Постанова № 38455251, 24.04.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/936/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Івлевій В.О., за участю представника позивача Гладкої А.О., представника відповідача Рефлер Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Віатранс" до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Приватне підприємство "Віатранс" (далі по тексту - ПП "Віатранс" або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області (далі по тексту - Держсільгоспінспекція в Херсонській області або відповідач) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням, яке оформлене листом №02.01-10/16406 від 25.12.2013 р., Держсільгоспінспекція в Херсонській області відмовила ПП "Віатранс" у видачі сертифікату якості зерна на висівки пшениці гранульовані загальною кількістю 2651 т., заявлених в заявах від 20.12.2013 р., № 2350, №2351 та від 23.12.2013 р. № 2427, № 2428, яка завантажена на пароплав "SMART" у зв'язку із неналежною якістю товару. Вказане рішення вважає необґрунтованим та незаконним, оскільки для контролю та підтвердження відповідності якості товару вимогам експортного контракту за згодою сторін були залучені незалежні експерти-сюрвеєри, на підставі договору із сюрвеєрською компанією General Survey Inspection LTD. Згідно висновки експертів - висівки пшеничні гранульовані, завантажені у судно "SMART" відповідають заявленій у контракті якості, що підтверджується сертифікатами сюрвеєра №1048/582/AGRI/KK, №1049/582/AGRI/KK.

Крім того, позивач вказує, що державним інспектором до початку завантаження зі складів №6, №2/1, №2/4 з метою встановлення відповідності якості експортним контрактам було попередньо відібрано проби. Позивач вважає, що такого права в державного інспектора в порядку попередньої перевірки немає. Також вказує, що огляд зерна проведено без присутності експедитора і вантажовласника, про вказаний огляд позивача не попереджено, про відібрані проби зразків зерна в журналах не зареєстровано, також зразки відібрано не зі всієї партії зерна.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. Заперечення обґрунтовано тим, що зерно мало невідповідність не тільки українським державним стандартам, але й вимогам показників якості специфікацій, тому вважає, що у видачі сертифіката відмовлено правомірно, а перевірку проведено з дотримання вимог законодавства.

Розглянувши подані документи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: спірні правовідносини урегульовані нормами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" від 4 липня 2002 року №37-IV та Порядку видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. №848.

Відповідно до п.27 ч.1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якість зерна та продуктів його переробки - сукупність споживчих властивостей зерна та продуктів його переробки, які відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних і ветеринарно-санітарних норм та інших нормативних документів.

Згідно із ст.21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Експортно-імпортні операції із зерном та продуктами його переробки, а також переміщення зерна та продуктів його переробки територією України (за винятком зерна та продуктів його переробки, що переміщуються територією України в режимі прохідного митного транзиту без перевантаження, та зерна, яке використовується для насіннєвих цілей) проводяться за наявності сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, в якому зазначаються якість зерна та продуктів його переробки, показники їх безпечності, наявність або відсутність генетично модифікованих організмів.

Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки видається на платній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки при переміщенні територією України та при експортних операціях із зерном та продуктами його переробки приймається протягом трьох днів після надходження від суб'єкта ринку зерна заяви про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки і завершення завантаження транспортного засобу, а при імпортних операціях із зерном та продуктами його переробки - протягом трьох днів після надходження від суб'єкта ринку зерна заяви про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки і прибуття завантаженого транспортного засобу до митниці призначення. Якщо після закінчення зазначеного строку рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки не буде прийнято, вважається, що суб'єкту ринку зерна надано такий сертифікат. При цьому доказом подання заяви про видачу сертифіката якості на партію зерна та продуктів його переробки є копія зазначеної заяви з відміткою про дату її прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Сертифікат якості зерна та продуктів його переробки діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження у пункті призначення.

На виконання цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2009 р. №848 затверджено Порядок видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки.

Відповідно до п.п. 3-6 Порядку №848, сертифікат якості видається на платній основі і діє протягом строку перевезення вантажу та розвантаження в пункті призначення.

Сертифікація зерна та продуктів його переробки включає огляд (інспектування) зерна та продуктів його переробки і видачу сертифіката якості за місцем огляду (інспектування).

Для отримання сертифіката якості замовник: подає територіальному органові Держсільгоспінспекції заяву, в якій зазначаються інформація про об'єкт сертифікації та зобов'язання щодо забезпечення умов для відбору проб відповідно до нормативних документів (у разі здійснення експортно-імпортних операцій та переміщення територією України до заяви додається копія контракту); укладає з територіальним органом Держсільгоспінспекції договір про проведення робіт з огляду (інспектування) зерна та продуктів його переробки.

Сертифікат якості видається після проведення робіт з огляду (інспектування) зерна та продуктів його переробки.

Огляд (інспектування) зерна та продуктів його переробки проводиться з метою забезпечення правильності взаєморозрахунків між суб'єктами ринку зерна шляхом видачі сертифіката якості, запобігання відвантаженню зерна та продуктів його переробки, показники якості і безпеки яких не відповідають вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортних контрактів.

Огляд (інспектування) зерна та продуктів його переробки включає:

попередню перевірку відповідності якості підготовлених партій до відвантаження;

огляд транспортних засобів (залізничних вагонів, морських і річкових суден, критих автомобілів, контейнерів тощо);

відбір проб з партії зерна та продуктів його переробки;

проведення аналізу зерна та продуктів його переробки з визначенням показників якості і безпеки, зокрема на наявність генетично модифікованих організмів;

проведення аналізу зерна та продуктів його переробки на відповідність якості і безпеки вимогам державних стандартів та інших нормативних документів або експортного контракту;

формування проб з партії зерна та продуктів його переробки для зберігання.

Так, судом встановлено, що між позивачем та Інспекцією сільського господарства в Херсонській області укладено договір № 92-13/3 від 03 січня 2014 року про проведення робіт з огляду (інспектування) зерна та продуктів його переробки та видачі сертифікату якості.

Пунктом 2.5 вказаного договору передбачено, що позивач зобов'язаний забезпечити умови для попередньою перевірки відповідності якості зерна до відвантаження та відбору проб відповідно до нормативних документів.

Отже, суд приходить до висновку, що інспектором правомірно відібрано проби з партії зерна.

Відповідно до п.11 порядку №848, строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі сертифіката якості, підстави для відмови у видачі сертифіката якості та його анулювання визначаються статтею 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні".

Видачі сертифікату якості передує визначена Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та Порядком №848 процедура, яка включає в себе певну послідовність дій як суб'єкта господарювання, так і органу Держсільгоспінспекції.

В межах цієї процедури суб'єкт господарювання звертається до органу Держсільгоспінспекції із заявою про видачу сертифікату, сплачує кошти за його видачу, укладає договір про проведення робіт з огляду (інспектування) зерна та продуктів його переробки, в подальшому посадовою особою органу Держсільгоспінспекції здійснюється огляд (інспектування) зерна і за відсутності визначених Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні" підстав для відмови у видачі сертифікату якості зерна такий сертифікат видається суб'єкту господарювання протягом установленого цим законом строку.

Суд зазначає, що ч.4 ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначений перелік підстав для відмови у видачі сертифікату і цей перелік є вичерпним.

Так, згідно цієї правової норми, підставою для відмови у видачі сертифіката якості зерна та продуктів його переробки є: подання суб'єктом ринку зерна необхідних документів не в повному обсязі; невідповідність якості зерна та продуктів його переробки державним стандартам, крім випадків, коли якість експортного зерна та продуктів його переробки відповідає вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті; відсутність документів, що підтверджують безпечність зерна та продуктів його переробки, та документів, що засвідчують наявність або відсутність у зерні та продуктах його переробки генетично модифікованих організмів; невідповідність транспортного засобу встановленим вимогам.

Судом встановлено, що відібрані проби випробовувались сектором лабораторних досліджень та метрологічного забезпечення Держсільгоспінспекції в Херсонській області за місцем вивантажених партій висівок на складах № 2/1, 2/4, 6 Херсонського морського торговельного порту 24-25.12 2013 року, за результатами складено протоколи випробувань №560, №561, №562 із висновками про невідповідність умовам ТУ У 20047943-003-99, із масовими частками сирого протеїну - 12,6 % та 13,8 %, крім того, Специфікаціями до експортних контрактів передбачено мінімальну частку сирого протеїну - 14%.

Суд приходить до висновку, що державним інспектором встановлено невідповідність якості зерна та продуктів його переробки державним стандартам та експортним контрактам, тому правомірно відмовлено у видачі сертифікату відповідності.

Крім того, щодо посилання позивача на сертифікатами сюрвеєра №1048/582/AGRI/KK, №1049/582/AGRI/KK щодо відповідності товару суд вважає недоцільним, оскільки позивач звернувся безпосередньо до Інспекції для отримання сертифікату відповідності. При цьому, протоколом випробування №562 від 25 грудня 2013 року відібраного зразку зі складу № 6 зафіксовано масову частку сирого протеїну 12, 6 %, при цьому, Специфікацією № 2 до Контракту № 130725WB від 26.07.2013 р. встановлений мінімум протеїну 12 %, але наявна в складі частина висівок не відповідала необхідній кількості, відповідно до умов контракту № 130725WB від 26.07.2013 р.

Щодо проведення огляду зерна без присутності експедитора і вантажовласника, суд зазначає, що така вимога не обов'язкова при проведенні попередньої перевірки.

Відповідно до пояснення свідка - державного інспектора сільського господарства управління контролю якості сільськогосподарської продукції - ОСОБА_3 відбір зразків проб з товару зареєстровано в журналі Державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт", при цьому, дотримано процедуру відбору зразків.

Щодо твердження позивача, що його не попереджено про проведення перевірки, що зразки проб відібрано не зі всієї партії зерна, суд проаналізувавши матеріали справи та заслухавши в судовому засіданні представників сторін та свідка зазначає, що вказані обставини не знайшли відображення.

Щодо твердження позивача про невиконання умов договору та не відібрання зразків при завантаженні судна, суд зазначає, що дане твердження є помилковим, оскільки при попередньому відборі зразків встановлено невідповідність висівки пшеничної гранульованої договорам та Специфікаціям. Отже, здійснення даного відбору не є обов'язковим без звернення приватного підприємства "Віатранс".

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні чинного законодавства України.

У зв'язку з цим, суд, аналізуючи викладене приходить до висновку, що позов Приватного підприємства "Віатранс" до Державної інспекції сільського господарства в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 12,17,18, 19,128, ч. 1 ст. 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 29 квітня 2014 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 5.1