Ухвала суду № 38442499, 15.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року м. Київ К/9991/17314/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 року по справі № 2а-8506/11/0170/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кримфрукт» звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007192301 від 06.07.2011 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83795,00 грн. за основним платежем та 16117,75 грн. за штрафними санкціями та від 06.07.2011 року № 0007202301 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1317,00 грн. та застування штрафної фінансової санкції у розмірі 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 21.06.2011 №8174/23-2/25129769.

Згідно із висновками даного акту встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) та п. 14.1.191 ст. 4, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198,6 ст. 198, 201.14, 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Пунктом 16.1.2 ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

Таким чином, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим відхилити.

Ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2012 року та постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.09.2011 року по справі № 2а-8506/11/0170/16 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.