Ухвала суду № 38466731, 17.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15371/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Карпушової О.В.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євроукртрейд" до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроукртрейд" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2013 р. №0000722203 та №0000732203.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Євроукртрейд" з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ПП "Біко Агротрейд" за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2013 р., за результатами якої було складено Акт №130/26-57-22-03-07/37769998 від 30.08.2013 р.

В ході перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.1, 2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп.2.5 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 74960,00 грн., в т.ч. за ІІ-IV квартал 2011 р. - у сумі 21620,00 грн., за І квартал 2012 р. - у сумі 9887,00 грн., за І півріччя 2012 р. - у сумі 9887,00 грн., за три квартали 2012 р. - у сумі 9887,00 грн., за 2012 р. - у сумі 53340,00 грн.;2) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р. № 969 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 р. №1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; пп. 2.5 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 91934,00 грн., в т.ч. по за жовтень 2011 р. - у сумі 3733,00 грн., за листопад 2011 р. - у сумі 7534,00 грн., за грудень 2011 р. - у сумі 7533,00 грн., за лютий 2012 р. - у сумі 9417,00 грн., за листопад 2012 р. - у сумі 41383,00 грн., за січень 2013 р. - у сумі 22334,00 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2013р. №0000722203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на зальну суму 88295,00 грн., з яких 74960,00 грн. - за основним платежем, а 13335,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0000732203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 114917,50 грн., з яких 91934,00 - за основним платежем, а 22983,50 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є безпідставними і підлягають скасуванню як протиправні.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Також, згідно п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Катрейд" в листопаді 2012р. та січні 2013р., з ТОВ "Викуп" в жовтні, листопаді 2011р., ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" в листопаді, грудні 2011р., ПП "Біко Агротрейд" в лютому 2012р.

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Євроукртрейд", як покупцем, та ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" та ПП "Біко Агротрейд" як постачальниками, були укладені Договори поставки №01/10 від 01.10.2012 року, №/10-11 від 12.10.2011 року, №18/11 від 18.11.2011 року та №06-02 від 06.02.2012 року відповідно, згідно п.1.1. яких постачальник взяв на себе зобов'язання поставити та передати у власність покупця товар (какао-порошок), а покупець зобов'язався без затримки прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Реальність виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними і розрахунковими документами: податковими та видатковими накладними, банківськими виписками та платіжними дорученнями.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у зв'язку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Крім того, товар за зазначеними вище договорами придбавався позивачем з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема, для реалізації іншим контрагентам, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковими накладними та банківськими виписками.

При цьому, товар (какао-порошок), отриманий позивачем за зазначеними вище договорами, зберігався на складських приміщеннях за адресою 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Об'їзна дорога,8, які позивач орендує в АТ "УВК Україна", яке, надає позивачу послуги по зберіганню товару, що підтверджується наявним в матеріалах справи, Договором про надання комплексних логістичних послуг №189-11 від 17.10.2011 р., актами здачі-прийняття робіт та банківськими виписками.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідач, в свою чергу, як на підтвердження правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, посилається на Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.05.2013 р. №1699/22.8/36757122 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ейс Контракшен Менеджмент» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.07.2011 року по 31.03.2013 року, Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки від 17.05.2013р. №1706/22-8/36677875, Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.07.2013 р. №1116/22-509/36476705 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ТД "Маєток" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Катрейд", ТОВ "ТД "Скандинавія", ТОВ "Інсайт-Ін", ТОВ "Стронг Інтернешнл", ТОВ "Аріана-Плюс" за період із 01.01.2010 по 30.06.2013, Акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 11.07.2013 p. №1064/22-509/32384476 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Ефаль" з питань правомірності обчислення повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Викуп" за період із 01.07.2010 по 31.12.2010, Акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 30.05.2013 р. №1095/22.8-17/38185978 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Катрейд" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 по 31.01.2013 p., Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС №1623/22.8/35917680 від 13.05.2013 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Викуп" щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності 01.04.2010р. по 31.03.2013р., як на докази недійсності чи нікчемності зазначених вище правочинів.

У вказаних актах зазначено, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним договорам, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб

За цих обставин відповідач вважає, що укладені позивачем з ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" та ПП "Біко Агротрейд" договори, податкові накладні та інші первинні документи не мають юридичної сили первинних документів, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.№ 88, що унеможливлює їх відображення в регістрах бухгалтерського та податкового обліку, у податковій звітності.

Суд апеляційної інстанції вважає такі посилання необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Саме такими відомостями керувався позивач у процесі договірних відносин з контрагентами.

Колегією суддів встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" та ПП "Біко Агротрейд", останні були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платників ПДВ.

Нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Колегія суддів вважає, що встановлені обставини справи підтверджують дійсність господарських операцій та їх реальний характер, договірні зобов'язання були виконані сторонами належним чином, з відповідним та належним оформленням первинних документів, а тому суму податкового кредиту позивачем було сформовано правомірно.

Таким чином, відповідачем не наведено беззаперечних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, факт здійснення господарських операцій, за наслідками виконання яких у позивача виникло від'ємне значення податку.

Слід також відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій чи вироків у кримінальних справах щодо наявності вини, умислу, направленого на незаконне заволодіння майном держави, в діях посадових осіб позивача чи його контрагентів: ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" та ПП "Біко Агротрейд".

З вказаного слідує, що належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, відтак, правочини, укладені позивачем з ТОВ "Катрейд", ТОВ "Викуп", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" та ПП "Біко Агротрейд" відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з контрагентом, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачами не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення та вчинених дій, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Карпушова О.В.