Ухвала суду № 38482726, 25.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/672/13-ц Провадження № 22-ц/795/878/2014 Головуючий у I інстанції -Рябота В.І. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Литвиненко І.В.,

при секретарі - Зіньковець О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Григоренко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 28 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, стягнення безпідставно набутих коштів та відшкодування збитків і моральної шкоди, зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» до ОСОБА_3 про стягнення надміру сплачених коштів, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 28 лютого 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" 32630 грн. безпідставно набутих грошові коштів, 326,30 грн. завданих збитків, 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди та вирішено питання судових витрат. В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про стягнення надміру сплачених коштів відмовлено.

В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс", посилаючись на ухвалення рішення з порушенням норм матеріального права, неправильну оцінку доказів та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлений товариством зустрічний позов і відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_3

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про те, що позивач сплатив передбачений умовами договору авансовий платіж, тому мав право на отримання автомобіля у встановлений термін, оскільки не врахував, що ОСОБА_3 не було перераховано обов'язковий лізинговий платіж, що визначений договором як комісія за передачу предмету договору лізингу. Тому висновок суду про те, що ТОВ «Автофінанс» прострочило передачу товару за договором лізингу, а отже понесені позивачем збитки підлягають відшкодуванню, не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга містить посилання на те, що суд не взяв до уваги ту обставину, що транспортний засіб, який позивач мав на меті отримати, значно зріс в ціні після підписання сторонами договору фінансового лізингу, а отже ОСОБА_3 мав сплатити авансовий платіж у більшому розмірі. З урахуванням того, що вказана умова договору виконана не була, тобто авансовий платіж є несплаченим, на користь апелянта підлягає стягненню визначений правочином штраф за дострокове розірвання договору у розмірі 20% від сплачених авансових платежів і відповідно є правомірним неповернення позивачу комісії за організацію договору в розмірі заявленої ним у первісному позові сумі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчасно сплатив обумовлені умовами договору платежі, але у визначений договором строк не отримав предмет лізингу - транспортний засіб, а отже правомірно в односторонньому порядку розірвав укладений договір внаслідок прострочення передачі предмету лізингу і має право на відшкодування збитків, в тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Суд зазначив також, що стороною відповідача не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 було повідомлено про збільшення ціни транспортного засобу та необхідність доплати необхідних платежів.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

По справі встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Автофінанс» 4 червня 2013 року укладено договір фінансового лізингу (а.с. 8-17), за яким лізиногодавець в особі відповідача бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати його у користування лізингоодержувачу в особі позивача на строк та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.3. договору).

Пунктом 1.7. цього договору визначено, що предмет договору передається у користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу (50% від вартості предмету лізингу), комісії за організацію та оформлення договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісії за передачу предмету лізингу (3% від вартості предмету лізингу).

Пунктом 4.1. передбачено, що лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій (лізингодавця) поточний рахунок відповідно до умов договору. У разі затримки строку сплати авансового платежу (не враховуючи право лізингоодержувача виплачувати авансовий платіж протягом 12 місяців) строк поставки предмета лізингу може бути змінено.

У випадку розірвання даного договору (пункт 10.11. договору) лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Предметом лізингу виступив транспортний засіб «Hyundai Santa Fe New 2.2 CRDI Impress» (а.с. 17).

ОСОБА_3 на виконання умов договору до 26 червня 2013 року було сплачено платіж за організацію договору лізингу в сумі 32630 грн. та авансовий платіж в сумі 163150 грн. (а.с. 21-26).

25 листопада 2013 року позивач звернувся до відповідача з проханням повернути сплачені за договором кошти в сумі 163150 грн. (а.с. 54-55), які отримав двома платежами 4 та 5 грудня 2013 року (а.с. 56-57). 19 грудня 2013 року ОСОБА_3 письмово повідомив товариство про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку у зв'язку з простроченням передачі предмету лізингу більше, ніж на 30 днів, та просив повернути сплачені, як комісію за організацію та оформлення договору, кошти в сумі 32630 грн. (а.с. 87) Сторони не заперечували в ході розгляджу справи, що транспортний засіб ОСОБА_3 не передавався.

Положеннями п. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача. Нормами ст. 22 цього закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право відмовитись від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмету лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.

Таким чином, на думку колегії суддів, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що п. 1.7. договору, за яким позивач до отримання транспортного засобу мав сплатити рахунок лізингодавця авансовий платіж (50% від вартості предмету лізингу), комісію за організацію та оформлення договору (10% від вартості предмету лізингу) та комісію за передачу предмету лізингу, суперечить положенням п. 4.1. договору, за яким лізингодавець передає предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 90 робочих днів з дати отримання авансового платежу на свій (лізингодавця) поточний рахунок відповідно до умов договору. З урахуванням наведених вище положень законодавства про захист прав споживачів суд правильно витлумачив двозначні положення цього договору на користь позивача, вказавши, що останній добросовісно здійснив у передбачений правочином термін всі необхідні платежі, але не отримав транспортний засіб у визначений термін.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач прострочив передачу предмету лізингу більше, ніж на 30 днів, а отже ОСОБА_3 має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови, та відшкодування завданої моральної шкоди. При цьому, суд першої інстанції правильно послався на відсутність у апелянта доказів щодо придбання предмету договору фінансового лізингу на час існування між сторонами договірних відносин.

В матеріалах справі відсутні належні докази того, що позивач після підписання договору фінансового лізингу відповідно до положень 12.1., 12.2. договору повідомлявся про збільшення ціни транспортного засобу та необхідність додаткової сплати авансового платежу, а отже правові підстави для висновку про те, що ОСОБА_3 не сплатив у повному обсязі авансовий платіж, а отже має сплатити відповідачу штраф у розмірі 20% від сплачених авансових платежів, відсутні, як і відсутні підстави для задоволення заявленого ТОВ «Автофінанс» зустрічного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи в сукупності, дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення первісного позову та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Сукупність обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм надана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст.ст. 57-66 ЦПК України і доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не містять передбачених законом підстав для скасування вірного по суті рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» - відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: