Рішення № 38474328, 29.04.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.04.14р. Справа № 904/1106/14

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка, с. Софіївка, Черкаський район, Черкаська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 77 651,82 грн. за договором купівлі-продажу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Бондик Є.В.

Представники:

Від позивача: Паламарчук О.М., довіреність № б/н від 22.10.2012 р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 407 від 12.03.2014 р.

СУТЬ СПОРУ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ім. Шевченка звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 69 000,00 грн., штрафу - 6 900,00 грн., інфляційних - 901,14 грн., 3% річних - 850,68 грн. за договором купівлі-продажу № 7196 від 27.11.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань щодо розрахунку за поставлений товар.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, у відзиві на позов зазначив, що жодної заборгованості у нього перед позивачем не має, більш того, виходячи з суми поставленої позивачем продукції, зазначеній у позові, існує переплата відповідача у сумі 468 000,00 грн. Також відповідач зазначає, що відповідно до наданих позивачем банківських виписок, грошові кошти по сплаті товару поставленого відповідно до видаткових накладних № 2666 від 17.09.2013р. на суму 34 500,00 грн. та № 2667 від 17.09.2013р. на суму 34 500,00 грн. були зараховані на рахунок позивача 17.09.2013р. (58 300,00 грн., 9 600,00 грн.) та 18.09.2013р. (1 100,00 грн.). Також, в підтвердження оплати, відповідач надав платіжні доручення та квитанції про оплату товару у 2012р. (а.с. 141-158).

В судовому засіданні 17.03.2014р. оголошувалась перерва до 15.04.2014р., 15.04.2014р. оголошувалась перерва до 29.04.2014р.

Ухвалою суду від 15.04.2014р. строк розгляду справи продовжено до 09.05.2014р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не подавалось.

У судовому засіданні 29.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2012р. Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ім.. Шевченка (далі - Позивач, Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 7196 (далі - Договір).

В порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця «Блоки грибного міцелію пророщені» (далі - Продукція), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується оплатити й прийняти продукцію (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов п. 1.2. Договору продукція за цим договором поставляється Покупцю, в кількості, обсязі та строки відповідно до заявок поданих Покупцем.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що кількість товару повинна відповідати кількості вказаній в супровідних документах. Кожна партія товару супроводжується видатковою, податковою накладною.

Згідно п.п. 3.1., 3.1.1. Договору Покупець зобов'язується здійснити оплату продукції, згідно умов цього договору.

В випадку отримання листа - претензії від Покупця, Продавець повинен в 5 денний термін направити фахівця для з'ясування причин та кількості неякісного компосту. Після чого скласти акт присутності Покупця за підписами обох сторін, де буде зафіксовано суть проблеми. Рішення по остаточній кількості та графіку погашення рекламації з урахуванням побажань обох сторін приймає спеціалізована комісія Продавця.

У відповідності до п. 4.1. Договору поставка продукції здійснюється партіями згідно прийнятої до виконання заявки Покупця.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2013р., а в частині розрахунків за договором до повної оплати за поставлену продукцію та сплати неустойки.

Позивач у позовній заяві зазначає, що ним умови договору виконано у повному обсязі та поставлено Відповідачу товар на загальну суму 1 675 500,00 грн. згідно видаткових-накладних (а.с. 42-90), які підписані повноважним представником відповідача без заперечень та скріплені печатками сторін.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1 573 50,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 92-132).

16.09.2013р. згідно накладної № 1 та акту (а.с. 91, 133), Відповідачем здійснено повернення Позивачеві продукції на суму 33 000,00 грн.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію склала 69 000,00 грн., на підставі чого Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд прийшов до висновку про задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, що склалися між сторонами, є правовідносинами поставки, які регулюються нормами законодавства про поставку товару в тому числі параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів п. 5.1. Договору Покупець здійснює оплату вартості продукції, що поставляється за цим договором наступним чином: - передплата 100% від вартості кожної замовленої партії продукції протягом однієї доби, до моменту відвантаження продукції, на підставі виставлених рахунків. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий Продавця.

Позивач доказів виставлення Відповідачу рахунків не надав.

Однак, хоча п. 5.1. Договору передбачено оплату товару на підставі виставлених рахунків, але, відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відсутність рахунків не є обставиною, яка звільняє Відповідача від обов'язку оплатити отриманий товар, оскільки разом з товаром Відповідачем отримані видаткові накладні, в яких визначено вартість отриманого товару (а.с.42-90).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про Документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. № 01-06/928/1012).

Зазначений висновок також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 21.04.2011р. у справі 9/252-10.

Крім того, слід зазначити, що рахунок є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку оплатити у визначений договором строк отриманий товар.

Так, відповідно до наданих позивачем видаткових накладних, ним поставлено відповідачу товар на суму1 675500,00 грн.

Згідно наданих банківських виписок відповідачем оплачено за отриманий по Договору товар на суму 1 573 500,00 грн.

16.09.2013р. згідно накладної № 1 та Акту, відповідачем здійснено повернення позивачу товару на суму 33 000грн.

Отже, станом на дату розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 69 000,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 69 000,00 грн. не спростовані відповідачем належними доказами, є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача суму інфляційних втрат - 901,14 грн., 3% річних - 850,68 грн. за період 18.09.2013р. по 14.02.2014р. та 10% штрафу - 6 900,00 грн., які нараховані за видатковими накладними № 2666 на суму 34 500,00 грн. та № 2667 на суму 34 500,00 грн. від 17.09.2013р. (на загальну суму 69 000,00 грн.)

Однак, як встановлено матеріалами справи та наданими сторонами документами, Позивачем Відповідачеві 13.09.2013р. виставлений рахунок № 604 (а.с. 186), який оплачений Відповідачем 17.09.2013р. та 18.09.2013р., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 131, 132).

Тобто, оплата по рахунку відповідачем здійснена відповідно до приписів п. 5.1 Договору, протягом однієї доби, до моменту відвантаження товару.

Отже, у Позивача не виникло право на нарахування Відповідачу 10% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати за видатковими накладними № 2666 та 2667 від 17.08.2013р.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10% штрафу - 6 900,00 грн., 3 % річних - 850,68 грн. та інфляційних втрат - 901,14 грн. слід відмовити.

Заперечення відповідача відносно переплати в розмірі 468 000,00 грн. за отриманий товар судом не приймаються, оскільки відповідач надав суду платіжні документи, які містять посилання на рахунки за 2012р. (а.с.141-158).Позивач же стягує заборгованість за товар, поставлений у 2013р.

З врахуванням того, що відповідач ані оплачені рахунки, ані видаткові накладні, за якими ним отримано товар у 2012р., суду не надав, у суду відсутні підстави вважати сплачену відповідачем суму, як переплату по Договору.

Крім того, відповідач не позбавлений права стягнути з позивача зайво сплачені грошові кошти в установленому законом порядку.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягнення з відповідача суми основного боргу - 69 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50054, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім.. Шевченка (19610, Черкаська область, Черкаський район, с. Софіївка, вул. Шевченка, 39, код ЄДРПОУ 03793419) суму основного боргу у розмірі 69 000,00 грн. (шістдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.); витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 623,44 грн. (одна тисяча шістсот двадцять три грн. 44 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 30.04.2014р.