Рішення № 38443458, 15.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.04.2014 Справа № 905/2123/14

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Горячової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про: стягнення 1546грн.11коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача: Огненний А.Б. (довіреність №09/29 від 01.01.2014р.);

від Відповідача: Ляшко Д.В. (довіреність №Н-01/1402 від 31.05.2013);

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча", м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк, про відшкодування збитків у розмірі 1546грн.11коп., які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у виконання зобов'язань за договором № 4852 від 27.12.2012р., який укладений між позивачем та ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» на адресу позивача за накладною №51463388 відправив вантаж у напіввагоні №53425013, однак вказаний вагон на станцію призначення прибув з недостачею вантажу, про що свідчить комерційний акт БН 720629/790 від 09.12.2013р.

Ухвалою суду від 01.04.2014р. провадження у справі було порушено та призначено до розгляду на 15.04.2014р.

Позивач в судове засідання 15.04.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав.

15.04.2014р. представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, однак письмової позиції по суті спору не надав, вимоги ухвали суду від 01.04.2014р. не виконав.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

Сторони під час судового засідання просили суд розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З врахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, дійшов наступних висновків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) був укладений договір поставки № 4852 від 27.12.2012р., відповідно до п. 1.1. якого на підставах, викладених у розділах цього договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію, яка йменується надалі «Вугілля», за марочним складом, цінами та у кількості, що зазначено у відповідних специфікаціях, складених у вигляді Додатків, які є невід'ємною частиною цього договору.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст.307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2013 року ТОВ "ДТЕК Ровенькиантрацит" по залізничній накладній № 51463388 зі станції Лобовські Копи Донецької залізниці на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на адресу ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відвантажило у вагоні № 53425013 вантаж - антрацит. При оформленні вказаної залізничної накладної відправником вказано масу вантажу 69000кг.

На станції призначення, з посиланням на акт загальної форми станції Маріуполь-Сортувальний №1-309 від 09.12.2013р., було здійснено комісійне переважування спірного вагону, за результатами якого складений комерційний акт БН 720629/790 від 09.12.2013 року, якій засвідчив недостачу антрациту 3250кг проти даних залізничної накладної. Комерційний акт підписано начальником станції, комерційними агентами, прийомоздавальником та представником вантажоодержувача.

У вказаному комерційному акті також встановлено, що навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 200-250мм. Поверхня вантажу розрівняна, маркована двома паралельними борознами, маркування вапном через сніжний покрив не проглядається. Над 2-3 люками маркування порушене, наявна воронка розміром 800мм х 800мм х 700мм. Течі вантажу на ст. Маріуполь - Сортувальна немає. На хребтових балках вбачаються сліди просипання вантажу. Вагон прибув у технічному відношенні несправний: відсутність двох валиків 2го люку зліва, люк провалений до полиці хребтової балки, зазор до 70мм. Решта люків справні та зачинені.

В комерційному акті БН 720629/790 від 09.12.2013 року на першій сторінці зазначено, що вагон в технічному відношенні виявився несправним.

Позивачем відповідно до платіжного доручення №33095 від 30.12.2013р. здійснена оплата кількості вантажу на підставі договору №4852 від 27.12.2012р. в сумі 242292559грн. 38коп.

Згідно із ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його управомоченій на отримання вантажу особі.

Згідно ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом.

Зокрема, суд відзначає наступні обставини справи.

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Наразі, за приписами п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. N 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться.

Пунктом 3.8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" №04-5/601 від 29.05.2002 року зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно абзацу 4 пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Частиною 3 ст. 32 Статуту залізниць України та п.4 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено обов'язок відправника підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку та захист навколишнього середовища, а не вагон.

Згідно даних накладної № 51463388 вантаж завантажено у вагон відправником, вантаж розміщено й закріплено згідно гл.1 прил.14кСМГС 3-5 р.2 п.4.1, 4.3, 8.

На станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, наведене вище дає підстави вважати, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу, його маркування та розміщення у вагоні, залізницею на станції відправлення вантаж був прийнятий без зауважень, протікання вантажу не було виявлено, про наявність заглиблень у вагоні залізницею зазначено не було.

Зауважень з боку залізниці до стану вагону №53425013 та вантажу у ньому не було і на попутних залізничних станціях від станції відправлення до станції призначення, про наявність воронки та відсутність валиків залізницею не зазначалось, інше не доведено матеріалами справи. При цьому відстань між станціями відправлення та призначення 276км.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що залізниця не довела відсутність своєї вини у виникненні недостачі.

Відповідно до ст.130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи рахунку вантажовідправника № 3330 від 06.12.2013р. вартість 1 тони вугілля АС 6-13 складає 826грн.80коп. з ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

В комерційному акті БН720629/790 від 09.12.2013р. значиться, що спірний вантаж був у вологому стані.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах якщо в тому числі вантажі здані до перевезення у вологому стані.

Нестача згідно комерційного акту БН 720629/790 від 09.12.2013 року у вагоні №53425013 складає 3250кг. Таким чином, відповідальна недостача (з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2 % маси, зазначеної в перевізному документі) у спірному вагоні складає 1,87т.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в позовній заяві, вартість недостачі, яку позивач просить стягнути з відповідача, розрахована з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та складає 1546грн.11коп. Розрахунок позовних вимог є арифметично вірним.

Відповідач заперечень проти розрахунку не надав.

У зв'язку з викладеним суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню у розмірі 1546грн.11коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 110, 113, 114, 129 Статуту залізниць України, ст. ст.23, 26 Закону України „Про залізничний транспорт", ст.ст. 15.04.2014р. 33, 43, 44, 49, ч., 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь, до Державного підприємства «Донецька залізниця», м.Донецьк, про стягнення збитків у розмірі 1546грн.11коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, м. Маріуполь, вул. Левченко,1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у розмірі 1546грн.11коп. та судовий збір у розмірі 1827грн. 00коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 15.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення.

Повний текст рішення складено і підписано 18.04.2014р.

Суддя Ю.В. Макарова