Ухвала суду № 38446579, 24.04.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Александрова Н.В.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 428/2565/13-ц

Провадження № 22ц/782/779/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого: Коротких О.Г.

Суддів: Масенко Д.Є., Орлова І.В.

при секретарі: Соловей А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.01.2014 року по цивільній справі за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Встановила:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0399/74/02277 від 08 травня 2007 року у розмірі 6728,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 53778,34 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6484,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 5 1833,49 грн., та заборгованості за відсотками у розмірі 243,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 1944,86 грн., а також судових витрат у розмірі 537,78 грн.

В обґрунтування позову представник ПАТ «Фідобанк» посилався на те, що 08 травня 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ «Престиж» укладено кредитний договір № 014/0399/74/02277 на суму 27000,00 доларів США, наданих з метою купівлі квартири, терміном погашення до 07.05.2027 року, із сплатою 12% річних. В забезпечення виконання зобов'язань за названим кредитним договором, згідно Договору іпотеки від 08.05.2007 p., зареєстрованого в реєстрі нотаріуса за № 1273, укладеного позивачем з ОСОБА_2, в іпотеку передана придбана за кредитні кошти квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Однак з 15.12.2011 р. ОСОБА_2 порушує умови кредитного договору в частині своєчасного погашення кредиту, а з 15.03.2012 року в частині погашення відсотків. 19.11.2012 року заставну квартиру відповідача було реалізовано за 18500,00 доларів США, одержані кошти були направлені на погашення заборгованості за кредитом. Станом на 28.02.2013 р. загальна заборгованість відповідача перед AT «Ерсте Банк» становила 6728,18 дол. США, в тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 6484,86 доларів США та заборгованість за відсотками у розмірі 243,32 доларів США.

Рішенням суду від 29.01.2014 року позовну заяву ПАТ «Фідобанк» було задоволено.

Не погодившись із рішенням суду відповідачем ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.01.2014 року та постановити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «Фідобанк» через неповне з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідності висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.213,ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені судовому засіданні .Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії кредитного договору № 014/0399/74/02277 від 08 травня 2007 року, укладеного між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж», та відповідачем ОСОБА_2, відповідачу було надано позивачем кредит в сумі 27000 доларів США зі сплатою 12 % річних, строком до 07.05.2027 року на купівлю квартири. З заяви на видачу готівки № 7.11 від 08 травня 2007 року вбачається, що відповідач отримав кошти в розмірі 27000 доларів США.

Рішенням загальних зборів акціонерів від 17 жовтня 2006 року № 36-1/2006 ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Престиж» було перейменовано на ВАТ «Ерсте Банк» , рішенням загальних зборів акціонерів від 22 вересня 2009 року № 36-2/2009 ВАТ «Ерсте Банк» було перейменовано на ПАТ «Ерсте Банк», рішенням загальних зборів акціонерів від 29 квітня 2013 року № 36-3/2013 ПАТ «Ерсте Банк» було перейменовано на ПАТ «Фідокомбанк», а згідно п.7.6 договору про приєднання від 30.10.2013 року між ПАТ «Фідокомбанк» та Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» останній став правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Фідокомбанк».

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним кредитним договором сторонами 08.07.2007 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належала відповідачу. Позивач стверджує, що 19.11.2012 року вказану квартиру, яка є предметом договору іпотеки та належала відповідачу, було реалізовано за 18500,00 доларів США, одержані кошти були направлені на погашення заборгованості за кредитом. Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Згідно п. 5.2 кредитного договору № 014/0399/74/02277 від 08 травня 2007 року ОСОБА_2 повинна була щомісячно, до 15 числа кожного місяця, здійснювати в касу кредитора погашення кредиту та сплату відсотків.

З позовної заяви, графіків погашення до кредитного договору та додаткових угод до нього, розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що відповідач здійснювала сплату за кредитним договором не в повному обсязі, у зв'язку з чим з'явилася заборгованість, сума якої, із урахуванням продажу квартири, яка була предметом договору іпотеки, становить станом на 28.02.2013 року 6728,18 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 53778,34 грн., та яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 6484,86 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 51833,49 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 243,22 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 28.02.2013 року складає 1944,86 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Фідобанк», суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача боргу за кредитом та відсотками через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань є обґрунтованими та доведеними останнім.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, яка свідчить, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зроблено висновки щодо наявності заборгованості у ОСОБА_2 за кредитним договором в зазначеному судом розмірі. Даний факт знайшов підтвердження в матеріалах справи, був доведений позивачем та доказами по справі протягом розгляду позову судом першої інстанції.

Доводи апелянта щодо несплати грошових коштів за кредитним договором з об'єктивних та незалежних від неї причин не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог кредитного договору, підписаного сторонами по справі та вимог діючого законодавства, у відповідача виникло зобов'язання по сплаті грошових коштів на виконання кредитного договору. Вказаним договором не було встановлено підстав звільнення від сплати коштів у зв'язку із виникненням вказаних апелянтом обставин.

Пояснення відповідача по справі відносно необізнаності щодо існування боргу перед позивачем є необґрунтованими, оскільки між сторонами було укладено кредитний договорів із відповідними розрахунками та графіком погашення боргу, відповідачка була ознайомлена із даними графіками, знала, що її обов'язком є погашення боргу відповідно до розрахунку та у вказані в договорі терміни.

Ствердження ОСОБА_2 стосовно погашення суми заборгованості шляхом реалізації заставної квартири є безпідставними, виходячи з того, що позивачем було надано позов із доданими до нього розрахунками заборгованості з урахуванням суми реалізованої квартири. Між сторонами не було укладено письмових угод щодо погашення боргу, відповідачем не було надано суду доказів на підтвердження зазначеної в апеляційній скарзі домовленості про погашення боргу.

Посилання апелянта на невідповідність розрахунків позивача в частині заборгованості за кредитним договором не знайшли підтвердження в матеріалах справи, оскільки апелянтом не було надано інших розрахунків та не було надано доказів на підтвердження своєї позиції. У суду немає підстав вважати невірними розрахунки, надані позивачем.

Судова колегія не може взяти до уваги наданий договір про врегулювання заборгованості за договором кредиту № 014/0399/74/02277 від 08.05.2007 року, оскільки він є новою обставиною по справі, стосується стягнутої судом суми заборгованості, а тому ніяк не впливає на рішення суду, яке переглядається в межах доводів апеляційної скарги відповідно до ст. 303 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. 209, 303,304,307, 308, 315 ЦПК України, судова палата, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29.01.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: