Постанова № 38466074, 14.04.2014, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

14 квітня 2014 року Справа № 811/3905/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 0759 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини А 0759 (далі - ВЧ А0759, відповідач), в якому просить, з урахуванням збільшення позовних вимог /а.с.133-134 т.1/: - зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 286,55 грн., як компенсацію за недоотримане речове забезпечення; - зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18 000,00 грн., як компенсацію за піднайом житла; - зобов'язати відповідача виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994,53 грн..

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 19.10.2002 р. і до теперішнього часу проходить військову службу за контрактом, зокрема у військовій частині А0759. На інформаційний запит щодо надання повної та достовірної інформації щодо розрахунку грошової компенсації за не отримане речове майно, яке належить до видачі, позивач отримав довідку військової частини А0759, в якій вказано, що усього предметів до видачі належить на суму 7 286,55 грн.. Крім того, на підставі рапорту позивача між військовою частиною А 0759 (за договором - Орендар) та ОСОБА_2 (за договором - Орендодавець) був укладений договір №2 оренди житлового приміщення, згідно до п.2.1 Договору квартира надається Орендарю для проживання в ній військовослужбовця військової частини А0759 ОСОБА_1 та його сім'ї. У відповідності до п. 5.1. Договору розмір орендної плати за орендне користування квартирою без плати за комунальні послуги складає: 1 500,00 грн. за один місяць. Листом від 21.10.2013 року позивач звернувся з листом до відповідача з проханням погасити заборгованість щодо виплати компенсації за піднайом житла у сумі 15 000,00 грн. на підставі Договору, проте, в порушення норм законодавства, військова частина А 0759 до цього часу не виплатила зазначену компенсації за піднайом житла.

Також, згідно довідки від 23.10.2013 року військової частини А 0759 станом на 23.10.2013 року перед позивачем існує заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994,53 грн..

З метою досудового врегулювання 21.10.2013 року позивач звернувся із заявою до військової частини А 0759, про що свідчать відповідні рапорти. Натомість, ані письмової відповіді на звернення протягом встановленого законодавством місячного терміну, ані коштів в рахунок погашення заборгованості позивач не отримав. Таким чином, на думку позивача, його права були істотно порушено, так як військова частина 0759 зобов'язана була виплатити компенсацію за недоотримане речове майно, компенсацію за піднайом житла та заборгованість за проведення занять, однак цього не зробила.

Представник позивача 14.04.2014 року подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд провести розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження /а.с.4 т.2/.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що відповідно до ст. 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія частини 2 статті 9-1, яка передбачає виплату грошової компенсації замість речового майна виключена. Крім того, відповідно до ст.27 постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.04 №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час» виплата грошової компенсації замість речового майна передбачається лише після звільнення військовослужбовця в запас або відставку. В поточний час позивач проходить службу у військовій частині А1405 та не є звільненим у відставку або запас. Також, на думку відповідача, ОСОБА_1 намагається отримати натуральне майно та ще грошову компенсацію за це майно, що веде до незаконних фінансових витрат.

Командування військової частини також заперечує проти виплати грошової компенсації за піднайом жилих приміщень та вважає вимогу ОСОБА_1 безпідставною. Зокрема, порядок виплати вказаної компенсації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень», відповідно до пункту 4 вказаної Постанови, право на компенсацію виникає з дня реєстрації рапорту про виплату військовослужбовця встановленого зразка. П. 5 передбачає надання разом із рапортом ще восьми документів, крім того, згідно з п. 6, грошова компенсація не виплачується у разі наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї жилого приміщення та не здачі службового жилого приміщення, у тому числі у гуртожитку, за попереднім місцем проходження служби. Позивачем, як зазначив відповідач, в повному обсязі і належним чином документи не оформлені, а також не зареєстровані встановленим порядком, що не надає йому права на отримання грошової компенсації за піднайом житла.

Крім того командування частини заперечує відносно оплати коштів за службове відрядження в сумі 994,53 грн.. Так, на думку відповідача, ОСОБА_1 знаходився у службовому відряджені з 03.06.2013 року за завданням Начальника Головного управління особового складу Генерального штабу відповідно до Наказу від 01.06.2013 р. №2815/321/К, а тому відшкодування коштів за відрядження повинно проводитись вищим штабом. Таким чином звернення про відшкодування коштів може бути направлене тільки у вищий штаб.

На підставі вищевказаного відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити /а.с.53-54 т.1/.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Судом було встановлено, що поштова кореспонденція, що направлялась на адресу відповідача, повернулась без вручення з поміткою - за закінченням терміну зберігання /а.с.2 т.2/.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відтак, згідно вимог ч.6 ст.128 КАС, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1, з 19.10.2002 року і до теперішнього часу проходить військову службу за контрактом, зокрема у військовій частині А 0759 /а.с.6-7 т.1/.

І. Компенсація за недоотримане речове забезпечення.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити на його користь грошові кошти в сумі 7 286,55 грн., як компенсацію за недоотримане речове забезпечення. При цьому, позивач посилається на довідку військової частини А0759, в якій вказано, що усього предметів до видачі належить на суму 7 286,55 грн. /а.с.8 т.1/.

Згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 17 Конституції України передбачає, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно до ст. 16 Закону України «Про Збройні Сили України», держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, та військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов'язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов'язків або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни), в умовах надзвичайного стану чи під час виконання службових обов'язків за межами України в порядку військового співробітництва або у складі національного контингенту чи національного персоналу у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов'язки служби у військовому резерві, військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори, та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.

Право на виплату компенсації за недотримане речове майно передбачене Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року № 328-V, Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було доповнено статтею 9-1, відповідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ст. 9-1 зазначеного Закону передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Як пояснив відповідач, дія ч. 2 ст.9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка передбачає виплату грошової компенсації замість речового майна виключена.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року дію пункту 2 статті 9-1 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік.

Підпунктом 3 пункту 67 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року №107-VІ пункт 2 статті 9-1 Закону виключено.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 травня 2008 року №10-рп/2008, зміни внесенні підпунктом 3 пункту 67 визнано такими, що не відповідають Конституції України

Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України частина 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є діючою та підлягає виконанню.

Проте, як вже було зазначено, порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок виплати грошової компенсації визначено постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, якою безпосередньо затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час.

Згідно п.27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Вбачається, що позивача, як військовослужбовця, не звільнено у запас або відставку. Натомість, його було переведено на нове місце служби, зокрема, до Військової частини А 1405, про що свідчить довідка від 20.11.2013 р. №78 /а.с.69 т.1/.

Згідно до п.19 Положення, у разі переведення офіцерів, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців, які проходять службу за контрактом, з військових частин, що належать до першої групи забезпечення речовим майном, у військові частини, які належать до другої групи, і навпаки, перелік предметів речового майна та строки його носіння визначаються з дати включення військовослужбовця до списку особового складу військової частини, в яку він переведений. При цьому за попереднім місцем служби їм видається речове майно, яким вони повинні бути забезпечені відповідно до строків носіння на день переведення. В речовому атестаті зазначається група забезпечення речовим майном. На новому місці служби речове майно видається військовослужбовцям після закінчення строків носіння, визначених нормами за попереднім місцем служби. У разі неотримання речового майна за попереднім місцем служби воно видається військовослужбовцям за новим місцем служби на строки носіння, встановлені нормами за попереднім місцем служби.

Як пояснив відповідач та підтверджено наявними в справі доказами ОСОБА_1, при виключенні зі списків ВЧ А 0759, був виданий речовий атестат, в якому всі види належного майна разом із заборгованістю вказані /а.с.62-63 т.1/.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач не має права на отримання грошової компенсації за недоотримане речове забезпечення, оскільки на теперішній час не звільнений у запас або відставку. Тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

ІІ. Компенсація за піднайом житла.

Так, позивач просить суд зобов'язати відповідача виплатити на його користь грошові кошти в сумі 18 000,00 грн., як компенсацію за піднайом житла. Зокрема, на підставі рапорту позивача між військовою частиною А 0759 (за договором - Орендар) та ОСОБА_2 (за договором - Орендодавець) був укладений договір №2 оренди житлового приміщення (далі - Договір). Згідно п.2.1 Договору квартира надається Орендарю для проживання в ній військовослужбовця військової частини А0759 ОСОБА_1 та його сім'ї. У відповідності до п. 5.1. Договору розмір орендної плати за орендне користування квартирою без плати за комунальні послуги складає: 1 500,00 грн. за один місяць.

Листом від 21.10.13р. позивач звернувся з листом до відповідача з проханням погасити заборгованість щодо виплати компенсації за піднайом житла на підставі Договору. Проте, як пояснив позивач, в порушення норм законодавства ВЧ А 0759 до цього часу не виплатила дану компенсації за піднайом житла.

Відповідач, в свою чергу пояснив суду, що порядок виплати зазначеної позивачем компенсації визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 року №450 «Про розмір і порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил України за піднайом (найом) ними жилих приміщень», відповідно до пункту 4 вказаної Постанови, право на компенсацію виникає з дня реєстрації рапорту про виплату військовослужбовця встановленого зразка. П. 5 передбачає надання разом із рапортом ще восьми документів, крім того, згідно з пунктом 6, грошова компенсація не виплачується у разі наявності у військовослужбовця або членів його сім'ї жилого приміщення та не здачі службового жилого приміщення, у тому числі у гуртожитку, за попереднім місцем проходження служби.

Позивачем, з позиції відповідача, в повному обсязі та належним чином документи не оформлені, а також не зареєстровані встановленим порядком, що не надає права на отримання грошової компенсації за піднайом житла.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян.

Для інших військовослужбовців військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовця та членів його сім'ї або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.

Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Даний порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.087.2006 р. №1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Згідно Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 р. N 737 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за N 24/20337, військові частини (в особі командира військової частини) зобов'язані орендувати житло (ліжко-місця, кімнати у гуртожитках, квартири) для військовослужбовців ЗС України, якщо в них відсутнє житло за місцем проходження служби (крім військовослужбовців строкової служби, військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу), жилі приміщення підприємств, організацій та установ інших міністерств (крім МО України) та інших центральних органів виконавчої влади, а також приміщення в жилих будинках (квартирах), що перебувають у приватній або в інших формах власності (далі - жилі приміщення). Таким правом користуються курсанти вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які перебувають у шлюбі. Для ведення обліку осіб, які орендують житло, командирами військових частин призначаються посадові особи (як правило із числа особового складу фінансових органів), до функціональних обов'язків (посадових інструкцій) яких включаються зазначені завдання (п.7.1).

Оренда жилих приміщень здійснюється на підставі рапорту на оренду житла (додаток 29 до цієї Інструкції) військовослужбовця, облікованого в журналі обліку осіб, які орендують житло (додаток 30 до цієї Інструкції), із зазначенням суми фактичних витрат на оренду жилого приміщення (без вартості житлово-комунальних послуг), до якого військовослужбовцем додаються:

- проект договору оренди житла, який укладається між орендодавцем та командиром військової частини, оформлений згідно з вимогами чинного законодавства, підписаний орендодавцем і попередньо погоджений з КЕВ (КЕЧ) району;

- копія паспорта, що засвідчує особу, для якої орендується житло, та повнолітніх членів її сім'ї з відмітками про реєстрацію в населеному пункті за місцем проходження служби;

- довідка КЕВ (КЕЧ) району про перебування на квартирному обліку військовослужбовця, який орендуватиме житло;

- Ф-3;

- копії довідок КЕВ (КЕЧ) району, видані військовослужбовцю, який орендує житло, про здачу ним службових жилих приміщень, засвідчені у встановленому законодавством порядку.

Після підписання сторонами договір про оренду житла разом з копіями документів, указаних у цьому пункті, завіреними у встановленому законодавством порядку, передаються в КЕВ (КЕЧ) району для реєстрації. Договір оренди житла між орендодавцем та командиром військової частини реєструється в журналі обліку договорів оренди жилих приміщень (додаток 31 до цієї Інструкції), який ведеться в КЕВ (КЕЧ) району (п.7.2 Інструкції).

Судом встановлено, що на підставі рапорту позивача між військовою частиною А 0759 та ОСОБА_2 був укладений договір №2 оренди житлового приміщення /а.с.14-16 т.1/.

Згідно п.п.5.1. Договору, розмір орендної плати за орендне користування квартирою без плати за комунальні послуги складає 1500,00 грн. за один місяць.

Згідно п.п.5.2. Договору, оплату по Договору Орендар здійснює щомісячно не пізніше двадцять п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється оплата шляхом перерахування коштів на особистий рахунок Орендодавця. Оплата розпочинається від дня укладання договору оренди жилого приміщення.

Згідно вимог п.п.12.2 Договору, оскільки плата за оренду здійснюється за рахунок коштів, які визначаються законом України про державний бюджет на відповідний рік, то у разі несвоєчасного або неповного виділення коштів на відповідне забезпечення Орендар не розглядає, а Орендодавець не висуває претензій та позовів, які пов'язані з цими обставинами. Оплата оренди квартири покладається в цьому випадку на Користувача, повернення йому коштів, які він особисто витратив для оплати оренди за квартиру здійснюється йому по надходженню коштів або в судовому порядку.

Отже, зазначені умови Договору передбачають, що в разі невиконання Орендарем свого обов'язку по Договору щодо оплати оренди квартири, цей обов'язок покладається на Користувача, а повернення (компенсація) сплачених ним коштів як орендну плату за квартиру здійснюється йому і зокрема в судовому порядку.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 щомісячно починаючи з 01.01.2013 р. сплачував орендну плату за користування квартирою готівкою в розмірі 1500,00 грн., а ОСОБА_2 отримував ці кошти, є розписка ОСОБА_2 від 28.02.2014 року /а.с.135 т.1/.

Згідно п.п.4.1. Договору строк орендного користування - до 31 грудня 2013 року.

Згідно п.п.13.1 Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до закінчення строку орендного користування, передбаченого п.4.1 Договору.

Таким чином, ОСОБА_1 за період з 04.01.2013 року по 31.12.2013 рік було сплачено 18 000,00 грн. в якості орендної плати за орендне користування житловим приміщенням - квартирою на підставі договору оренди №2 від 04.01.2013 р., які військова частина А 0759 зобов'язана повернути ОСОБА_1, як компенсацію за піднайом житла.

Суд не бере до уваги доводи відповідача в частині не оформлення позивачем документів на отримання компенсації за піднайом житла, оскільки уклавши договір оренди військова частина взяла на себе обов'язок по поверненню Користувачу (позивачу) коштів, які він особисто витратив для оплати оренди за квартиру.

Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

ІІІ. Заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році.

Як пояснив позивач, згідно довідки від 23.10.2013 р. військової частини А 0759 станом на 23.10.2013 року перед ним існує заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994,53 грн.. Відповідач з цього приводу зазначив, що відшкодування коштів за відрядження повинно проводитись вищим штабом.

Суд же приходить до таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 9 і 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. При виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населенні пункти, військовослужбовцям сплачуються витрати по відрядженню у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що 21.10.2013 р. позивачем на ім'я командира ВЧ А 0759 було подано рапорт, в якому він просив погасити заборгованість щодо виплати коштів за відрядження у 2013 році. Також позивач просив надати йому довідку про доходи у 2013 році і заборгованість щодо нього /а.с.11 т.1/.

На рапорт позивача ВЧ А 0759 видано довідку від 23.10.2013 р. №228, за підписом командира ВЧ та ТВО начальника фінансово-економічної служби, відповідно до якої зазначено, що станом на 23.10.2013 р. перед ОСОБА_1 існує заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994,53 грн.. Додатково зазначено, що заборгованість в ГУДКСУ не зареєстрована в зв'язку з відсутністю коштів та кошторисних призначень /а.с.12/.

Відтак, відповідачем визнано наявні заборгованості перед позивачем.

Таким чином, суд вважає необхідним стягнути з військової частини А 0759 на користь ОСОБА_1 заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994,53 грн..

На підставі сказаного та керуючись ст.ст.71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 0759 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 18 000 (вісімнадцять тисяч) 00 грн., як компенсацію за піднайом житла.

3.Стягнути з Військової частини А 0759 на користь ОСОБА_1 заборгованість за проведення занять з курсу «Командирського лідерства» у 2013 році в сумі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 53 коп..

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.Стягнути на користь ОСОБА_1 з державного бюджету судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 86,02 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І. Хилько