Ухвала суду № 38459385, 25.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 1-4/11 Головуючий у І інстанції Сова Т.Г. Провадження № 11-кп/795/246/2014 Категорія - ст. 459КПК Доповідач Рудомьотова С. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіРудомьотової С. Г. головуючого - судді Рудомьотової С.Г.

суддів - Демченка О.В., Козака В.І.,

при секретарі - Зубашевській О.С.,

З участю інших учасників судового провадження:

прокурора -Литвиненка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові матеріали кримінального провадження № 11-кп /795/246/2014 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2014 року, якою його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Менського районного суду Чернігівської області від 02.02.2011 року щодо його засудження за ст. 358 ч.3, 49 ч.1 п. 2 КК України залишено без задоволення,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Менського районного суду від 13 березня 2014 року заяву ОСОБА_2 про перегляд вироку Менського районного суду від 02.02.2011 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

В своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що внаслідок ретельного вивчення всіх документів, на які посилався та надав заявник, із інформації, що в них міститься, вбачається, що вказані ОСОБА_2 обставини не є нововиявленими, вони були встановлені як досудовим розслідуванням. Так і під час судового розгляду, а також після набрання чинності вироком суду та його виконанням.

Зокрема, суд вказав, що із копії аркушу за 16 січня 1996 року з медичної книги вбачається, що ОСОБА_2 звертався до лікаря з приводу скарг на біль у гомілковостопному суглобі, рентгенівський знімок був без особливостей, а з лікування рекомендовано УВЧ - тепло, із звільненням від роботи з 16.01. по 26.01.1996 року.

Свідок ОСОБА_3, заявлений ОСОБА_2 для допиту у судовому засіданні, показав, що у 1996 році бачив направлення до лікарні на ім'я заявника, де діагноз ЗЧМТ /закрита черепно-мозкова травма/ значилася під питанням (?).

Тобто, документально оформлених підтверджень травмування голови 16.01.1996 року, та скарг ОСОБА_2 на наявність у нього такого захворювання, немає, що також підтверджується і висновком експерта № 22 від 09.04.2014 року, наданим на вимогу суду та наявним у справі.

Сам заявник у судовому засіданні також підтвердив, що з 16 по 26 січня 1996 року, з 04 по 14 березня 1997 року, з 27 серпня по 09 вересня 2002 року на стаціонарному лікуванні у Щорській ЦРЛ не перебував.

Суд також вказав, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа , яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини, як того вимагає ст. 461 ч. 1 КПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду, якою йому відмовлено в перегляді вироку Менського райсуду Чернігівської області від 02 лютого 2011 року щодо нього, прийняти справу до апеляційного розгляду, визнати його доводи як нововиявлені обставини, скасувати вирок суду від 02 лютого 2011 року та постановити щодо нього виправдувальний вирок за ст. 358 ч. 3 КК України.

Вважає рішення Менського районного суду від 13.03.2014 року про відмову в задоволенні його заяви про перегляд вироку суду від 02.02.2014 року за нововиявленими обставинами упередженим, необґрунтованим та незаконним, бо суд безпідставно не допитав свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, щоб встановити давання ними завідомо неправдивих показань, які були покладені в основу обвинувального вироку щодо нього від 02.02.2011 року за ст. 358 ч. 3 КК України, що є нововиявленими обставинами для його перегляду у відповідності із вимогами п. 1 ч. 2 ст. 459 КПК України.

Посилається на те, що суд неналежним чином дослідив медичні документи щодо його травмування в службовий час з одержанням струсу головного мозку та травми ноги, які містяться в його медичній книжці та історії хвороби за 1996 рік, які він не підроблював і надав у 2007 році до ВЛК та МСЕК, а також не взяв до уваги письмову заяву свідка ОСОБА_3 до суду, в якій він підтвердив, що у 2008 році давав потрібні слідству показання під психологічним тиском на нього та шантажу з боку слідства, що створило штучні докази його, ОСОБА_2, вини у підробленні документів, що також є нововиявленими обставинами.

Заслухавши доповідача, заперечення та думку прокурора про залишення ухвали суду без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження у відповідності з вимогами ст. 404 КПК України, гл. 34 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Згідно вимог ст. 459 ч. 2 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;

2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи судді під час кримінального провадження;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;

5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

При цьому обставини, передбачені п.п. 2 і 3 ч. 2 цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.

Як вбачається з вироку Менського районного суду від 02 лютого 2011 року, ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 358 ч. 3 КК України з призначенням покарання у виді 850 грн. штрафу, із звільненням від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України - за закінченням строків давності за те, що він проходячи військову службу в Щорському РВК з 03 вересня 1988 року по 08 травня 2007 року, перебуваючи на посаді Щорського військового комісара з 30 липня 1999 року, вчинив злочин, який виразився у використанні завідомо підробленого документа, а саме:

- в січні 1996 року на порушення вимог ст. 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16 Статуту Внутрішньої служби ЗС України, ст. 4 Дисциплінарного Статуту ЗС України та своїх функціональних обов'язків, знаючи, що довідка № 57 від 30.01.1996 року містить неправдиві відомості про отримання ним 16.01.1966 року ЗЧМТ /струсу головного мозку/ під час виконання службових обов'язків, ОСОБА_2 надав цій довідці законного вигляду, підписав у Щорського районного військового комісара, підполковника ОСОБА_4, та вподальшому умисно, з метою отримання певних прав та соціальних пільг, використав завідомо підроблений документ - довідку № 57 від 30.01.1996 року, надавши її у квітні 2007 року на розгляд військово-лікарської комісії військової частини А3120, що стало підставою для отримання ним статусу та посвідчення інваліда війни;

- в квітні 2007 року ОСОБА_2 під час проходження військово - лікарської комісії в\ч А3120 та в листопаді 2007 року - Чернігівської медико-соціальної експертної комісії, пред'явив на їх розгляд завідомо підроблені документи - виписки із медичних карт амбулаторного та стаціонарного хворого про його перебування на стаціонарному лікуванні в Щорській ЦРЛ з 16 по 26 січня 1996 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, забій лівого гомілковоступневого суглобу, та з 04 по 14 березня 1997 року - з діагнозом: наслідки струсу головного мозку у вигляді помірного вегетативного і неврологічного симптомів;

виписний епікриз про перебування на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Щорської ЦРЛ з 27.08. по 09.09.2002 року з діагнозом: наслідки струсу головного мозку з помірними вегетативними симптомами, що не відповідало дійсності, бо ОСОБА_2 у вказані в цих документах періоди амбулаторне або стаціонарне лікування не проходив, та з приводу зазначених захворювань за медичною допомогою до Щорської ЦРЛ не звертався.

На підставі пред'явлених медичних документів за висновком військово-лікарської комісії в/ч А3120 та Чернігівської медико-соціальної комісії ОСОБА_2 отримав 3 групу інвалідності та вподальшому - статус та посвідчення інваліда війни.

Даний вирок суду був оскаржений ОСОБА_2 і ухвалою апеляційного суду від 24 березня 2011 року /а.с. 100 - 107 т. 4/ залишений без змін, і у відповідності із ст. 381 КПК України 1960 року набрав законної сили.

Виконавче провадження по даному вироку місцевого суду щодо стягнення судових витрат з ОСОБА_2 у розмірі 649 грн. 03 коп. закінчено 26.06.2012 року /а.с. 141-143 т. 4/.

В касаційному порядку судове рішення не переглядалось, тобто, вирок місцевого суду набрав законної сили, і є чинним.

З матеріалів провадження № 1-0/738/2/2014 року /т. 5/, кримінальної справи № 1-4/2011 року вбачається, що свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, були неодноразово допитані на досудовому слідстві /а.с. 165-181, 242 - 248 т.1, а.с. 57-62, 66-73, 75-83, 262 т.2/, у судовому засіданні військового місцевого суду Київського гарнізону (протоколи с/з за 2009 - 2010р.р. - а.с.108-110, 112-113, 115-116; 118-119, 329-331, 335-336 т. 3) , у Менському районному суді /а.с. 71-75 т.4/, належним чином досліджені та дана оцінка їх показанням у сукупності з іншими доказами по справі, про що вказано у вироку суду від 02.02.2011 року щодо засудження ОСОБА_2.

Суть показань даних свідків була відома суду з 2008 року, обставини справи також були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку суду 02.02.2011 року та постановлені ухвали апеляційного суду від 24.03.2011 року, між свідком ОСОБА_4 та ОСОБА_2 проводились очні ставки /а.с. 63-65 т.2/, з уточненнями допитувався у суді свідок ОСОБА_3 /а.с. 336 т. 3/, а тому такі обставини не є нововиявленими.

Рішення компетентних органів щодо притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відсутні.

Посилання ОСОБА_2 на те, що свідок ОСОБА_3 давав показання, які необхідні слідству, під впливом психологічного тиску та шантажу з боку слідчих, є неспроможними, безпідставними та спростовуються всіма матеріалами досудового та судового слідства протягом 2008 - 2011 років, тому теж не є нововиявленими обставинами.

Більш того, щодо зловживань слідчого, прокурора чи інших посадових осіб під час кримінального провадження /досудового розслідування по кримінальній справі № 1-4/2011/ чинного вироку суду чи матеріалів розслідування немає.

Не є нововиявленими обставинами і посилання ОСОБА_2 на медичну книжку із записами про травмування ноги у січні 1996 року та історію хвороби з 18 по 27 грудня 1996 року, бо про наявність цих документів було відомо і на час 2008 року, коли частково витяги з цих документів ним надавались органам слідства /а.с. 130-134 т. 2/, але вони не були доказами його винуватості по справі у 2011 році, тому і не можуть бути підставою для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами..

По справі № 1-4/2011 р. також не встановлено штучного створення або підроблення доказів, на що ОСОБА_2 посилається як на нововиявлені обставини по справі, бо це спростовується дослідженими судом доказами /журнал судового засідання, а.с. 64-66 т. 5/, та представленими ОСОБА_2 рішеннями адміністративного суду з питань ненадання Щорським РВК певних документів та ненадання відповідей на його скарги та запити з різних питань, а також додатковими матеріалами із Щорського РВ УМВС України в Чернігівській області та Щорського районного суду, прикладених до його скарги.

З вищенаведеного вбачається, що суд першої інстанції з достатньою повнотою розглянув заяву ОСОБА_2 щодо перегляду вироку Менського районного суду від 02.02.2011 року щодо його засудження за ст. 358 ч. 3 КК України 1960 року за нововиявленими обставинами, і вірно вказав, що ОСОБА_2 не наведено обставин, що могли вплинути на судове рішення, а ті документи та докази, на які він посилається, були відомі як йому самому, так і суду під час судового розгляду, і не є нововиявленими.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418-419, 372, 376, 424-426, 532, гл. 34 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 13 березня 2014 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 по кримінальні справі № 1-4/2011 року про перегляд справи за нововиявленими обставинами - без змін.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.

На судові рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Рудомьотова С.Г. Демченко О.В. Козак В.І.