повністю узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 березня 2012 року, на чому було наголошено вище.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень частини 2 статті 71 КАС України, довів правомірність винесеного ним податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року № 0007122280 та переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності винесення Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкового повідомлення-рішення від 22 травня 2013 року № 0007122280 та відсутності правових підстав для його скасування і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП АВТОГРУП» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2014 року.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.