Рішення № 38474323, 28.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.04.14 Справа № 904/1973/14

За позовом Прокурора Жовтневого району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення у розмірі 16 570,84 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Пономаренко А.Є - посвідчення № 023761 від 20.12.13

від позивача: Цвіркун С.О. - представник за дов. № 12 від 20.12.13

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі виконавчого Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережал" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 15651, 68 грн., пені у сумі 225, 84 грн., збитків від інфляції у розмірі 195, 61 грн. та трьох відсотків річних у сумі 497, 71 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії по договору на відпуск теплової енергії на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 5899 від 01.09.2008.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 28.04.2014.

Представник Криворізької міської ради у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною у позовній заяві, оскільки поштовий конверт (арк. с. 39) з ухвалою суду, яка направлялась на адресу відповідача, повернувся з поштовою відміткою: «за закінченням строку зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.04.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач, постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач, споживач) був укладений договір про відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пари № 5899 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію у виді гарячої води на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і у виді пари на технологічні потреби, а споживач оплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами(цінами) в строки, передбачені цим договором.

Постачальник постачає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці № 2, зокрема, за адресою АДРЕСА_1 (п. 1.3 договору, таблиця № 2).

Згідно з п. 2.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться відповідно до приладів обліку чи розрахунковим способом у разі їх відсутності.

Тариф теплової енергії передбачено у постанові НКРРКП України №119 від 30.09.2011 "Про встановлення тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", що складає 793, 20 грн. за 1 Гкал. (без ПДВ) (арк. с. 36).

Оплата за відпущену теплову енергію проводиться споживачем щомісячно, самостійно, в грошовій формі, і іншими формами розрахунку за згодою сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження припинити повністю чи обмежити частково подачу теплової енергії споживачу (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.4 договору споживач здійснює передплату в грошовій формі, в розмірі 75% планового місячного споживання в строк до 20-го числа кожного місяця.

Розділом 4 передбачено умови теплопостачання, а саме користування тепловою енергією допускається за наявності договору між постачальником і споживачем. Невід'ємними частинами договору є додатки (таблиця № 1 і № 2, акти межі розподілу).

Теплова енергія відпускається споживачеві в кількості відповідно даних таблиці № 2, у виді гарячої води і (чи) пари на такі потреби: опалення і вентиляцію (період опалювального сезону), гаряче водопостачання (протягом року, за виключенням ремонтного періоду), технологічні потреби, кондиціонування повітря.

Подача теплоносія проводиться після отримання споживачем актів про промивання, гідро випробування і готовності системи теплоспоживання до прийняття теплоносія.

Даний договір діє з 01 вересня 2008 до 01 вересня 2009 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не буде заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору чи його перегляду. При заяві однієї зі сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача договір може бути розірваний. За наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості (п. 6.1 договору).

Оскільки у матеріалах справи відсутнє звернення однієї із сторін про розірвання спірного договору, господарський суд вважає даний договір чинним.

Позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу теплову енергію, що підтверджується актами про відключення та включення центрального опалення, зокрема, за адресою АДРЕСА_1 (арк. с. 30-32) та виставив відповідачу рахунки-фактури за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року на загальну суму 15951, 68 грн., які були одержані відповідачем відповідно до реєстрів рахунків (арк. с. 13-24).

Відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у розмірі 300 грн., що підтверджується банківською випискою (арк. с. 49).

Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у розмірі 15651, 68 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відповідно до частин 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперчено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків-фактур та не надано доказів її оплати на суму 15651, 68 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 15651, 68 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 225, 84 грн. за період з 15.04.2013 по 15.11.2013.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Якщо споживач є суб'єктом іншого сектора господарювання економіки і не здійснив оплату за відпущену теплову енергію в строк, встановлений п. 3.1. договору, він несе відповідальність у відповідності з п.п. 4-7 ст. 231 ГК України і Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96 - ВР від 22.11.1996 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати (п. 3.3 договору).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю в сумі 225, 84 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані інфляційні втрати в сумі 195, 61 грн. та три відсотки річних у сумі 497, 71 грн. за період з 15.11.2012 по 07.03.2014.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, задовольняє дані вимоги у повному обсязі, а саме інфляційні втрати у розмірі 195, 61 грн. та три відсотки річних у сумі 497, 71 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України, у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 15651, 68 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот п'ятдесят одна грн. 68 к.), пеню у сумі 225, 84 грн. (двісті двадцять п'ять грн. 84 к.), три відсотки річних у розмірі 497, 71 грн. (чотириста дев'яносто сім грн.71 к.) та інфляційні втрати у сумі 195, 61 грн. (сто дев'яносто п'ять грн. 61 к.).

Стягнути з особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн.) витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 30.04.2014

Суддя В.І. Ярошенко