Ухвала суду № 38469270, 27.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2014 р. м. Київ К/800/45061/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський комбінат хлібопродуктів" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року

у справі № 812/2695/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лутугинський комбінат хлібопродуктів"

до Державної податкової інспекції у Лутугинському районі Луганської

області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лутугінський комбінат хлібопродуктів» (надалі також - ТОВ «Лутугинський КХП», позивач) звернулось до суду з адмінстраиним позовом до Державної податкової інспекції у Лутугінському районі Луганської області Державної податкової служби (надалі також - ДПІ у Лутугінському районі Луганської області ДПС, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000061501.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року у справі № 812/2695/13-а залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року - без змін.

Позивач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою для донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69090 грн., на підставі податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки відповідача, викладені в акті камеральної перевірки від 20 грудня 2012 року № 234/1501/32441328 про порушення позивачем вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 46060,00 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, згідно висновків акту перевірки від 14 листопада 2012 року № 260/1501/32441328, позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість у серпні 2012 року в розмірі 91783 податку на додану вартість у серпні 2012 року на 91783 грн., в результаті чого актом від 20 листопада 2012 року №197/1501/32441328 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2012 року встановлено: завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на 91783 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) на 67666 грн.; заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного (звітного) податкового періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) на 24117 грн.

Так, згідно висновків відповідача, результати вищевказаних перевірок вплинули на розрахунки позивача з бюджетом за жовтень, оскільки останнім до рядка 21 декларації за жовтень 2012 року включено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі 67666 грн. Зазначений показник, згідно висновків відповідача, з якими погодилися суди попередніх інстанцій, виник у зв'язку з використанням ТОВ «Лутугинський КХП» при розрахунках з бюджетом за звітний період безпідставно завищеного від'ємного значення у декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зробили висновок, що відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення - рішення від 11 січня 2012 року № 0000061501, а дії відповідача щодо проведення перевірки відповідають нормам Податкового кодексу України, оскільки позивачем допущено порушення вимог чинного законодавства.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України не може погодитися із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними та такими, що зроблені без дотримання принципу офіційного засування всіх обставин, що мають значення для розгляду справи, а, відтак, вказані судові рішення не відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що визначені положеннями статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

У справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3 частина3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, що прийняті на підставі актів перевірок від 14 листопада 2012 року № 260/1501/32441328 та від 20 листопада 2012 року №197/1501/32441328, на час прийняття оскаржуваного у вказаній адміністративній справі рішення, були неузгодженими, оскільки оскаржені платником в порядку пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, а на момент складення акта від 20 грудня 2012 року № 234/1501/32441328 та винесення податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2013 року №0000061501 судове рішення не прийнято.

Згідно із підпунктами 2, 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Аналогічні вимоги визначені статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України для ухвали суду апеляційної інстанції.

Проте, судами не надана оцінка вказаним доводам щодо неузгодженості податкових зобов'язань на момент проведення перевірки.

Згідно з частиною 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій не було встановлено всіх важливих обставин справи, що призвело до не обґрунтованих належним чином висновків щодо прав і обов'язків сторін у даному спорі, а також те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 9 серпня 2013 року скасувати.

Справу № 812/2695/13-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко