Ухвала суду № 38499581, 03.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/61732/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Гаманка О.І.

суддів Білуги С.В.

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора м.Бердичева Житомирської області до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання скасувати постанову,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року прокурор м.Бердичева Житомирської області звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання скасувати постанову.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року уточнений позов прокурора м.Бердичева Житомирської області задоволено. Визнано неправомірною відмову у відкритті виконавчого провадження та скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції за виконавчим листом Житомирського окружного адміністративного суду №4481/11 від 24.11.2011.

У касаційній скарзі Відділ державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції у відмовлено у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом Житомирського окружного адміністративного суду №4481/11 від 24.11.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області 1700грн. Відмова у відкритті виконавчого провадження обґрунтовувалася відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника та дати його народження, що, на думку державного виконавця, суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV.

На дану постанову державного виконавця позивачем 15.02.2012 було внесено протест з вимогою скасування її в порядку статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» як такої, що суперечить вимогам закону.

Відповідачем, відмовлено у задоволенні протесту позивача, у зв'язку з відсутністю підстав для скасування постанови державного виконавця.

Так, статтями 5, 6 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. На державного виконавця покладено обов'язок по здійсненню заходів по забезпеченню своєчасного та повного виконання судових рішень.

Згідно частиною 2 статті 11 Закону № 606- ХІV, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 19 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, вимоги до якого встановлені статтею 18 цього Закону.

Частиною 2 статті 19 Закону передбачено, що у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Статтею 25 Закону № ХІV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк його пред'явлення до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Із зазначених норм вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог та скасування постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції № ВП308312026 від 13.01.2012 року про відмову у відкритті виконавчого за виконавчим листом Житомирського окружного адміністративного суду №4481/11 від 24.11.2011, оскільки посилання відповідача на відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника та дати його народження не може бути визнана єдиною належною для цього підставою.

Тобто, зазначення цих реквізитів у виконавчому листі не є обов'язковою умовою, тому і не є достатньою підставою для відмови у відкриті виконавчого провадження.

За приписами статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги не спростовуються висновки, викладені в судових рішеннях, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2012 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за позовом прокурора м.Бердичева Житомирської області до Відділу державної виконавчої служби Бердичівського міськрайонного управління юстиції про визнання дій незаконними та зобов'язання скасувати постанову - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Гаманко

Судді С.В. Білуга

А.Ф.Загородній