Ухвала суду № 38505768, 29.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2014 року Справа: № 825/4443/13-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Губської О.А., Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря Бабенка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Укртрансінспекції у Чернігівській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Укртрансінспекції у Чернігівській області (далі - відповідач) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського стягнення від 13 листопада 2013 року № 040050, відповідно до якої на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 1700 грн.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 11 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року та ухвалити нову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, так як, на думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець (далі - ФОП).

Управлінням Укртрансінспекції у Чернігівській області було проведено перевірку транспортного засобу марки Renault 1162А1А, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, за результатами якої складено акт від 08 жовтня 2013 року.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем було встановлено факт надання ФОП ОСОБА_2 послуг з перевезення вантажу вантажним автомобілем з повною масою понад 12 тон без тахокарт за 28 попередніх днів та без тахокарти за 08 жовтня 2013 року, чим порушено вимоги статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Листом управління Укртрансінспекції у Чернігівській області від 04 листопада 2013 року № 2188/5/59-13 позивач був повідомлений про адміністративний розгляд справи стосовно порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

13 листопада 2013 року відповідачем було винесено постанову № 040050 про застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яка була отримана позивачем наручно у цей же день, що підтверджується його особистим підписом.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567), Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24 червня 2010 року № 385 (далі - Інструкція № 385).

Так, відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з частино 2 статті 40 Закону № 2344-III, водій автобуса зобов'язаний: мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У пункті 3.1 Інструкції № 385 закріплено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, серед іншого, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до пункту 4.1. Поправки № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), ратифікованої Законом України від 07.09.2005 року № 2819-IV, з дати набуття чинності змін до ЄУТР, тобто з 20.12.2009 року водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та ті, які використовувалися водієм за попередні 15 календарних днів, тобто (7+15 тахограм), та через три місяці після дати набуття чинності змін до ЄУТР, тобто орієнтовно з 20.03.2010 року - за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто (1+28 тахограм).

Статтею 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, з викладених законодавчих положень вбачається, що правовою підставою для накладення на суб'єкт господарювання адміністративно-господарського штрафу, передбаченого абзацом 2 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ є наявність сукупності наступних умов: 1) встановлення факту здійснення автомобільним перевізником перевезення вантажу; 2) відсутність документів, перелік яких закріплено у статтях 39 та 48 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ані під час проведення відповідачем рейдової перевірки автотранспортного засобу позивача, ані під час розгляду в адміністративному порядку справи стосовно порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт, ФОП ОСОБА_2 контролюючому органу не було надано тахокарт за 08 жовтня 2013 року та попередні 28 днів, що стало підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського стягнення від 13 листопада 2013 року № 040050.

Доводи апелянта стосовно того, що під час перевірки ФОП ОСОБА_2 було надано посадовим особам контролюючого органу всі необхідні документи, а спірний акт перевірки складено без відома позивача, що підтверджується відсутністю в акті його підпису та підписів свідків, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки з акту перевірки від 08 жовтня 2013 року вбачається, що позивач відмовився від його підписання, у зв'язку з чим відповідач, діючи на підставі пункту 22 Порядку № 1567, вніс відповідних запис про відмову ФОП ОСОБА_2 від підписання акту перевірки. Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що нормами законодавства у галузі автомобільного транспорту, зокрема Порядком № 1567, не регламентовано необхідність залучення контролюючим органом свідків у випадку відмови особи від підписання акту перевірки.

Посилання позивача на те, що спірні тахокарти були наявними у ФОП ОСОБА_2 під час здійснення ним перевезень вантажу 08 жовтня 2013 року та протягом попередніх 28 днів, про що містяться відмітки на тахографі, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивачем не було надано жодних доказів, підтверджуючих дані обставини, а з тахокарт, які наявні в матеріалах справи, не вбачається факту використання зазначених документів та їх наявність у дні, за які відповідачем було проведено перевірку ФОП ОСОБА_2

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності з вимогами статті 70, частини 2 статті 71 КАС України, надав суду апеляційної інстанції достатні та належні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення та переконав суд апеляційної інстанції у правомірності винесеної ним постанови № 040050 про застосування до ФОП ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського стягнення від 13 листопада 2013 року № 040050 і приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, із дотриманням вимог статті 159 КАС України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Губська О.А.

Ісаєнко Ю.А.