Постанова № 38487916, 28.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ушенко С.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року справа №805/15616/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового

засідання: Єгоровій К.М.

за участю представників:

від позивача: Могила Д.В. за довіреністю від 8 січня 2014 року

від відповідача: Стронова І.О. за довіреністю від 2 січня 2014 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 10 лютого 2014 року

по адміністративній справі №805/15616/13-а (суддя Ушенко С.В.)

за позовом Державного підприємства «Сніжнеантрацит»

до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне

Донецької області

про визнання неправомірними та скасування рішень від 6 червня

2013 року №575 і №576 про застосування штрафних санкцій

та нарахування пені за несплату (не перерахування) або

несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного

внеску, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року відмовлено у задоволені адміністративного позову Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (надалі підприємство, позивач у справі) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області (надалі управління, Пенсійний фонд, відповідач у справі) про визнання неправомірними та скасування рішень від 6 червня 2013 року № 575 і № 576 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (арк. справи 216-219).

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги підприємства (арк. справи 224-225).

Апелянт вважає, що управлінням безпідставно направлено поточні платежі на погашення існуючої заборгованості та посилається на те, що відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) платники єдиного внеску, крім платників зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язанні сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований з календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач у судове засідання з'явився, підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство «Сніжнеантрацит», є юридичною особою, вугледобувним гірничим підприємством, як платник єдиного внеску знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м.Сніжне Донецької області.

Відповідач, Управління Пенсійного фонду України у м. Сніжне Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом № 2464-VI.

Позивачем 15 лютого 2013 року та 15 березня 2013 року подано до управління звіти страхувальника про суми нарахованого єдиного внеску за січень і лютий 2013 року відповідно, в яких самостійно нараховані до сплати суми єдиного внеску у розмірі 9565578 грн. 01 коп. за січень 2013 року і 9287277 грн. 94 коп. за лютий 2013 року.

Відповідачем 6 червня 2013 року прийнято рішення № 575 про застосування фінансових (штрафних) санкцій до підприємства за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 10 % на суму 956 557 грн. 80 коп. і нараховано пеню у розмірі 0,1% суми недоїмки у розмірі 381 853 грн. 91 коп. за несвоєчасну сплату єдиного внеску за січень 2013 року в період з 28 березня 2013 року по 26 квітня 2013 року (арк. справи 6-7).

Відповідачем також 6 червня 2013 року прийнято рішення № 576 до підприємства, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 10 % на суму 928 727 грн. 80 коп. і нарахована пеня у розмірі 0,1% суми недоїмки у розмірі 426 430 грн. 72 коп. за лютий 2013 року в період з 26 квітня 2013 року по 31 травня 2013 року (арк. справи 8-9).

Позивач вказані рішення оскаржував в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та до Пенсійного фонду України. За результатами адміністративного оскарження спірні рішення залишені без змін (арк. справи 10-15). Суть спірних правовідносин полягає у визначені правомірності самостійного перерозподілу Пенсійним фондом сум єдиного внеску підприємства в рахунок погашення недоїмки, штрафів та пені в порядку календарної черговості їх виникнення.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що підприємство є платником єдиного внеску відповідно до вимог Закону № 2464-VI.

Пунктом першим частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною восьмою статті 9 Закону № 2464-VI визначено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Отже, у даному випадку базовим звітним періодом для Державного підприємства «Сніжнеантрацит» є календарний місяць.

За вимогами частини дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 28 березня 2013 року платіжних доручень від 25 березня 2013 року №№422, 443, 488 та від 28 березня 2013 року №1128 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за лютий 2013 року та першу половину березня 2013 року на загальну суму 2616739,33 грн., з яких 7085,81 грн. зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за січень 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 29 березня 2013 року платіжних доручень від 29 березня 2013 року №№515, 531, 538, 38, 1124, 1138, 1139, 1140 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за лютий 2013 року на загальну суму 4514618,39 грн., яка зарахована відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за січень 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 9 квітня 2013 року платіжних доручень від 8 квітня 2013 року №572 та від 9 квітня 2013 року №№ 551, 562 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за березень 2013 року на загальну суму 2162895,31 грн., яка зарахована відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за січень 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 26 квітня 2013 року платіжних доручень від 26 квітня 2013 року №№ 592, 653, 673, 696, 713, 720, 1563, 1562, 1561, 41, 1560 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок із заробітної плати та по лікарняним листам за березень 2013 року на загальну суму 7227066,52 грн., з яких 2880978,50 грн. зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за січень 2013 року, а 3109552,70 грн. - за лютий 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 16 травня 2013 року платіжних доручень від 15 травня 2013 року №№742, 751, 760 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за квітень 2013 року на загальну суму 2282002,63 грн., які зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за лютий 2013 року.

Відповідно до наявного в матеріалах справи проведеного банком 21 травня 2013 року платіжного доручення від 21 травня 2013 року №1926 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за першу половину травня 2013 року на суму 1225,00 грн., які зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за лютий 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 23 травня 2013 року платіжних доручень від 22 травня 2013 року №№809, 803, 794 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за квітень 2013 року на загальну суму 2916054,95 грн., які зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за лютий 2013 року.

Відповідно до наявних в матеріалах справи проведених банком 31 травня 2013 року платіжних доручень від 30 травня 2013 року №№832, 847, 903 та від 31 травня 2013 року №№ 2182, 2166, 2163, 2149, 2148, 2127, 2114, 58 позивачем перераховано до органу Пенсійного фонду України єдиний внесок за квітень 2013 року, першу половину травня 2013 року та по лікарняним листам на загальну суму 4490264,60 грн., з яких 928442,66 грн. зараховані відповідачем в рахунок погашення недоїмки з єдиного внеску за лютий 2013 року.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку відповідачем своїми діями створено поточну заборгованість за січень та лютий 2013 року, і у подальшому кожен поточний місячний платіж, який сплачувався позивачем у повному обсязі, зараховувався в рахунок погашення недоїмки, штрафних санкцій та пені створеної таким чином за попередній місяць, хоча в платіжних документах позивачем зазначалося цільове призначення платежів, внаслідок чого відповідно кожен поточний місяць таким чином, залишався не оплаченим, у тому числі таким чином відповідачем визначена і заборгованість за січень та лютий 2013 року, що стало підставою для прийняття спірних рішень.

Стосовно наявності порушених строків сплати єдиного внеску за січень та лютий 2013 року за переліченими вище платіжними дорученнями, які зараховані відповідачем в рахунок сплати іншого зобов'язання у порядку календарної черговості їх виникнення, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною шостою статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Як вбачається з рішень від 6 червня 2013 року №575 та № 576, правовою підставою для застосування штрафної санкції та нарахування пені, визначена пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини 11 статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Частиною 10 та пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Виходячи з системного аналізу положень 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI визначених відповідачем, як підстава застосування штрафної санкції, при чому колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не визначена правова застосування пені, встановлює відповідальність саме за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. В даному випадку, відповідач застосував штраф та нарахував пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску, визначивши час затримки за рішенням №575 з 28 лютого 2013 року до 26 квітня 2013 року, за рішенням № 576 з 28 березня 2013 року до 31 травня 2013 року.

Колегія суддів вважає, що здійснюючи оплату єдиного внеску за січень 2013 року за переліченими платіжними дорученнями, позивач жодним чином не порушив вимоги строків передбачених частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI та у повному обсязі виконав свої обов'язки щодо своєчасної сплати.

Ті обставини, що відповідач скористався правовою можливістю здійснити зараховування сплачених позивачем коштів в рахунок сплати боргу у порядку календарної черговості їх виникнення, то такі обставини ні яким чином не вказують на те, що позивач порушив строки сплати єдиного внеску за січень 2013 року. Позивач сплатив вчасно, але кошти були перерозподілені, тому вважати, що позивач допустив порушення, за яке відповідач застосував міру відповідальності, правових підстав немає.

Об'єктивна сторона визначена пунктом другим частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, як склад правопорушення за яке встановлюється відповідальність, а питання пов'язане з перерозподілом поточних платежів на попередній період заборгованості, має взагалі різне правове навантаження. Зазначеними положеннями закону, не передбачена можливість при здійсненні перерозподілу сплачених поточних платежів на погашення попередньої наявної заборгованості, вважати також порушенням, як не сплата або несвоєчасна сплата відповідного виду платежу, в даному випадку єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не допустив порушення строків сплати єдиного внеску, за січень 2013 року, а тому у відповідача не було правових підстав притягувати до відповідальності позивача шляхом прийняття рішення про застосування відповідних санкцій від 6 червня 2013 року №575. Стосовно рішення Управління від 6 червня 2013 року колегія суддів вважає, що враховуючи, що підприємство платіжними дорученнями від 29 березня 2013 року №№ 515, 531, 538, 38, 1124, 1138, 1139, 1140 сплатило єдиний внесок за лютий 2013 року у сумі 4514618 грн. 39 коп., чим порушило строк сплати єдиного внеску визначений Законом № 2464-VI на один день, підлягають застосуванню пеня у розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу за вимогами пункту 10 статті 25 Закону № 2464-VI та штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум відповідно до вимог підпункту 7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року №21-5.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що сума штрафу, яка підлягає нарахуванню позивачу складає 451 461 грн. 83 коп., а сума пені - 4514 грн. 61 коп.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджені наявні в матеріалах справи документи та надана правова оцінка, що призвело до помилкового висновку суду першої інстанції стосовно правомірності прийнятих відповідачем рішень.

За вимогами статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вирішуючи спір суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин у справі в порушення положень статті 11, статей 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини першої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 9, 11, 24, 160-163, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сніжнеантрацит» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі № 805/15616/13-а - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі № 805/15616/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Державного підприємства «Сніжнеантрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про визнання неправомірними та скасування рішень від 6 червня 2013 року № 575 і № 576 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області від 6 червня 2013 року № 575 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 1338411 грн. 71 коп., у тому числі штрафу у розмірі 956557 грн. 80 коп. та пені у сумі 381853 грн. 91 коп.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області від 6 червня 2013 року № 576 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині нарахування штрафу у розмірі 477265грн. 97 коп. та пені у сумі 421 916 грн. 11 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини постанови постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 квітня 2014 року. Постанова у повному обсязі складена та підписана у нарадчій кімнаті 28 квітня 2014 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко