Ухвала суду № 38442500, 08.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року м. Київ К/9991/27622/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Костенка М.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року по справі № 0670/10545/11 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ» до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «ЖЛ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.10.2011 року №0001022304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 404519,00 грн. та стягнення з Державного казначейства України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 404519,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважають, що постанову рішенням суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 29.09.2011 року по 11.10.2011 року ДПІ у м. Житомирі проведено позапланову виїзну перевірку ТДВ «ЖЛ» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за липень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося в травні 2011 року, та відображено порушення позивачем п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 404519,00 грн. та п.198.2 ст.198, п.200.1 статті 200, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за липень 2011 року у розмірі 4184340,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Житомирі №0001022304 від 20.10.2011 року позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 404519,00 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.5 ст.200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які, були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів), мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Згідно з п.п.14.1.138 ст.14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500,00 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500,00 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). У 2011 році норматив для основних засобів встановлюється в розмірі 1000,00 грн. (п.14 підр. IV р. XX Перехідних положень ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ТДВ «ЖЛ» у травні-червні 2011 року придбало основні засоби на загальну суму 2427114,00 грн., що відображено на рахунку 15 «Капітальні інвестиції».

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання основних засобів, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, підтверджуються первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, видатковими накладними, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства.

Декларування від'ємного значення податку на додану вартість за вказаний період відбулось внаслідок придбання матеріальних активів для здійснення господарської діяльності.

За змістом ст.198 п.198.3 ПК України законодавець пов'язує податковий кредит з придбанням основних фондів та підтвердженням податковими накладними, оформленими належним чином (ст.198 п.198.6 ПК України).

Податковий кодекс України не ставить право на бюджетне відшкодування в залежність від правильності відображення в документах бухгалтерського обліку надходження основних засобів підприємства.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи основні фонди почали використовуватись в оподатковуваних операціях в господарській діяльності платника податку звітного податкового періоду ( ст.198 п.198.3 ПК України).

Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 404519,00 грн. є незаконним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області відхилити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2012 року по справі № 0670/10545/11 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписКостенко М.І.