Ухвала суду № 38442585, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Київ К/800/35255/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013

у справі № 2а/0470/3457/12

за позовом Приватного підприємства «Агротехцентр»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013, задоволено позовні вимоги: визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 01.03.2012 № 0000132302.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2009 по 30.09.2011, складено акт № 424/2302/32510422 від 16.02.2012, в якому встановлені порушення вимог; ст. ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 01.03.2012 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000132302, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість розмірі 423 942,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 42 896,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт поставки ТОВ «НПП «Брат» позивачу в лютому 2011 року товару (сіялок), розрахунку за поставлені сіялки сторонами не заперечується та підтверджується прибутковими та податковими накладними. Куплений товар позивачем було реалізовано третім особам згідно видаткових та податкових накладних, заперечень щодо оформлення зазначених документів у відповідача не виникало.

Факт здійснення аналогічних господарських операцій у березні 2011 року, також, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових та видаткових накладних за цей період.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази витребування податковим органом у позивача під час перевірки додаткових доказів та ненадання таких підприємством.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ «НПП «Брат».

Також, встановлено, що ПП «Агротехцентр», як і ТОВ «НПП «Брат», є платниками податків, відомості про те, що постачальник позивача не знаходився за місцем реєстрації - відсутні.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, судами вірно враховано, що відповідачем зазначено про порушення позивачем п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 72, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тоді, як вказаний Закон на час виникнення спірних правовідносин (лютий-березень 2011 року), вже втратив чинність.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит, у зв'язку із чим у податкового органу не було підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 № 0000132302.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль