Постанова № 38432319, 24.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 р. Справа №818/809/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

позивача ОСОБА_1, представника відповідача Кот Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/809/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Укртрансінспекції у Сумській області (далі - відповідач, Укртрансінспекція у Сумській області), в якому просить скасувати постанову від 18.03.2014 року № 034080 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що працівниками Укртрансінспекції складено акт від 30.01.2014 року № 004296, в якому вказано, що керуючи автомобілем марки Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3, водій, особа якого встановлена не була, вчинив ряд порушень. При цьому в акті зазначена ліцензійна картка від 27.02.2013 року, що належить ФОП ОСОБА_1, однак не використовується ним на автомобілі Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3, оскільки останній не належить позивачу на праві власності. На підставі вказаного акту начальником Укртрансінспекції винесено постанову від 18.03.2014 року № 034080 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн., яку позивач вважає незаконною та просить скасувати.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, в письмовому відзиві, поданому до суду, зазначив, що працівниками Управління Укртрансінспекції в м. Київ в ході перевірки транспортного засобу Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3 встановлено надання позивачем послуг в режимі нерегулярних перевезень пасажирів. На перевірку водій надав лише ліцензійну картку серії НОМЕР_4 до ліцензії НОМЕР_5 та тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_6, видані на ім'я ОСОБА_1 Інших документів, які перевізник повинен надати водію під час перевезення пасажирів, в тому числі водійське посвідчення, водій не надав. Таким чином відносно ОСОБА_1, як власника ліцензії, працівниками Укртрансінспекції було складено акт перевірки. Як власник ліцензії НОМЕР_5 та ліцензійної картки НОМЕР_4 на автомобіль Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3, позивач повинен виконувати вимоги ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 30.01.2014 року державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у м. Києві в ході перевірки транспортного засобу Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1, встановлено надання позивачем послуг з пасажирських перевезень за маршрутом "Київ-Суми".

За результатами перевірки складено акт № 004296 (а.с.10).

18.03.2014 року на підставі вищезазначеного акту перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області прийнято постанову № 034080 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 грн. (а.с.11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень перевіряють чи прийнято рішення на підставі, у межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення є висновок відповідача про надання позивачем послуг з перевезення пасажирів.

Проте, суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.

Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, в тому числі і договір із замовником транспортних послуг, відсутність якого стало причиною до складання акта та в подальшому рішення про застосування фінансових санкцій.

При цьому, стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначає, що автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Послугами ж з перевезення пасажирів чи вантажів, згідно вказаної вище норми, - є перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно до статті 29 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних доказів, що підтверджували б факт здійснення позивачем нерегулярних пасажирських перевезень на час оформлення акту перевірки.

Наявність у позивача ліцензійної картки на автомобіль Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3, не підтверджує факту надання ним позивачем послуг з перевезення пасажирів на даному автомобілі 30.01.2014р.

Стосовно посилання представника на зазначення даних серії і номеру ліцензійної картки позивача, суд зазначає, що зазначені в акті перевірки дані містяться в базі даних Управління Укртрансінспекції у Сумській області, а докази того, яка саме особа їх надала - відсутні.

При цьому автомобіль Mercedes Sprinter 313 CDi державний номер НОМЕР_3 не належить ОСОБА_1 на праві власності, оскільки останній має право керування вказаним автомобілем відповідно до довіреності від 30.11.2011 року, яка крім нього видана також на ім'я ОСОБА_3 (а.с.20).

Також суд звертає увагу на те, що посилання на трафарет на вітровому склі, не є належним та допустимим доказом того, що 30.01.2014р. саме ПП ОСОБА_1 надавав послуги з нерегулярних пасажирських перевезень.

Слід зазначити, що згідно акту перевірки від 30.01.2014р. встановити, яка особа управляла транспортним засобом взагалі не можливо, оскільки дані водія взагалі відсутні, відсутні будь-які дані, що можуть ідентифікувати особу водія.

Таким чином, обґрунтованих підстав для притягнення саме позивача до відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Законом України "Про автомобільний транспорт" у відповідача не було.

Враховуючи викладене, суд приходить вважає, що постанова від 18.03.2014 року № 034080 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. прийнята в.о. начальника Управління Укртрансінспекції у Сумській області необґрунтовано, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому вимоги позивача щодо скасування постанови від 18.03.2014 року № 034080 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про скасування постанови -задовольнити

Скасувати постанову Управління Укртрансінспекції у Сумській області від 18.03.2014р. №034080.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2014 року.

Суддя С.М. Гелета