Рішення № 38449008, 23.04.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-219/2011

Провадження № 22-ц/779/772/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Проскурніцького П.І., Ясеновенко Л.В.

Секретаря Гавриляк Є.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2, представника позивача Рокетської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

13.04.2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що згідно кредитного договору №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року відповідач ОСОБА_4 отримала в позивача кредит у розмірі 60300 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту 29.02.2028 року. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 20.03.2009 року за нею наявна заборгованість в загальній сумі 46494,67 долари США, а саме: 45078,45 доларів США - заборгованість за кредитом, 1393,72 долари США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 22,50 долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Умовами договору встановлено, що наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Кредитний договір забезпечений іпотекою. Положеннями іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань, а також в інших випадках, передбачених цим договором, задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги в частині розміру заборгованості та вказав, що станом на 19.06.2013 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року становить 54349,28 доларів США, з яких: 46273,76 долари США - заборгованість за кредитом, 7241,94 долар США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 50,97 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 782,61 - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором. Загальна заборгованість в гривневому еквіваленті станом на 19.06.2013 року становить 434 250,74 грн.

У зв'язку з наведеним позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року задоволено частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк». Для стягнення заборгованості з ОСОБА_4 за кредитним договором №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року в сумі 427 565,69 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 03.03.2008 року, а саме на трьохкімнатну квартиру №3, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Гаркуші, 11, загальною площею 95,83 кв.м, шляхом надання ПАТ КБ «ПриватБанк» права на продаж від свого імені будь-якій особі - покупцеві в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку» з усіма повноваженнями, необхідними для здійснення продажу предмету іпотеки. Встановлено початкову ціну предмету іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання судових витрат. В решті вимог позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції проігнорував положення ст. 590 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких підставами для звернення стягнення на предмет іпотеки є невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання. Згідно кредитного договору №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року строк виконання основного зобов'язання за вказаним договором настане 29.02.2028 року. Однак на зазначене суд уваги не звернув.

Апелянт вказує, що відповідно до п. 16.7.1. договору іпотеки квартири від 03.03.2008 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані, проте суд не встановив, яке саме зобов'язання, передбачене кредитним договором, позичальник не виконав у встановлений договором термін. Судом також не взято до уваги, що згідно п. 2.3.7. кредитного договору банк мав би право звернутися в суд з позовом про звернення стягнення на майно тільки при умові його розірвання в односторонньому порядку та при умові попереднього направлення письмового попередження, чого банком не дотримано.

Також апелянт зазначає, що спірний кредитний договір забезпечений порукою. Проте всупереч п. 5 договору поруки №IFIWGА00000283/1 від 29.02.2008 року банк не направив на адресу поручителя жодної вимоги із зазначенням невиконаного зобов'язання. В позові ПАТ КБ «ПриватБанк» взагалі не згадує про поручителя, а суд, в порушення ч. 1 ст. 554 ЦК України, посилання відповідача на вказаний договір поруки до уваги не взяв.

Крім того, апелянт вказує, що 24.05.2010 року вона зверталась в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо визнання незаконності підняття в односторонньому порядку процентної ставки з 12% до 15,12%. Розгляд заяв сторін в апеляційній та касаційній інстанціях завершився в кінці 2011 року з зобов'язанням банку повернутися до процентної ставки 12%. Після визнання касаційною інстанцією незаконності підняття ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку процентної ставки, позивач 19.06.2013 року подав суду заяву про уточнення позовних вимог, де в основу розрахунку була вже закладена процентна ставка 12%, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості. В результаті за період з 2009 по 2011 роки заборгованість по тілу кредиту становить 4888,72 доларів США, заборгованість по відсотках становить 7241,94 долар США, заборгованість по комісії - 50 доларів США і заборгованість по пені - 782,81 долари США, що разом становить 12963,47 долари США. Станом на 12.02.2014 року вказана сума еквівалентна 115 374,88 грн. Проте суд помилково взяв за основу всю суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 54349,28 доларів США, що еквівалентно 434 250,74 грн.

З цих підстав апелянт просить рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з наведених у ній мотивів.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнала, рішення суду першої інстанції вважала законним і обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Наведеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконує основне зобов'язання за договором, забезпеченим іпотекою, не проводить своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування ним, то позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд взяв до уваги клопотання сторони відповідача про зменшення суми нарахованої банком пені та штрафу, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором до 427 565,69 грн. (434 250,74 грн. - (6253,05 грн. (пеня) + 407,25 грн. (комісія) + 24,75 грн. (різниця в розрахунках виявлена аудитором)).

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується з наступних підстав.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно кредитного договору №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року (а.с. 4 зв.-7 в т. 1) ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», надало ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 60300 доларів США, з яких 45000 доларів США на придбання нерухомості та 15300 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення кредиту 29.02.2028 року, а позичальник ОСОБА_4 зобов'язалась щомісяця з 01 по 05 число кожного місяця сплачувати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 516,14 доларів США згідно графіку погашення кредиту для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсотків, винагороди, комісії.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.03.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», в подальшому назву якого змінено на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки квартири (а.с. 7 зв. -8 в т.1, 11-13 в т. 2), відповідно до п. 33.3 якого остання передала у іпотеку банку трьохкімнатну квартиру №3 з коморами в підвалі, що знаходиться в м. Івано-Франківську по вул. Гаркуші, 11 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_5 03.03.2008 року по реєстру №1175. Згідно п. 33.4. договору іпотеки квартири сторони визначили, що вартість предмета іпотеки складає 295 425 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором виконувала не належним чином, внаслідок чого станом на 19.06.2013 року утворилася заборгованість відповідача перед банком в сумі 54349,28 доларів США, що еквівалентно 434 250,74 грн., а саме: 46273,76 долари США - заборгованість за кредитом; 7241,94 долар США - заборгованість по відсотках; 50,97 доларів США - заборгованість по комісії; 782,61 долари США по пені (а.с. 89-92 в т. 1). Зазначена обставина частково спростовується висновком спеціаліста від 22.01.2014 року, відповідно до якого різниця складає 24,75 грн. та який долучено до матеріалів справи (а.с. 160-136 в т. 1).

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно положень ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положеннями ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як вбачається з договору іпотеки квартири від 03.03.2008 року (а.с. 10 в т. 1, 11-13 в т. 2), в пункті 22 сторони визначили, що у випадку порушення кредитного договору або цього договору іпотекодавцем іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених п.п. 16.7.1., 16.7.2., 16.9. цього договору, відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку» на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі.

Разом з тим позивачем до матеріалів справи не надано доказів виконання ним вимог п. 22 договору іпотеки квартири від 03.03.2008 року та положень ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, позивачем не надано жодних об'єктивних доказів того, що відповідач по справі попереджалась про необхідність дострокового погашення заборгованості за кредитним договором до того, як банком було прийнято рішення про звернення в суд з даним позовом. При цьому, строк виконання зобов'язання за кредитним договором №IFIWGА00000283 від 29.02.2008 року, визначений в п. 8.1. цього договору, на час надходження позовної заяви до суду не настав, а згідно заперечення відповідача та копій квитанцій, які містяться в матеріалах справи, позивач регулярно (хоч і не в повному обсязі) здійснювала та здійснює платежі на виконання зобов'язань за кредитним договором, що свідчить, що вона не ухиляється від виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України в узагальненні від 07.07.2010 року недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Суд першої інстанції, встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що позивачем були направлені відповідачу вимоги (претензії) про те, що банк вимагає повернути кредит, по якому наявна заборгованість, невірно дійшов висновку про підставність позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, що в силу дії п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення. А тому рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. По суті встановленого в апеляційній інстанції слід ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 лютого 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Проскурніцький П.І.

Ясеновенко Л.В.