Рішення № 38459363, 25.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/660/14 Провадження № 22-ц/795/884/2014 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Євстафіїв О. К.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Страшного М.М., Шарапової О.Л.,при секретарі:Мартиновій А.В.,за участю:представника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, припинення реєстрації в квартирі та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про вселення, визнання права на проживання в квартирі, зобов'язання видати дублікат ключів від квартири,

в с т а н о в и в:

У січні 2014 р. ОСОБА_7 пред'явила позов до ОСОБА_5, в якому, після уточнення позовних вимог, просила визнати його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 й припинити реєстрацію місця проживання останнього у даній квартирі. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_7 є власницею спірної квартири. 27.07.2013 р. у цій квартирі було зареєстровано її колишнього чоловіка - ОСОБА_5 З дати реєстрації у квартирі останній у ній не проживав і не ніс витрати по сплаті комунальних платежів за квартиру, у зв'язку з чим в силу ч. 2 ст. 405 ЦК України він втратив право на користування даною квартирою.

У січні 2014 р. ОСОБА_5 пред'явив позов до ОСОБА_7, у якому просив вселити його до квартири АДРЕСА_1, визнати його право на проживання у цій квартирі та зобов'язати ОСОБА_7 віддати йому ключі від квартири. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що після 11.06.2013 р. ОСОБА_5 у спірній квартирі за свої кошти зробив капітальний ремонт, придбав меблі, холодильник і оргтехніку та разом з родиною переїхав на проживання до цієї квартири. Після розірвання сторонами шлюбу ОСОБА_7 вигнала ОСОБА_5 з квартири та змінила замок на її вхідних дверях. На даний час ОСОБА_5 як колишній член сім'ї ОСОБА_7 має право на проживання у спірній квартирі.

Ухвалою суду від 19.02.2014 р. справи за вказаними позовами об'єднано в одне провадження.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено, а позовні вимоги ОСОБА_5 частково задоволено: останнього вселено до спірної квартири, ОСОБА_7 зобов'язано надати йому дублікат ключів від цієї квартири та не чинити перешкод у користуванні нею, а у задоволенні решти вимог ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати дане рішення, задовольнити її позовні вимоги і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- ОСОБА_7 заявила клопотання про відкладення розгляду справи, який було призначено на 12.03.2014 р., у зв'язку з проходженням нею лікування, але суд його протиправно відхилив. Відхилення даного клопотання позбавило ОСОБА_7 можливості забезпечити явку до суду неповнолітнього сина сторін ОСОБА_8 для допиту як свідка на підтвердження доводів її позову,

- наданими суду доказами - показаннями свідка ОСОБА_9, актом ЖРЕД № 2 КП «Деснянське» і поясненнями сина ОСОБА_8 підтверджується законність позовних вимог ОСОБА_7,

- місцевий суд обґрунтував рішення по справі показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 й ОСОБА_13, допитаних за клопотанням ОСОБА_5 Проте зміст цих показань не дає підстав для висновку про необґрунтованість позову ОСОБА_7 та про обґрунтованість позову ОСОБА_5

У судовому засіданні представник ОСОБА_5 просила відхилити апеляційну скаргу за її безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду справи належними й допустимими доказами підтверджено позовні вимоги ОСОБА_5 та спростовано позовні вимоги ОСОБА_7 Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Так, по справі встановлено наступне.

ОСОБА_7 є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копіями відповідних правоустановчих документів (а.с. 7-14).

З 07.07.1995 р. сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.01.2014 р., яке набрало законної сили 21.01.2014 р. Ці обставини підтверджуються копіями свідоцтва про одруження сторін і вказаного рішення (а.с. 39, 4).

Місце проживання ОСОБА_5 у спірній квартирі зареєстровано з 23.07.2013 р. по даний час, що підтверджується копією довідки обліково-реєстраційного відділу КП «Деснянське» Чернігівської міської ради від 27.01.2014 р. № 296 (а.с. 6).

ОСОБА_7 чинить ОСОБА_5 перешкоди у користуванні спірною квартирою - вона змінила замки на вхідних дверях та не пускає останнього до квартири. Ці обставини частково (в частині зміни замків на вхідних дверях) підтверджуються ОСОБА_7, а також підтверджуються копією висновку ЧМВ УМВС України в Чернігівській області від 05.02.2014 р. за результатами перевірки заяви ОСОБА_5 (а.с. 51), показаннями допитаних судом І інстанції свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, частково - показаннями свідка ОСОБА_14

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Реєстрація місця проживання ОСОБА_5 у належній ОСОБА_7 квартирі АДРЕСА_1 мала місце у період шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_7 Отже ОСОБА_5 з дати реєстрації місця проживання у цій квартирі набув право на користування нею як член сім'ї ОСОБА_7

По справі встановлено, що з 23.07.2013 р. - з моменту реєстрації місця проживання ОСОБА_5 у вказаній квартирі по дату пред'явлення останньою позову про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування житлом - по 30.01.2014 р. (а.с. 2) пройшло 6 місяців і 8 днів. Тобто спірні правовідносини між сторонами тривають менше одного року.

Частина 2 ст. 405 ЦК України приписує, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

По справі не встановлено обставин, які вказують на те, що в контексті спірних правовідносин законом або домовленістю між сторонами передбачено інше, ніж приписує ч. 2 ст. 405 ЦК України.

Оскільки з 23.07.2013 р. - з моменту набуття ОСОБА_5 права на проживання у спірній квартирі як члена сім'ї її власника пройшло менше одного року, то можливість визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування цією квартирою на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України у даний час категорично виключається. У зв'язку з цим факт проживання або непроживання ОСОБА_5 протягом спірного періоду у квартирі, про яку йдеться, не має юридичного значення для вирішення даної справи. Тож на даний час ОСОБА_5 має право користування спірною квартирою. Це право ОСОБА_5 є документально підтвердженим і у його визнанні шляхом постановлення судового рішення нема потреби.

По справі встановлено, що ОСОБА_7 чинить ОСОБА_5 перешкоди у користуванні належною їй квартирою АДРЕСА_1. Т.я. ОСОБА_5 має право користування даною квартирою, то чинення йому ОСОБА_7 вказаних перешкод є протиправним.

З викладеного випливає, що є вірними висновки місцевого суду про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірною квартирою, і про задоволення вимог останнього про вселення до цієї квартири, зобов'язання ОСОБА_7 надати йому дублікат ключів від квартири та не чинити перешкод у користуванні нею. Проте мотиви, з яких суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірною квартирою, не відповідають ч. 2 ст. 405 ЦК України - нормі матеріального права, яка регулює спірні правовідносини. Отож оскаржуване рішення підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні вимог ОСОБА_7 про визнання ОСОБА_5 таким, що втратив право користування квартирою, про яку йдеться, а в іншій частині воно підлягає залишенню без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 березня 2014 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: