Ухвала суду № 38466732, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4756/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю представника позивача - Кривулі Р.В., представника відповідача - Чеха А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості товарів № 125120105/2013/000067/1 17.05.2013 року; зобов'язання вивільнити (повернути) фінансову гарантію у вигляді грошової застави на суму 28 518,79 грн. та стягнення судового збору та витрат на правову допомогу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18.10.2011 року між ТОВ "Євроком Компонентс" та компаниєю "Ever Power Electronics Limited" (Гонконг) укладено контракт № 8/18-10, предметом якого є купівля - продаж електронних компонентів та комплектуючих.

08 травня 2013 року позивачем згідно вантажної митної декларації № 125120105/2013/261552 до митного оформлення заявлено товар, зокрема: мікросхеми інтегровані монолітні цифрові, мікроконтролери розрядністю 8 біт (КМОН - структури) (розмір пам'яті Flash 384 Кбайт, RAM 16 Кбайт у кількості 3000 шт.; транзистори з потужністю розсіювання більш як 1 Вт (напруга 20В, потужність 1,3 Вт, сила струму 3,7 А) у кількості 30000 шт.

Всього загальна вартість цих задекларованих товарів - 15 907,32 грн. До зазначеної декларації позивачем також було додано документи зазначені у митній декларації, в тому числі: зовнішньоекономічний контракт, рахунок - фактура (інвойс), транспортні (перевізні) документи.

Під час здійснення контролю поданих до митного оформлення документів у відповідача виникли сумніви щодо заявленої вартості товару за ВМД №125120105/2013/261552, оскільки в наданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та неточності, а також документи не містять всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, відповідачем 17.05.2013 року винесено рішення № 125120105/2013/000067/1 про коригування митної вартості товару.

Не погодившись з вищевказаним рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України.

Статтею 259 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1-3 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ст. 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч. 1 статті 265 МК України митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ст. 80 МК України у разі відмови у митному оформленні та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів митний орган зобов'язаний видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про вантажно - митну декларацію» № 574 від 09.06.1997 року, встановлено, що митний орган відмовляє у прийнятті ВМД для оформлення з таких підстав: декларація подана без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного контролю та оформлення; декларація подана з порушенням вимог Митного кодексу України та цього Положення; наведений у декларації перелік відомостей не відповідає переліку відомостей, визначених Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації; електронна ВМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; ВМД на паперовому носії заповнена з виправленнями, крім змін та доповнень, внесених до декларації у порядку, встановленому Мінфіном. У разі відмови у прийнятті ВМД для оформлення посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови в прийнятті митної декларації в порядку, встановленому Мінфіном. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної ВМД надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби № 314 від 20.04.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за № 439/10719 у всіх випадках відмови невідкладно оформлюється Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Форму Картки наведено в додатку до цього Порядку. Картка формується в електронному вигляді з використанням програмно-інформаційного комплексу «Відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України» Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України посадовою особою митного органу, яка з огляду на обставини (заборону на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України; відсутність документів, потрібних для здійснення митного оформлення чи пропуску товарів і транспортних засобів тощо) прийняла рішення про відмову. У Картці повинні бути в стислому вигляді зазначені причини відмови з посиланням на норми законодавства України, а також вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Аналіз наведених норм, а також положень зазначених вище Порядків дає підстави дійти висновку, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем з декларантом митної вартості була проведена консультація та запропоновано надати додаткові документи, а саме: 1) рахунки про здійсненим платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5) копію митної декларації країни відправлення.

Дані вимоги зазначені у письмовому вигляді на зворотному боці декларації митної вартості №125120105/2013/261552, про що повідомлено під підпис декларанта 08.05.2013 року.

Проте, витребувані документи були надані не в повному об'ємі, а саме - позивачем було надано експортну декларацію країни відправника та видаткову накладну. Доказів надання в подальшому всіх необхідних документів суду надано не було.

Верховний суд України при розгляді справи аналогічної категорії (визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів), а саме в постанові від 10.04.2012 у справі № 21-52а12 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Грета" до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Надання неналежних або не надання документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, оскільки позивачем не було надано документів, які були визначені митним органом у ході митних консультацій.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем обґрунтовано, застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості, а отже рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № 125120105/2013/000067/1 17.05.2013 року є законним та обґрунтованим.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, в свою чергу, спростував доводи позивача та довів правомірність своїх дій та винесеного ним рішення.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроком Компонентс" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

Ухвалу в повному тексті виготовлено 18.04.2014 року.

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.