Ухвала суду № 38466733, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13938/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Сліпченко Л.В., представника відповідача - Мильнікової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна сервісна компанія «Україна» звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2013р. № 0015061520.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. Свої вимоги відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 травня 2013 року державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведена камеральна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2013 року, за результатами якої складено Акт від 27 травня 2013 року № 2896/1373-6971905.

В ході перевірки встановлено, що є відсутніми звітні документи - додаток 8 до декларації з ПДВ за квітень 2013 року та доповнення за довільною формою з підтверджуючими документами.

На цій підставі податковим органом визначено завищення податкового кредиту позивачем на суму 73 645 гривні.

Позивач, не погоджуючись з твердженнями, зазначеними в Акті камеральної перевірки, направив відповідачу заперечення до Акту камеральної перевірки, у відповіді на які відповідач погоджується, що додаток № 8 та доповнення за довільною формою з підтверджуючими документами отримані та прийняті податковим органом, але надіслані позивачем з порушенням граничних строків подання податкової звітності.

На підставі подання вказаних звітних документів з порушенням граничного строку (після 20 травня 2013 року), заперечення до акту камеральної перевірки №2896/15/36971905 від 27.05.2013року залишено без задоволення.

13 червня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013 року № НОМЕР_1 про нарахування позивачу грошового зобов'язання в сумі 86 929 гривень, в тому числі податку на додану вартість в сумі 69 543,0 грн. та штрафних санкцій в сумі 17 386,00 грн.

Вважаючи вказане рішення податкового органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним і підлягає скасуванню як протиправне.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пп. 49.18.1. п. 49.18. ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема: календарному місяцю (у тому числі, в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно з пп. 47.1.1. Кодексу відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Відповідно до Наказу ДПА України від 14.06.2012р. № 516 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України при отриманні документів податкової звітності, яка подається платниками податків з порушенням граничних термінів, такі документи приймаються, реєструються та обробляються згідно із загальними правилами, зазначеними у Методичних рекомендаціях, як для документів податкової звітності, поданої вчасно.

Рішення щодо застосування фінансових санкцій до платників податків за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності приймаються керівником ОДПС та оформлюються підрозділами оподаткування юридичних та фізичних осіб за результатами камеральної перевірки податкової звітності згідно з п. 76.1 ст. 76 Кодексу та реєстрами неподаної та невчасно поданої звітності після їх аналізу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідно по Податкового кодексу за таке порушення передбачена відповідальність, визначена в ст. 120 Податкового кодексу України, відповідно до якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення керувався пп. 54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, яким встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Проте, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на пп. 54.3.3 Податкового кодексу є необґрунтованим, оскільки безпосередньо посадові особи юридичної особи несуть відповідальність за нарахування сум податкових зобов'язань податків та зборів, зокрема податку на додану вартість, а контролюючий орган перевіряє таке нарахування в порядку документальної перевірки.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, з огляду на викладене, відповідач мав право на застосування фінансових санкцій за порушення граничних строків подання податкової звітності, а не на встановлення завищення податкового кредиту за таке порушення.

Так, як було вище зазначено, у позивача відповідно до Акту камеральної перевірки відсутні документи (Додаток 8 до декларації з ПДВ за квітень 2013 року) та копії документів, що засвідчують факт сплати чи придбання товарів, робіт, послуг).

Проте, у листі від 12 червня 2013 року №244/10/15-211 на заперечення до акту камеральної перевірки відповідач підтвердив, що вказані звітні документи подано, але з порушенням граничного терміну подачі податкової звітності.

Крім того, відповідачем було надано позивачу лист від 12.06.2013 №243/10/15-211, який підтверджує, що Додаток №8 має статус існуючого документа. Про це свідчить також квитанція №2 про прийняття додатку №8 з реєстраційним №9030710128.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок відповідача про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та завищення позивачем податкового кредиту за квітень 2013 року є безпідставним та спростовується наявними матеріалами справи доказами, що свідчить про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, не спростував доводи позивача та не довів правомірності своїх дій.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 18.04.2014 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.