Ухвала суду № 38487910, 28.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року справа №805/2149/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією у складі суддів:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенка М.М.

розглянувши у порядку

письмового провадження

апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 17 березня 2014 року (повний текст складений та

підписаний 21 березня 2014 року)

по адміністративній справі № 805/2149/14 (суддя Галатіна О.О.)

за позовом Красноармійської об'єднаної державної податкової

інспекції Головного управління Міндоходів

у Донецькій області

до Державного підприємства «Селидіввугілля»

про надання дозволу на погашення усієї суми

податкового боргу в сумі 624 710 грн. 49 коп. за

рахунок майна платника податків, що перебуває у

податковій заставі, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року з підстав необґрунтованості заявлених вимог відмовлено у задоволенні позову Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі податкова інспекція, позивач у справі) до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі підприємство, відповідач у справі) про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу в сумі 624 710 грн. 49 коп. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (арк. справи 72-74).

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відсутність коштів на рахунках підприємства.

В апеляційній скарзі посилаючись на прийняття судом рішення, яке ґрунтується на обставинах, які не мають відношення до суті позовних вимог, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скаржник просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги податкової інспекції (арк. справи 77-78).

Апеляційний розгляд здійснюється відповідно до пункту 3 частини 1 статті 197 КАС України в порядку письмового провадження. За правилами частини 1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Державне підприємство "Селидіввугілля" є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області 6 червня 2005 року, ідентифікаційний код 33426253, перебуває на податковому обліку у Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління Міндоходів у Донецькій області з 8 червня 2005 року (арк. справи 5, 6, 9).

Позивач на виконання своїх повноважень звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6 036 537 грн. за декларацією з податку на додану вартість від 20 червня 2011 року № 9004232706. Постановою суду від 1 серпня 2011 року у справі 2а/0570/11699/2011 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Позивач посилаючись на несплату податкового боргу відповідачем просить суд надати дозвіл на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків Державного підприємства "Селідіввугілля", що перебуває у податковій заставі.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що регулюється нормами Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За вимогами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 14.1.137. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

За приписами підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України Державна податкова інспекція має право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як зазначалось раніше, за рішенням суду податковою інспекцією стягнуто з підприємства податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 6036537 грн., який на час звернення податковою інспекцією з даним позовом не сплачений підприємством.

Пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За приписами статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.1. статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2. статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3. статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відповідачем проведено опис майна у податкову заставу, про що складено відповідні акти опису майна, які наявні в матеріалах справи (арк. справи 24-29). Активи, майно та майнові права підприємства передані у податкову заставу відповідно до витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 3 червня 2013 року №40841371 (арк. справи 17).

За змістом пункту 95.1. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За приписами пункту 95.3. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що звернення до суду з вимогою про отримання судового дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків повинне бути обґрунтованим відсутністю на розрахункових рахунках такого платника податків грошових коштів.

Проте, з листа позивача від 04 листопада 2013 року за № 1579/10/05-21-18-13 вбачається, що підприємство має 32 відкритих рахунків у банківських установах. Позивачем направлено до банківських установ платіжні вимоги про стягнення податкової заборгованості лише з чотирьох розрахункових рахунків.

З матеріалів справи вбачається, що підприємством приймаються заходи щодо погашення боргу, що підтверджується копіями платіжних доручень від 30 грудня 2013 року № 2877, № 2878, від 28 січня 2014 року № 399, № 400 , від 27 лютого 2014 року № 834, № 862, № 866, які свідчать про сплату податку на додану вартість. Зазначене також підтверджує наявність на інших розрахункових рахунках грошових коштів.

Отже, суд першої інстанції правомірно відмовив податковому органу в наданні дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, оскільки податковий орган не вичерпав всі можливі заходи з погашення податкового боргу відповідача та не довів відсутність у підприємства коштів.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що викладені в позові доводи є не обґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин справи тому апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 11, 24, 94, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 805/2149/14 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі № 805/2149/14 - залишити без змін.

Ухвала постановлена та підписана 28 квітня 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко