Рішення № 38490430, 24.04.2014, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" квітня 2014 р. Справа № 918/319/14

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика"

про стягнення в сумі 20 665 грн. 47 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 (довіреність б/н від 04.04.2014р.)

Від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач - Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" про стягнення 21 515 грн. 69 коп. заборгованості.

Ухвалою суду від 24.03.2014р. позову заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 08.04.2014р.

Ухвалою суду від 08.04.214р. за клопотанням відповідача розгляд справи відкладався на 24.04.2014р.

23.04.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав заперечення на позовну заяву, у якому вказав, що позовні вимоги не визнає в частині нарахованих 3% річних та подав свій контррозрахунок.

24.04.2014р. позивач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав уточнений розрахунок штрафних санкцій на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2014р., за яким пеня становить 789 грн. 55 коп. та 3% річних складає 182 грн. 19 коп.

В судовому засіданні 24.04.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, вказаних у позовній заяві з урахуванням уточненого розрахунку штрафних санкцій.

Представник відповідача в судове засідання 24.04.2014р. не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013р. між публічним акціонерним товариством "Рівненська кондитерська фабрика" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено Договір про надання транспортного обслуговування з перевезення автомобільним транспортом №11-12/13 (надалі - Договір; а.с. 7-9).

У відповідності до п. 1.1 Договору, на умовах Договору перевізник зобов'язується за винагороду і за рахунок замовника організувати перевезення вантажів замовника та виконання зазначених у Заявці додаткових послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями.

Згідно п. 1.2 Договору, транспортне обслуговування складається з комплексу послуг, що надаються перевізником замовнику, які узгоджуються сторонами на підставі заявник замовника.

11.12.2013р. на виконання умов Договору на підставі заявки №1/13 від 11.12.2013р. (а.с. 10) позивач надав відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу маршрутом Голландія - Рівне на суму 2 500 євро в гривневому еквіваленті безготівковим розрахунком по курсу НБУ на дату оформлення довідки про транспортні витрати, що підтверджується товарно-транспортною накладною, актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000281 (скріпленого підписами представників сторін та відтисками їх печаток), рахунком-фактурою № СФ-0000281 від 20.12.2013р. (а.с. 12-14).

Пунктами 4.2 та 4.4 Договору визначено, що оплата наданих послуг здійснюється згідно виставленого перевізником рахунку протягом 5-ти банківських днів після вивантаження автомобіля, якщо інше не передбачено заявкою на перевезення або Додатками до цього договору. Всі додаткові витрати, пов'язані з виконанням перевезення за цим договором та погоджені з замовником повинні бути відшкодовані замовником перевізнику після виконання перевезення, але не пізніше 3-х календарних днів після доставки вантажу.

При здачі-прийомі робіт (надання послуг) сторони узгодили вартість надання транспортних послуг в розмірі 27 473 грн. 94 коп., при цьому вказавши, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 13).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, 27.02.2014р. приватний підприємець ОСОБА_1 надіслав публічному акціонерному товариству "Рівненська кондитерська фабрика" претензію, в якій просив оплатити заборгованість за Договором та нараховані штрафні санкцій в розмірі 33 935 грн. 02 коп. (а.с. 17, докази направлення та отримання а.с. 15-16).

Після отримання вказаної претензії відповідачем частково оплатив заборгованість, а саме: 04.03.2014р. - 3 000 грн. 00 коп. та 13.03.2014р. - 5 000 грн. 00 коп.

Таким чином, з врахуванням здійснених проплат за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість за надані транспортні послуги в сумі 19 473 грн. 94 коп.

Згідно п. 6.2.12 Договору, за порушення замовником термінів оплати послуг, він сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а в разі прострочення більше 15 календарних днів замовник додатково сплачує штраф в розмірі 3,0% від вартості заявлених послуг за користування цими коштами.

На підставі п. 6.2.12 Договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 789 грн. 55 коп., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 219 грн. 79 коп. та 3% річних в розмірі 182 грн. 19 коп. (розрахунок а.с. 29-30).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається та відповідачем не оспорюється, що ним лише частково оплачено заборгованість за надані послуги в розмірі 8 000 грн. 00 коп.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 19 473 грн. 94 коп. заборгованості за надані транспортні послуги, 789 грн. 55 коп. пені та 182 грн. 19 коп. 3% річних стверджуються Договором та іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 219 грн. 79 коп., однак суд не погоджується з вірністю проведеного позивачем розрахунку інфляційних.

За період із 27.12.2013р. по 20.03.2014р. позивач нарахував інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 219 грн. 79 коп. (а.с. 30), однак арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.12.2013р. по 20.03.2014р. з врахуванням здійснених проплат відповідачем складає 648 грн. 22 коп. Відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 219 грн. 79 коп. підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У відповідності до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

В силу вимог статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, аналізуючи положення норм ст. ст. 32, 33, 34, 43 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи у сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що позивачем надано суду докази, які достовірно підтверджують факт допущення відповідачем порушення умов Договору, а відтак на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 612, 629, 909, 916 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України позов підлягає задоволенню.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Рівненська кондитерська фабрика" (33000, м. Рівне, вул. Хмільна, 30, код ЄДРПОУ 00382214) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 19 473 грн. 94 коп. заборгованості, 789 грн. 55 коп. пені, 182 грн. 19 коп. 3% річних, 219 грн. 79 коп. втрат від інфляційних процесів та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписане суддею "30" квітня 2014р..

Суддя Горплюк А.М.