Ухвала суду № 38469274, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2014 року м. Київ К/800/29831/13

К/800/30020/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року

у справі № 2а/0570/10523/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі також -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (надалі також - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 1 серпня 2012 року №0000441510/133221/10/15-17/1-1/00191129.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0570/10523/2012 задоволений адміністративний позов ПАТ «ММК імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку ДПС: скасоване податкове повідомлення - рішення відповідача №0000441510/13322/10/15-17/1-1/00191129 про відмову позивачу у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 368 588 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2146 грн. та витрати на проведення судової експертизи у сумі 28 669,30 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/10523/2012 залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року по адміністративній справі № 2а/0570/10523/2012 залишено без змін.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій просить змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи в розмірі 2866,9 грн. та стягнути з Державного бюджету України витати на проведення судової експертизи в розмірі 85000 грн.

ДПІ в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року і прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою відмови у наданні позивачу бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за травень 2012 року на суму 368 588 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки від 10 липня 2012 року № 225/15-17/1-1-00191129, про порушення позивачем вимог підпунктів 200.3, 200.4 статті 200 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України, тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за травень 2012 року на суму 368 588 грн. у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено факт сплати частини залишку від'ємного значення податку за квітень 2012 року у сумі 368 588 грн.

Такий висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивачем не підтверджено наданими під час перевірки документами (випискою банку) факту сплати частини від'ємного значення податку постачальникам товарів/послуг у попередніх звітних (податкових) періодах.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Наведена норма свідчить про неможливість використання податковим органом при проведенні камеральної перевірки документів, які не додавалися до податкових декларацій.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, про безпідставність тверджень відповідача в акті перевірки про не підтвердження позивачем банківськими виписками фактичної сплати від'ємного значення ПДВ за квітень 2012 року у сумі 368 588 грн., оскільки позивач не надавав та не повинний був їх надавати, а відповідач - піддавати їх аналізу та робити на підставі нього висновки.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.3 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За змістом пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З аналізу наведеної норми слідує, що право на податковий кредит виникає не тільки у разі постачання товарів/послуг, а і у разі попередньої оплати товарів/послуг. Тобто податковий кредит, а тому й від'ємне значення податку, можуть бути сформовані за наслідками операцій з попередньої оплати товарів (авансів).

При цьому бюджетному відшкодуванню буде підлягати частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг. У разі здійснення попередньої оплати у платника ПДВ виникає право сформувати податковий кредит, та одночасно відбувається сплата отримувачем товарів/послуг суми податку постачальникам таких товарів/послуг.

Встановлення наявності факту постачання у цьому разі не має значення, оскільки таке постачання буде другою подією у порівнянні з передплатою (пункт198.2 статті198 ПК України) та не буде стосуватися сплати податку (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що посилання відповідача щодо виникнення права на бюджетне відшкодування за умови оплати вже одержаного товару (одночасного настання умов щодо одержання та оплати товару) не узгоджуються з правилами виникнення права на податковий кредит (пункту 198.2 статті 198 ПК України).

З метою перевірки доводів позивача про наявність факту оплати у попередніх звітних періодах заявленого до відшкодування від'ємного значення податку, у тому числі на суму 368 587 грн. за господарськими відносинами з ТОВ «Тондо», ТОВ «Веста Сервіс», ТОВ «Нафта-Сінтез Термінал», ТОВ «Донбас-Белаз-Сервіс», ТОВ «Проммегасервіс» була призначена судово-економічна експертиза, в якій перед експертом поставлене питання: «Чи підтверджується документально висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, викладені у акті перевірки №225/15-17/1-1-00191129 від 10.04.2012 р.?».

Щодо даного питання у висновку від 12 березня 2013 року №165/24 судовий експерт зазначив, що висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби, викладені у акті перевірки від 10 квітня 2012 року №225/15-17/1-1-00191129, є документально необґрунтованими. При цьому експертом суцільним порядком досліджувалися платіжні документи, що підтверджують факт сплати позивачем сум ПДВ, податкові накладні та інші документи, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит.

За таких обставин, висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 200.3, 200.4 статті 200 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не знайшли свого підтвердження в ході розгляду адміністративної справи.

Щодо судових витрат за проведення судової економічної експертизи, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 22 листопада 2012 року №32245 позивачем сплачено за проведення експертизи 85 000 грн. без ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з частиною 5 статті 92 КАС України граничний розмір витрат на проведення експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року №590 встановлено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у адміністративних справах, не можуть перевищувати нормативну вартість проведення відповідних видів судової експертизи у науково-дослідних установах Мін'юсту.

Експертом надана калькуляція вартості проведеного у даній справі експертного дослідження, з якої вбачаються кількість витраченого ним часу (389 годин) та ступінь складності дослідження (складне).

Відповідно до чинного на момент визначення вартості експертизи та її оплати наказу Міністерства юстиції України №172/5 від 30 січня 2012 року нормативна вартість однієї експертогодини вказаної складності становить 73,70 грн. без ПДВ. Виходячи з цього нормативна вартість проведення судової експертизи у даній справі складає 28 669,30 грн. (389 годин х 73,70 грн.).

За таких обставин, з урахуванням наведеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме такою сумою 28 669,30 грн. обмежена вартість проведеної судової експертизи, що підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційні скарги необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби та Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 5 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко