Рішення № 3847449, 03.06.2009, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 2 - 124/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 червня 2009 року Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді В.О. Шульги, при секретарях М.Ю. Устенко, Т.А. Мірошниченко розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства “Топольок”, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітку за час прогулу та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ПП “Топольок”, третя особа ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_1 просить: визнати незаконним наказ директора ПП “Топольок” ОСОБА_3 № 22 від 17 листопада 2008 року про звільнення ОСОБА_1 за прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити її на роботі на посаді продавця магазину “Топольок” ПП “Топольок”; стягнути з відповідача на її користь не виплачену їй заробітну плату за вересень-листопад 2008 року в сумі 2400 грн. та за 2 дні грудня 2008 року –106,66 грн. а всього 2506,66 грн.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток з час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням за період з 2 грудня 2008 року по 2 квітня 2009 року в сумі 2400 грн.; стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. Позивач ОСОБА_2 просить: визнати незаконним наказ директора ПП “Топольок” ОСОБА_3 , № 22 від 17 листопада 2008 року про звільнення за прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин за п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити її на роботі на посаді завідуючої магазину “Топольок” ПП “Топольок”; стягнути з відповідача на її користь не виплачену їй заробітну плату за вересень-листопад 2008 року в сумі 3000 грн. та за 2 дні грудня 2008 року –90,9 грн. а всього 3090,9 грн.; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток з час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням за період з 2 грудня 2008 року по 2 квітня 2009 року в сумі 4000 грн.; стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала і просила його задоволити. Суду пояснила, що вона працювала в ПП “Топольок” продавцем. 16 листопада 2008 року вона та інші працівники магазину ПП “Топольок” написали заяви про звільнення за власним бажанням і подали їх директору ПП – ОСОБА_3 Але директор сказала, що звільняти їх не буде. Заяви про звільнення вони всі разом відправили поштою, але заяви їм повернулися, так як конверт ніхто не отримав. В заяві дати з якої вона просить її звільнити вона не вказувала. Вони продовжували ходити на роботу і працювати. Магазин торгові операції припинив з 20 листопада, але вони працювали, мили прилавки, прибирали та інш. Від проведення інвентаризації вони відмовлялися так як їм не було надано документів по залишкам товару та інших. Вони ходили на роботу тоді коли їм телефонувала ОСОБА_3 і говорила, щоб вони виходили. Бували випадки, коли вони чекали під магазином, а ОСОБА_3 не приходила і магазин не відкривався. 9 грудня 2009 року їй та іншим працівникам магазину ПП “Топольок” було вручено трудові книжки з записами про звільнення за прогули з 17 листопада 2008 року. Наказів про звільнення їм ніхто під підпис не доводив і взагалі не показував. Наказів які стали підставою для винесення наказу про звільнення їм також не надавали. Прогулів вона не допускала і ніяких пояснень щодо допущення дисциплінарних проступків у неї ніхто на роботі не вимагав. Вони всі зверталися в прокуратуру за захистом і прокурором була порушена кримінальна справа. Її заробіток складав 800 грн. на руки. Підтверджень того, що її заробіток складав 800 грн., у неї, крім показів свідків, немає ніяких. По відомості вона отримувала мінімальну заробітну плату, а різницю їй видавали на руки без обліку, з цих сум вона податків не сплачувала. На роботу вона ходила по графіку – два дні працює, два дні дома. В чому полягає моральна шкода вона не знає, вона просто хвилювалася і ця ситуація на неї впливає негативно. Чому визначений саме такий розмір моральної шкоди вона пояснити не може. Яким чином вона визначила розмір заробітку за час вимушеного прогулу вона пояснити не може. Їй відомо, що ПП “Топольок” в даний час магазин не використовує, торгівлю там здійснює інша особа, але вона все рівно позовні вимоги залишає такими як вказані в позові і просить поновити її на роботі на посаді продавця. Як пояснити ту обставину, що в листопаді 2008 року вона хотіла звільнитися за власним бажанням, а зараз просить поновити її на роботі, вона пояснити не може. Їй зрозумілі вимоги ПКМУ № 100 від 8 лютого 1995 року. Інших доказів вона надавати не бажає.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримала і просила його задоволити. Суду пояснила, що вона працювала в ПП “Топольок”, рахувалася вона завідуючою магазином, але на справді завідуючою не була. 16 листопада 2008 року вона та інші працівники магазину ПП “Топольок” написали заяви про звільнення за власним бажанням і подали їх директору ПП – ОСОБА_3 Але директор сказала, що звільняти їх не буде. Заяви про звільнення вони всі разом відправили поштою, але заяви їм повернулися, так як конверт ніхто не отримав. В заяві дати з якої вона просить її звільнити вона не вказувала. Вони продовжували ходити на роботу і працювати. Магазин торгові операції припинив з 20 листопада, але вони працювали, мили прилавки, прибирали та інш. Від проведення інвентаризації вони відмовлялися так як їм не було надано документів по залишкам товару, акта про останню інвентаризацію та інших. Вони ходили на роботу тоді коли їм телефонувала ОСОБА_3 і говорила, щоб вони виходили. Бували випадки, коли вони чекали під магазином, а ОСОБА_3 не приходила і магазин не відкривався. 2 грудня 2009 року вони припинили ходити на роботу. 9 грудня 2009 року їй та іншим працівникам магазину ПП “Топольок” було вручено трудові книжки з записами про звільнення за прогули з 17 листопада 2008 року. Наказів про звільнення їм ніхто під підпис не доводив і взагалі не показував. Наказів які стали підставою для винесення наказу про звільнення їм також не надавали. Прогулів вона не допускала і ніяких пояснень щодо допущення дисциплінарних проступків у неї ніхто на роботі не вимагав. Вони всі зверталися в прокуратуру за захистом і прокурором була порушена кримінальна справа. Її заробіток складав 1000 грн. на руки. Підтверджень того, що її заробіток складав 1000 грн., у неї, крім показів свідків, немає ніяких. По відомості вона отримувала мінімальну заробітну плату, а різницю їй видавали на руки без обліку, з цих сум вона податків не сплачувала. На роботу вона ходила щодня крім вихідних – неділя і понеділок. Моральна шкода полягає в тому, що вона не могла працевлаштуватися через такий запис у трудовій книжці і ця ситуація на неї впливає негативно. Чому визначений саме такий розмір моральної шкоди вона пояснити не може. Яким чином вона визначила розмір заробітку за час вимушеного прогулу вона пояснити не може. Їй відомо, що ПП “Топольок” в даний час магазин не використовує, торгівлю там здійснює інша особа, але вона все рівно позовні вимоги залишає такими як вказані в позові і просить поновити її на роботі на посаді звідуючої. Як пояснити ту обставину, що в листопаді 2008 року вона хотіла звільнитися за власним бажанням, а зараз просить поновити її на роботі, вона пояснити не може. Їй зрозумілі вимоги ПКМУ № 100 від 8 лютого 1995 року. Інших доказів вона надавати не бажає.

Представник позивачів позов підтримав і просив його задоволити повному обсязі. Суду пояснив, що його довірителів незаконно звільнили з роботи в ПП “Топольок” за прогули. Ніяких документів у підтвердження правомірності звільнення відповідач не надав, що свідчить про визнання ним позову. Він підтримує пояснення позивачів і підтверджує обставини вказані в позовних заявах. Стосовно розрахунку заробітку за час прогулу, його визначали наступним чином - брали заробіток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і множили на кількість місяців протягом якого часу вони не працювали і отримали розмір 2400 та 4000 грн. Йому зрозумілі вимоги ПКМУ № 100 від 8 лютого 1995 року. Іншого розрахунку розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу вони надавати не будуть. Стосовно розміру витрат на правову допомогу то їх розмір складається з вартості складання заяви та підготовки документів і участі у судових засіданнях при розгляді справи. Максимальна межа оплати 40 % мінімальної заробітної плати за годину роботи.

Представник відповідача і він же представник третьої особи в судовому засіданні позов не визнав і просив відмовити в його задоволенні. Суду пояснив, що він не був очевидцем тих подій і на деякі питання просто не може дати відповіді, а інше йому відомо з пояснень директора ПП “Топольок” - ОСОБА_3 Стосовно обставин справи йому відомо, що позивачі допустили прогули за що і були звільнені. Доказів того, що були допущені прогули, крім тих що є у справі у нього не має, так як вся документація була вилучена в ході розслідування кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 Всі накази їм до відому доводилися, але через конфліктну ситуацію з директором вони відмовилися підписувати їх. Від пояснень щодо дисциплінарних проступків вони відмовилися. На роботу вони ходили до 30 жовтня 2008 року. Він визнає ту обставину, що в наказах, на які мається посилання в наказі про звільнення, вказівки на прогули не має, в одному наказі мається вказівка, що вони повинні приступити до виконання службових обов'язків. Позивачів було звільнено за прогули тому, що в ПП “Топольок” не було нормального юриста. Що стосується видачі трудових книжок, то власник не повинен бігати за працівниками, щоб вручити їм трудові книжки. Все це трапилося через те, що вони відмовилися проводити інвентаризацію.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є потерпілою по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 Вона працювала в ПП “Топольок” як і позивачі. Вона, як і інші працівники подавала заяву про звільнення. Всі вони увесь час ходили на роботу. Прогулів ніхто не допускав. Торгівля припинилася з 22 листопада 2008 року. Їй відомо, що заробіток ОСОБА_5 становив 800 грн. щомісячно, а заробіток ОСОБА_2 складав 1000 грн. По відомості їм платили менше, а різницю видавали просто на руки. Ці обставини їй відомі так як вони всі разом працювали. Трудові книжки їм всім вручили 9 грудня 2008 року. Ніякі накази про звільнення їм до відому не доводили. Інші накази вони також не підписували.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є потерпілою по кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_3 Вона працювала в ПП “Топольок” як і позивачі. Вона, як і інші працівники подавала заяву про звільнення. Всі вони увесь час ходили на роботу. Прогулів ніхто не допускав. Торгівля припинилася з 22 листопада 2008 року. Їй відомо, що заробіток ОСОБА_5 становив 800 грн. щомісячно, а заробіток ОСОБА_2 складав 1000 грн. По відомості їм платили менше, а різницю видавали просто на руки. Ці обставини їй відомі так як вони всі разом працювали. Трудові книжки їм всім вручили 9 грудня 2008 року. Ніякі накази про звільнення їм до відому не доводили. Інші накази вони також не підписували.

Допитана в якості свідка Шевченко Н.М. суду пояснила, що вона двоюрідна сестра ОСОБА_3 Вона працювала в ПП “Топольок” як і позивачі, але була зареєстрована приватним підприємцем. Так хотіла ОСОБА_3 Всі вони увесь час ходили на роботу. Прогулів ніхто не допускав. Торгівля припинилася з 22 листопада 2008 року. Їй відомо, що заробіток ОСОБА_5 становив 800 грн. щомісячно, а заробіток ОСОБА_2 складав 1000 грн. По відомості їм платили менше, а різницю видавали просто на руки. Ці обставини їй відомі так як вони всі разом працювали. Трудові книжки позивачам вручили 9 грудня 2008 року.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідка, дослідивши докази зібрані у справі суд дійшов висновку, що між сторонами склалися спірні трудові правовідносини щодо звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Згідно п 4) ч. 1 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Статтею 47 КЗпПУ визначено, що власник, або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно ч. 1 ст. 115 КЗпПУ заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць…

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпПУ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення…

Відповідно ч. 1, ч. 3 ст. 149 КЗпПУ до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно ст. 235 КЗпПУ у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу…

Статтею 2371 Кодексу законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

З матеріалів справи встановлено, що директором ПП “Топольок” ОСОБА_3 винесено наказ № 22 а, датований 17 листопада 2008 року, в якому вказано : “Згідно наказу № 20 від 30.10.2008 р., наказу № 21 від 01.11.2008 р. звільнити ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 по ст. 40 п.4 КЗпП України”. Вказане підтверджено копією наказу і визнано сторонами. Даних про вручення наказу про звільнення позивачам немає.

В наказі № 20 від 30 жовтня 2008 року вказано: “Згідно ст. 41 п.2.винних дій працівників, які безпосередньо обслуговують грошові і товарні цінності по магазину, невиконання своїх службових обов'язків, не надання бухгалтеру і директору документів, що дають підстави для втрати довіри до них з боку власника : наказую: ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 надати відпустку без збереження заробітної плати з 1 по 31 жовтня 2008 року в зв'язку з доведенням до скрутного фінансового стану підприємства із-за халатного відношення до виконання своїх обов'язків, та до виявлення обставин і проведення інвентаризації”. Вказане підтверджено копією наказу. В наказі також маються відмітки про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 відмовилися від підпису.

В наказі № 21 від 1 листопада 2008 року вказано, що згідно наказу № 20 від 30.10.2008 року ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 приступити до виконання своїх службових обов'язків з 1 листопада 2008 року та провести інвентаризацію грошових та матеріальних цінностей до 10.11.2008 року. Вказане підтверджено копією наказу. В наказі також маються відмітки про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 відмовилися від підпису.

З відомості на видачу зарплати за серпень 2008 року вбачається, що заробіток ОСОБА_2 становить 497,99 грн., а заробіток ОСОБА_1 становить 482,49 грн.

З відомості на видачу зарплати за вересень 2008 року вбачається, що заробіток ОСОБА_2 становить 500,34 грн., а заробіток ОСОБА_1 становить 483,85 грн. Їх підписи про отримання заробітної плати у відомості відсутні.

При вирішенні спору в частині визнання незаконним наказу про звільнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з роботи та поновленні їх на роботі суд виходить з того, що при звільненні за прогул має бути підтвердження відсутності працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня (акт, доповідна чи інше). В даному випадку позивачами доведено відсутність з їх боку таких дисциплінарних проступків як прогул, в той же час відповідач, всупереч вимог ст. 60 ЦПК України не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень проти позову. Посилання представника відповідача на відсутність можливості надати відповідні докази через вилучення документації в ході розгляду кримінальної справи, суд не бере до уваги, так як кримінальна справа була оглянута в судовому засіданні і доказів у підтвердження прогулів з боку позивачів, крім спірного наказу, добуто не було. Даних про вручення позивачам відповідачем наказу про звільнення у справі немає.

При вирішенні спору в частині стягнення заробітної плати за вересень –листопад та 2 дні грудня 2008 року, суд вважає, що стягненню підлягає заробітна плата за період з вересня по 17 листопада 2008 року. Такий висновок базується на тому, що позивачі були звільнені з роботи з 17 листопада 2008 року і факт вручення їм трудових книжок 9 грудня 2008 року не може судом розцінюватися як доказ того, що позивачі з 18 листопада по 2 грудня 2009 року перебували в трудових відносинах з відповідачем. Твердження позивачів і свідків з цього приводу суд оцінює критично з тих підстав, що всі вони пояснювали, що торгівля в магазині припинилася після 20 листопада 2008 року і вони виходили на роботу по дзвінку директора, а не за графіком виходу. Крім цього, свідчення допитаних свідків в цій частині суд не бере до уваги через їх зацікавленість.

Розмір заробітку за період з вересня по 17 листопада 2008 року суд визначає виходячи з фактичних доказів що маються у справі – відомостей на видачу зарплати за 2008 рік і вважає доведеним розмір заробітної плати позивача ОСОБА_1 – 483,85 грн. за місяць, а позивача ОСОБА_2 500,34 грн. Виходячи з чого суд визначає, що за час з вересня по 17 листопада 2008 року ОСОБА_1 не виплачено 1238,39 грн. заробітної плати, а ОСОБА_7 за цей же період не виплачено1284,2 грн. заробітної плати. Твердження позивачів про більший розмір заробітної плати суд оцінює критично, так як позивачі не сплачували з сум отриманих ними поза відомістю податків та інших платежів, які слід сплачувати із заробітної плати. Покази свідків в частині розміру заробітку позивачів суд до уваги при прийнятті рішення не бере і в його основу не покладає з тих підстав, що їх свідчення спростовуються доказами зібраними у справі і зацікавленості свідків.

Керуючись постановою КМ України № 100 від 8 лютого 1995 року, суд визначає розмір оплати за час вимушеного прогулу за період з 18 листопада 2008 року по 2 квітня 2009 року позивачу ОСОБА_1 в сумі 2145,84 грн., а позивачу ОСОБА_2 в сумі 2218,18 грн. Такий розмір визначений шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів в період вимушеного прогулу в межах заявлених позовних вимог з 17 листопада 2008 року по 2 квітня 2009 року. Середньоденний заробіток позивачів суд визначає із суми фактичного заробітку, який встановлений судом і підтверджений належними і допустимими доказами.

Враховуючи всі обставини справи суд дійшов висновку, що діями ПП “Топольок” позивачам – ОСОБА_1 і ОСОБА_2 завдана моральна шкода, так як порушення їх законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від них додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення законних прав позивачів полягає у неправомірному звільненні та невиплаті заробітної плати. Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, яких зазнали позивачі, кожен зокрема, обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в сумі по 100 грн. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 В решті вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди на думку суду необґрунтовані і недоведені.

Відповідно ст. 88 ЦПК України, враховуючи що спір виник з вини відповідача, з нього, на користь позивачів підлягають стягненню судові витрати в фактично понесених і підтверджених розмірах. До такого висновку суд приходить виходячи з тих обставин, що позивачі сплатити по 1500 грн. за правову допомогу. Суд вважає, що 1500 гривень витрат на правову допомогу заявлених кожним позивачем до стягнення, є розумним розміром. При цьому суд враховує ступінь складності справи, обсяг та зміст позовної заяви, кількість позовних вимог і їх обґрунтування, обсяг наданих доказів та участь представника в судових засіданнях при розгляді справи: з 8 години 10 хвилин до 11 години 12 хвилин 14 квітня 2009 року; з 13 години 20 хвилин до 17 години 15 хвилин 2 червня 2009 року.

Крім цього, з огляду на звільнення позивачів від сплати судових витрат при зверненні до суду у справах такої категорії, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судовий збір та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись п.4) ч. 1 ст.40, ст.ст. 115,116, 235, 2371 КЗпПУ, ст. ст. 10, 11, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 216, 292, 294, 296 ЦПК України, -span>

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до приватного підприємства “Топольок”, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі і стягнення заробітку за час прогулу та моральної шкоди задоволити частково.

Визнати незаконним наказ директора приватного підприємства “Топольок” ОСОБА_3 № 22 а від 17 листопада 2008 року про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за прогул ( в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин за п. 4 ) ст. 40 КЗпП України./span>

Поновити ОСОБА_1 як незаконно звільнену на роботі на посаді продавця магазину “Топольок” приватного підприємства “Топольок”.

Поновити Комягіну Наталію Олексіївну як незаконно звільнену на роботі на посаді завідуючої магазином “Топольок” приватного підприємства “Топольок”.

Стягнути з приватного підприємства “Топольок” на користь ОСОБА_1 не виплачену їй заробітну плату за період з вересня по 17 листопада 2008 року в сумі одна тисяча двісті тридцять вісім гривень тридцять де'вять копійок (1238,39 грн.), та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі дві тисячі сто сорок п'ять гривень вісімдесят чотири копійки (2145,84 грн.), сто (100) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та тисячу п'ятсот (1500) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з приватного підприємства “Топольок” на користь ОСОБА_2 не виплачену їй заробітну плату за період з вересня по 17 листопада 2008 року в сумі одна тисяча двісті вісімдесят чотири гривні двадцять копійок (1284,2 грн.) та середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі дві тисячі двісті вісімнадцять гривень вісімнадцять копійок (2218,18 грн.), сто (100) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та тисячу п'ятсот (1500) гривень витрат на правову допомогу.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з приватного підприємства “Топольок” на користь держави судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі шістдесят вісім гривень (68 грн.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі тридцять гривень (30 грн.).

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи перерахувати – р/р 31217259700011, МФО 837013, Банк ГУДК в Сумській обл., код ОКПО 23635184, отримувач коштів м.Ромни 22050000; судовий збір слід сплачувати - р/р 31412537700011, МФО 837013, Банк УДК в Сумській обл., код платежу 22090100, одержувач місцевий бюджет м.Ромни.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя... підпис.

Копія вірна:

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В.О. ШУЛЬГА